Розділ 12. Міжнародний ринок дорогоцінних металів

12.1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі

Золото належить до групи дорогоцінних металів, що характеризуються високою хімічною стійкістю, тугоплавкістю, ковкістю і гарним зовнішнім виглядом. Даний метал є одним з найбільш цінних благородних металів, що в умовах товарного виробництва виконували функцію загального еквівалента. “Перша функція золота полягає в тому, щоб надати товарному світу матеріал для вираження вартості, тобто для того, щоб виразити вартість товарів як однойменні величини, якісно однакові і кількісно порівнянні” [9, с. 524–525].

Роль золота у міжнародній валютній системі відображається в її еволюційному розвитку, поступовій зміні функції золота як резервного активу, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу (у різні періоди це були золото, долар, який обертався в золото за фіксованим курсом, інша валюта, яка виконувала роль міжнародного платіжного засобу).

За Паризької світової валютної системи золото визнавалося єдиною формою світових грошей, золотомонетний (золотий) стандарт виступав основою валютної системи. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Золотомонетний стандарт ґрунтувався на безпосередньому зв’язку із золотом.

Паризька світова валютна система мала наступні характеристики, що відображають роль золота у міжнародній валютній системі:

• вільна конвертація валют у золото;

• вільний обмін злитків золота на монети;

• вільний експорт, імпорт та продаж золота на міжнародних ринках, (взаємозалежність ринків золота та валюти);

• підтримка країнами жорсткого співвідношення між запасами золота і кількістю грошей в обігу. Дія режиму вільно плаваючих валютних курсів у межах золотих точок (золоті точки еквівалентні паритету національної валюти з додаванням чи відніманням транспортних та страхових витрат, спричинених матеріальним трансфертом золота). Проведення органами валютного контролю політики регулювання, яка дозволяла забезпечити стабільність валюти та рівновагу платіжного балансу;

• використання золота лише для оплати пасивного сальдо платіжного балансу країни.

За Генуезької світової валютної системи в основу було покладено 356н.356356356прокат356356і стандарт, що ґрунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися в золото. За цієї системи конверсія валют у золото почала здійснюватися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти.

За Бреттон-Вудської валютної системи деякі валюти в міжнародних розрахунках розглядалися як еквіваленти золота і могли функціонувати як резерви. Крім того, встановлювалися фіксовані паритети, погоджені у рамках МВФ, на основі яких порівнювались і 356н.356356356пролись валюти. Кожна країна могла гарантувати конвертованість своєї валюти в золото за офіційним паритетом (цей варіант обрали США, встановивши в 1945 р. такий паритет: 35 дол. За 1 унцію золота). ЗаБреттон-Вудської валютної системи золото фактично перетворилося з основної в резервну валюту.

Ямайська валютна система передбачала скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості. Була скасована офіційна ціна золота й почалась його демонетизація. Золото могло бути національним резервним засобом, але всі розрахунки між МВФ і національними валютними установами здійснювалися лише в СПЗ. За Ямайської валютної системи золото перетворилося в особливий інвестиційний товар.

Таким чином, золото в процесі еволюційного розвитку світової валютної системи відігравало важливу роль, перш за все, в структурі міжнародних резервів. Поступово відбувався процес згасання функцій золота як грошового матеріалу й міжнародного ліквідного засобу, з характерним прискоренням процесу демонетизації у 90-х 356н.. ХХ356н.. і на початку ХХІ356н.. Дана тенденція призвела до зростання ролі золота лише у сфері приватного споживання і накопичення. До початку ХХІ356н.. золото витіснялося зі світового грошово-валютного механізму іншими ліквідними засобами і фінансовими активами.

На сьогодні обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності. Підвищення ступеня волатильності валютних ринків змушує суб’єктів світового господарства повертатися до традиційної форми збереження резервів, що проявляється у зростанні попиту на золото. Результатом курсових коливань, що спостерігаються останнім часом у співвідношенні ключових валют, стало збільшення частки золота в структурі світових резервів. При цьому найбільший серед країн індивідуальний золотий запас сформувався в США (8133,5 тон) (357н.357357. 12.1).

За даними World Gold Council, станом на кінець першого кварталу 2010 року, власниками найбільшого золотого запасу є США, Німеччина, Італія, Франція (357н.357357. 12.1, додаток Р).

Динаміка зміни частки золота у резервах країн-власників найбільших золотих запасів зображена на рисунку 12.1. Динаміка зміни частки золота у резервах країн світу наведена у додатку Р.

Таблиця 12.1 – Власники найбільшого золотого запасу*

Країна	Обсяг резерву золота, зберігач
США	Загальний золотий запас США становить 8 133,5 т й оцінюється у 291,7 млрд 357н.357. Одне з найбільш відомих сховищ золота – американське Perhaps United States Bullion Depository в місті Форт-Нокс, штат Кентуккі. Тут базується 4 603 т американського золотого запасу. Решта золотих запасів зберігається у монетних дворах Філадельфії, Денвера, Сан-Франциско та депозитарії West Point Bullion
Німеччина	Центральний банк Німеччини володіє 3 406,8 т золотого запасу, який оцінюється у 122,2 млрд 357н.357. Золоті резерви Німеччини становлять 62,7% усіх неамериканських резервів
Італія	У Banca D’Italia зберігається золото вагою 2 451,8 т., оціночною вартістю 87,9 млрд 357н.357.
Франція	Французький національний банк Banque De France, зберігає 2 435,4 т коштовного металу вартістю 87,3 млрд 357н.357.
Китай	Золотий резерв китайського банку складає лише 1,5 %. 1 054,4 т. запасів золота оцінені у 37,8 млрд 357н.357.
Швейцарія	Банк Швейцарії має 23,1% у загальних золотовалютних резервах країни, резерву в золоті. Це становить 1 040,1 т, або 37,3 млрд 357н.357.
Японія	2,6 % іноземного резерву країни обчислюється у золоті. Дорогоцінний метал вагою 765,2 тонни коштує загалом 27,4 млрд 357н.357. Та зберігається у Банку Японії

*Складено автором за даними World Gold Council [http://www.research. gold.org/reserve_asset/]

Розглянемо тенденції останніх років щодо зміни кон’юнктури на ринку золота (рис. 12.2, 12.3).

Основні тенденції, що характеризували світовий ринок золота у 2009 році:

• збільшення ціни на 24,5 % до 1 226 дол. США за тройську унцію (основна причина – продаж МВФ 200 тонн золота Центральному банку Індії);

• інтенсивне коливання ціни золота протягом року (47 %).

Рисунок 12.1 – Динаміка зміни частки золота у резервах країн-власників найбільших золотих запасів (складено автором за даними World Gold Council) [11]

Рисунок 12.2 – Зміна світової ціни на золото за період 2000–2010 років [7]

Як свідчить графік зміни світової ціни на золото (див. рис. 12.2), у період 2000–2001 років ринок золота характеризувався низькою волатильністю. Динаміка наступних років характеризується стійкою тенденцією до зростання. Особливо нестійкими коливаннями та різким зростанням цін відзначається період 2006–2010 рр. Це пояснюється тим, що попит на золото постійно зростає як на інвестиційний інструмент і як на товар, який є сировинним ресурсом. В період світової економічної кризи на ціну золота впливав промисловий попит, який падав, і в результаті зумовив додаткову волатильність вартості металу, а з іншого боку – інвестиційний попит, що підвищував ціну на золото. Дані фактори зумовили наявну динаміку зміни світової ціни на золото (див. рис. 12.2).

Рисунок 12.3 – Зміна світової ціни на золото за період з серпня 2009 по серпень 2010 року [7]

Основні фактори, що призвели до збереження тенденції до зростання ціни на золото у 2010 році (див. рис. 12.3):

• тенденція до збільшення центральними банками країн золотих запасів, зокрема інтенсивне нарощування золотих резервів Центральним банком Китаю (додаток С);

• скорочення видобування золота найбільшим виробником золота у світі – Китайською Народною Республікою, через спустошення золотих родовищ країни.

Таким чином, функції золота поступово змінювалися з еволюційним розвитком міжнародної валютної системи – від функціонування золотого стандарту до використання золота лише як інвестиційного ліквідного товару. Незважаючи на юридичну демонетизацію, золото продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах, що полягає в наступному:

1) поряд із резервними валютами золото використовується для погашення пасивного сальдо платіжного балансу;

2) золото є світовими грошима, зберігаючи їх потрійне значення: служить загальним купівельним, платіжним засобом і матеріалізацією суспільного багатства; є загальним товаром світових грошей, за рахунок якого можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а вже за ці валюти – будь-який товар, погасити заборгованість; у випадку кризи зростає роль золота як надзвичайних світових грошей;

3) держави намагаються на певному рівні на випадок економічних, політичних, воєнних ускладнень підтримувати золоті резерви з урахуванням їх значення. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, що мають позитивне сальдо платіжного балансу);

4) центральні банки використовують свої золоті резерви для угод “своп”, забезпечення міжнародних кредитів. З метою покриття дефіциту платіжного балансу і сплати зовнішніх боргів вони періодично частину золота продають для поповнення валютних резервів.