5. Розкрийте особливості господарського розвитку країн Європейської цивілізації в період Середньовіччя. Економічні погляди представників раннього християнства. Августин Блаженний.

Суттєвою особливістю ідеології середньовіччя, в т.ч. і в області господарського життя, є суто богословський характер. З цієї причинисередньовічним доктринам притаманні схоластика і софістика, химерні норми релігійно-етичного і авторитарного властивості. Мета їх - не допустити майбутнього утвердження ринкових економічних відносин і демократичних принципів суспільного устрою.  Феодалізм зародився в 111 - VI 11 ст. у ряді держав Сходу і в V - X 1 ст. в країнах Європи. Вся повнота влади була в руках світських і релігійних феодалів, які явно чи неявно засуджували тенденції зростання товарної економіки і лихварства як формування капіталу. Виходячи з цього багато мислителів, «здійснюючи соціальне замовлення», теоретично обгрунтовували ті чи інші факти улаштування суспільства. Особливо природу влади (від бога, Аллаха і т.п.), підбиваючи логічну базу засудження того, в чому влада вбачала шкоду. 

Після падіння Римської імперії (V ст.) починається так звана до­ба середньовіччя, що триває аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мис­лення середньовічної людини мало теологічний характер. Економі­чна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Цей про­цес почався лише в період пізнього середньовіччя (XVI— XVIIст.). Те, що можна розглядати як прояви економічної думки, просякнуто духом практицизму. Середньовічні трактати містять численні конк-. ретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення економіч­них процесів та явищ. У добу не лише раннього (V-- Xст.), а й на­віть класичного середньовіччя (XI— XVст.) так і не з'явилося жод­них теоретичних творів з економічних питань. Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юри­дичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас відбилися в різних «єресях» та економічних вимогах селянських повстань.

У літературі країн Західної Європи в добу раннього середньовіч­чя під впливом християнства висловлюються ідеї про рівність людини перед Богом, про працю як єдине джерело існування, про необхість ділитися майном з бідними; прагнення багатства визнається мороком, що не личить справжньому християнину. Проблеми общи­ни шайшли відображення в «Салічній правді» (Салічному законі) -І.тис давнього звичаєвого права племені салічних франків. Запис зроблено з розпорядження короля Хлодвіга (481 — 511), а згодом доповнено й перероблено його наступниками. У ньому було підбито економічний лад франків у період розкладу родових відносин і виникнення майнової нерівності. Майнове розшарування дещо стримувалося переважанням спільної власності громади над правом володіння і користування окремих домогосподарств. «Салічна правда свідчить про поступове виникнення індивідуально-родинної власності, перетворення володіння на власність. Рухоме майно можна було віддавати у заставу і передавати у спадок найближчому із родичів. Крадіжки його каралися штрафами. Раби вважалися май­ном пана, і тому за вбивство раба сторонньою людиною треба було шііітити господарю відповідну компенсацію.

У період класичного середньовіччя економічна думка Західної Європи розвивалась під впливом канонічної доктрини, яка трактувала економічні проблеми з позицій античної традиції (Аристотель) і християнської ідеології (Августин Блаженний). Виправдовуючи панування церкви в умовах феодального устрою, каноністи прагнули підпорядкувати явища суспільного життя церковним правилам (канонам). Становлення канонічної доктрини пов'язане з ім'ям болонського монаха Граціана, який склав у XII ст. "Зведення канонічного права".

Економічні погляди раннього християнства знайшли яскраве відображення у працях відомого релігійного мислителя, єпископа у північноафриканських володіннях Римської імперії Аврелія Августина Блаженного (354— 430 pp.), який створив авторитетне релігійно-християнське учення, засноване на безальтернативних принципах релігійно-етичного підходу до економічних проблем. Його твори (близько 40 томів літературного спадку) справили значний вплив на подальшу еволюцію суспільної думки і до ХНІ ст. слугували фундаментом християнської ідеології.

Августин Блаженний (Святий Августин) був блискучим знавцем античної культури. Однак на відміну від мислителів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, він пропагував необхідність трудового життя для всіх, вважаючи фізичну працю такою ж почесною, як і розумова. На думку мислителя, вид праці не має впливати на становище людини у суспільстві. У творі "Про працю монахів" Августин Блаженний зазначав, що "Обов'язок годуватися фізичною працею — непорушна апостольська заповідь".

Особливу повагу Августин Блаженний висловлював до землеробської праці як "найчистішої із мистецтв". Чистою та достойною єпископ вважав також працю ремісників. Водночас він різко виступав проти заняття торгівлею та лихварством, наголошуючи на гріховності нетрудового накопичення золота та срібла. У своїх творах Августин Блаженний засуджував егоїстичні прагнення до накопичення багатства та спроби панувати над людьми. Він негативно ставився до рабства, вказував на насильницький характер рабовласницької держави, називаючи її "великою розбійницькою організацією".

Однак критика рабовласницького суспільства обмежувалась теологічними поглядами мислителя, заснованими на визнанні божественного походження влади, котра здійснює призначене провидінням. Він стверджував, що стан рабства визначений Богом грішникам, тому вони повинні з готовністю служити своїм господарям. Спасіння від гріхів і нове життя чекає їх після смерті. При цьому Фома Аквінський виходив із необхідності морально-етичного вдосконалення людини, зазначаючи, що "краще бути рабом у людини, чим у похоті...".