20. Охарактеризуйте особливості становлення та розвитку монополістичного капіталізму у сша та Німеччині (друга половина XIX – початок XX ст.).

Умови прискореного розвитку економіки США. Прискорений розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню індустріально-аграрну країну.

Основними передумовами успіху економічного розвитку США були такі.

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861—1865 pp. Внаслідок цієї війни виникли такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, яких не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції в жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці, а масовий продаж державної землі невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США.

2. Сприятливі природно-географічні умови для прискореного розвитку виробництва: потужна сировинна база, величезні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, благодатний клімат.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика держави. Вона забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн дол. Митна політика сприяла підвищенню цін всередині країни і зростанню капіталістичного прибутку. Не було перешкод для припливу зарубіжних інвестицій, гарантувалася висока норма прибутку.

4. Надзвичайно активне використання в економіці США досягнень другої технологічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. 5. Акумуляція в США найбільш енергійної робочої сили із Європи. У 1864 р. в США ухвалили закон, який стимулював імміграцію. них була велика кількість кваліфікованих робітників та інженерів із Англії та Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передачі європейського науково-технічного досвіду і зменшувало витрати на підготовку кадрів. 6. Забезпечення єдності внутрішнього ринку, міжрайонної та міжгалузевої спеціалізації внаслідок швидкого створення інфраструктури.

Виникли сприятливі умови для індустріалізації Півдня й Заходу. На початку XX ст. залізниці з'єднали всі штати. Збудували чотири трансконтинентальні магістралі, які залучили в економічний обіг продукцію Заходу. 7. Сприятливі історико-географічні чинники.Основний серед них — віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу. 8. Процес концентрації та монополізації.Економічний розвиток країни лише останньої третини XIX ст. переривали кризи перевиробництва в 1882— 1883 і 1893 рр. Тільки в 1897-му після тривалого застою економіка знову відновила швидкі темпи розвитку. Економічні кризи були потужним прискорювачем концентрації виробництва (в 1913 р. налічували 85 % підприємств із чисельністю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства в 1913-му зосередили 80 % усіх працівників). Унаслідок цього в США виникли монополістичні об'єднання в промисловості та банківській справі. Найпоширеніша форма монополій — трести, яким у 1901 р. належало 3/4 промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні вже функціонувало 800 трестів, котрі об'єднували понад 5 тис. підприємств. За ступенем монополізації США суттєво обігнали Європу, для якої були характерні картелі й синдикати, що об'єднували десятки відносно невеликих підприємств. У країні монополістичний капіталізм, спираючись на концентрацію виробництва, такий етап оминув. Тому тут діяльність монополій — встановлення високих монопольних цін — ставала нестерпною для значної частини населення.Громадськість США вважала монополізацію галузей промисловості неприпустимим порушенням принципів індивідуальної свободи. Під тиском могутньої хвилі антимонополістичного руху фермерів, робітників, невеликої та середньої буржуазії уряд ухвалив антитрестівський закон (1890), який розробив сенатор Дж. Шерман. У1914 р. в США ухвалили закон Клейтона, за яким для профспілок і союзів фермерів антитрестівський закон не був чинним. Створили Федеральну резервну систему (ФРС), яку очолювало Федеральне резервне управління Вашингтона. До складу системи ФРС увійшло 12 федеральних резервних банків, капітал яких мав утворюватися з надходжень (внесків) національних, штатних і промислових банків

Причини піднесення Німеччини

22 монархи і три вільні міста після франко-прусської війни об'єдналися в Німецьку імперію на чолі з імператором, яким за конституцією 1871 р. міг бути тільки прусський король. Об'єднання німецьких земель створило умови для докорінних змін: ліквідували митні бар'єри, ввели єдину грошово-фінансову систему, прийняли загальнодержавну систему мір, ваги тощо. Конституція 1871 р. у Німеччині сприяла розвитку ринкової економіки вільної конкуренції і майже одночасно її трансформації в ринок монополістичної конкуренції. Головним був захист приватної власності, а також розвиток, хоча й під контролем держави, системи промислової ринкової інфраструктури. У країні почалося промислове піднесення. Німеччина здійснювала технічне й енергетичне переоснащення промисловості. До 90-х років у країні завершилася промислова революція. Вона була дещо запізнілою, але, як і в США, мала низку переваг, зокрема можливість широко використовувати передовий досвід іноземців. Німецька промисловість, особливо важка, формувалася на основі сучасної техніки, тоді як в Англії та Франції численні застарілі підприємства зумовлювали збільшення витрат виробництва. Індустріалізація на основі новітньої техніки і технологій сприяла різкому збільшенню обсягів випуску продукції (насамперед у важкій індустрії) та внутрішньої торгівлі, підвищенню продуктивності праці. Значні темпи розвитку галузей важкої промисловості сприяли збільшенню кількості великих підприємств, які на початку XX ст. переважали в структурі промисловості Німеччини. Такі зміни привели до суттєвої концентрації виробництва і капіталу, а отже, до їх монополізації. Уже в кінці 80-х років XIX ст. у країні діяло 328 акціонерних товариств із капіталом 2,7 млрд марок, тобто створюються умови для формування монополістичних об'єднань у промисловості.

Особливість монополізації економіки полягала в організації переважно картелів і синдикатів. У зв'язку з недостатнім розвитком внутрішнього ринку їх частіше створювали для зовнішньоторговельної експансії. У виробництві переважали невеликі та середні підприємства, тому це була єдина країна, котра об'єднала у картелі й синдикати сотні незначних підприємств. На початку Першої світової війни їх нараховували 600.

Оскільки промисловість не мала достатніх нагромаджень і потребувала додаткових коштів, великі банки нею всіляко опікувалися: контролювали промислові фірми, яким надали довготермінові кредити, зміцнювали їх. Значна роль банків у формуванні монополій стала особливістю монополізації виробництва країни. Концентрація капіталів комерційних банків та посилення їх влади обмежували безпосередні контакти з виробничою сферою та торгівлею Німецького центрального банку. Головний емісійний центр країни здійснював операції із регулювання грошового обігу, підтримував стабільність національної валюти.

Активна діяльність комерційних банків вплинула і на діяльність бірж. Доручення клієнтів на операції з цінними паперами виконували банки. На біржу цінні папери потрапляли тільки через них, що суттєво впливало на формування біржової політики.Отже, на початку XX ст. країна перетворилася з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну. Швидкі темпи розвитку промисловості, особливо важкої (за темпами розвитку і рівнем виробництва промислової продукції Німеччина посіла друге місце у світі після США), зумовили переростання нею меж внутрішнього ринку внаслідок браку запасів сировини та збуту своєї продукції. Це пов'язано із невеликим попитом на промислову продукцію на внутрішньому ринкові, оскільки зберігалася невисока платоспроможність багатьох батраків і селян.Активна політика індустріалізації суспільства, зміни у суспільних відносинах разом зі змінами у процесах розвитку науки революціонізували економічну думку. Значний вплив у Західній Європі мали ідеї представників австрійської (віденської) школи. Австрійці К. Менгер (1840—1921) та його учні Ф. Візер (1861—1926) і О. Бьом-Баверк (1851—1914) повернули теорію у бік вивчення інтересів і мотивів дій споживачів. Тим самим вони сприяли створенню теорії поведінки споживача, формуванню галузі знань, що отримала назву економічної психології. Чимало класиків, практично, не цікавилося проблемами особистого споживання, не розглядало їх у предметі політичної економії. Вони вважали, що звички і пристрасті споживачів непередбачувані.