- •Міжнародні фінанси
- •Передмова
- •Розділ 1. Система міжнародних фінансів
- •Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси
- •1.2. Система міжнародних фінансів та її функції
- •1.3. Суб’єкти міжнародних фінансів
- •1.4. Міжнародні фінанси у сучасному світовому господарстві
- •1.5. Міжнародна фінансова політика
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 2. Глобалізація світового фінансового середовища. Світові фінансові кризи
- •2.1. Сутність, виміри та форми прояву фінансової глобалізації
- •2.2. Наслідки фінансової глобалізації
- •2.3. Світові фінансові кризи
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- •3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
- •Показники вимірювання зовнішнього боргу
- •3.2. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації у сфері управління зовнішнім боргом
- •Характеристики Лондонського та Паризького клубів кредиторів
- •3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 4. Світова валютно-фінансова система та етапи її еволюції
- •4.1. Елементи валютно-фінансової системи
- •4.2. Етапи формування світової валютної системи
- •4.3. Європейська валютна система
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 5. Фінансова і монетарна політикаєвропейського валютного союзу
- •5.1. Валютно-фінансова конвергенція як передумова створення Європейського валютного союзу
- •5.2. Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу
- •5.3. Роль євро у міжнародній валютно-фінансовій системі
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади
- •6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади
- •6.2. Порівняльна характеристика основних форм міжнародних розрахунків
- •6.3. Недокументарні форми міжнародних розрахунків
- •6.3.1. Авансова форма розрахунків
- •6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком
- •6.4. Документарні форми міжнародних розрахунків
- •6.4.1. Інкасо
- •6.4.2. Документарний акредитив
- •Види акредитивів у міжнародній практиці
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 7. Платіжний баланс країн світу
- •7.1. Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу
- •7.2. Методика складання платіжного балансу та класифікація його статей
- •7.2.1. Методичні підходи мвф до формування платіжного балансу
- •7.2.2. Організаційні основи складання платіжного балансу України
- •7.3. Сучасні тенденції врівноваження платіжних балансів країн світу
- •7.3.1. Аналіз основних показників платіжних балансів провідних країн світу
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 8. Світовий фінансовий ринок та його структура
- •8.1. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу
- •8.2. Міжнародні фінансові активи та їх властивості
- •8.3. Міжнародні валютно-фінансові потоки
- •8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура
- •8.5. Моделі фінансового ринку
- •8.6. Особливості державного регулювання фінансового ринку
- •8.7. Офшорні банківські центри
- •8.8. Міжнародні фінансові центри
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 9. Валютні ринки та валютні операції
- •9.1. Поняття, функції та структура валютного ринку
- •9.2. Суб’єкти та види валютних ринків
- •9.3. Організаційні засади функціонування ринку “форекс”
- •9.4. Валютні операції як інструменти валютного ринку
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 10. Міжнародний фондовий ринок
- •Сутність, значення та сучасні тенденції розвитку міжнародного фондового ринку
- •Регулювання міжнародного ринку цінних паперів
- •10.3. Особливості функціонування міжнародного ринку титулів власності
- •Міжнародний ринок боргових зобов’язань
- •Фондові біржі на світовому фондовому ринку
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 11. Міжнародний ринок банківських кредитів
- •11.1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- •11.2. Форми міжнародного кредиту
- •11.3. Основи організації міжнародного кредитування
- •11.4. Міжнародний лізинг
- •11.5. Міжнародний факторинг
- •11.6. Міжнародний форфейтинг
- •11.7. Сек’юритизація міжнародних кредитів
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 12. Міжнародний ринок дорогоцінних металів
- •12.1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі
- •12.2. Сутність, класифікація та особливості функціонування ринку золота
- •12.3. Характеристика операцій із золотом та особливості проведення “золотих” аукціонів
- •12.4. Ринок банківських металів в Україні
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 13. Міжнародний ринок похідних цінних паперів (деривативів)
- •13.1. Поняття, еволюція розвитку, функції та учасники міжнародного ринку деривативів
- •13.2. Характеристика похідних фінансових інструментів
- •13.2.1. Форвардні операції
- •13.2.2. Операції “своп”
- •13.2.3. Ф’ючерсні контракти
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 14. Фінанси транснаціональних корпорацій
- •14.1. Тнк: класифікація й види
- •14.2. Фінанси і фінансова політика тнк
- •14.3. Джерела фінансування тнк
- •14.4. Внутрішні фінансові ресурси транснаціональних корпорацій
- •14.5. Зовнішні джерела фінансування транснаціональних корпорацій
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 15. Міжнародна банківська справа
- •15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності
- •15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі
- •15.3. Банківська система України на тлі міжнародних тенденцій
- •15.4. Основи банківського нагляду та регулювання
- •Вимоги до капіталу
- •Врахування ризику ліквідності
- •Корпоративне управління
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 16. Міжнародне оподаткування
- •16.1. Сутність та еволюція податкових систем світу
- •16.2. Міжнародні податкові відносини і уникнення подвійного оподаткування
- •16.3. Специфіка податкових систем країн світу
- •16.4. Офшорні зони і креативний облік
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 17. Міжнародне страхування
- •17.1. Міжнародний досвід функціонування страхових ринків
- •17.2. Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- •17.3. Місце і роль страхування в інвестиційному процесі та залученні іноземних інвестицій
- •17.4. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Розділ 18. Україна у світовому фінансовому середовищі
- •18.1. Еволюція та сучасні тенденції розвитку валютного ринку України
- •18.2. Ринок банківських металів в Україні
- •18.3. Оцінка позицій платіжного балансу України
- •18.4. Зовнішнє фінансування української економіки
- •18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України
- •18.4.2. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом
- •Контрольні питання
- •Список літератури до розділу
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток ж
- •Додаток з
- •Додаток к Укрупнена класифікація стандартних компонентів платіжного балансу відповідно до п’ятої редакції рекомендацій мвф
- •1. Current Account (поточний рахунок)
- •2. Capital and Financial Account (рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій)
- •Додаток м
- •Додаток н
- •Додаток п
- •Додаток р
- •Додаток с
- •Додаток т
- •Додаток у
- •Додаток ф
- •Міжнародні фінанси
Розділ 15. Міжнародна банківська справа
15.1. Розвиток міжнародної банківської діяльності
Існування успішно функціонуючого міжнародного фінансового ринку, зокрема банківського, є необхідною умовою ефективного розвитку світової економіки. Саме банківські інститути акумулюють значну кількість фінансових ресурсів шляхом їх накопичення та інвестування, необхідних для нормальної роботи як національного, так і світового господарства.
Міжнародна
банківська справа – система та підходи
до
Становлення
міжнародної банківської діяльності –
це складний, тривалий та багатоаспектний
процес. Необхідність переміщення
капіталу з однієї країни в іншу є основною
причиною прогресивного розвитку процесу
інтернаціоналізації банківських
установ. Точкою відліку початку періоду
зародження наднаціональних банківських
зв’язків є друга половина ХIХ ст., яка
співпала з виникненням системи золотого
стандарту. Змінюючись та трансформуючить
під впливом економічних, політичних та
соціальних факторів, долаючи безліч
перешкод, вони набувають свого більш
інтенсивного розвитку з 60-х років ХХ
століття, коли наддержавна економіка
вийшла на якісно новий рівень розвитку,
а лідируючі позиції на світовому
економічному та фінансовому просторі
зайняли розвинуті країни Європи та
Японія. Еволюціонуючи, банки розробляли
та впроваджували нові види діяльності
та форми міжнародних розрахунків для
отримання можливості їх виходу та
функціонування на світовому фінансовому
ринку (
Таблиця 15.1 – Види діяльності банківських установ
Діяльність |
Сутність операції |
І.
Традиційні види діяльності (60-ті роки
ХХ | |
- фінансування експортно-імпортних операцій |
акредитив, інкасо, переказні векселі |
- валютні операції |
купівля-продаж валюти |
- іноземні позики |
кредити клієнтам-нерезидентам |
ІІ.
Нові види діяльності (70-ті та 80-ті роки
ХХ | |
- ринок євровалют |
угоди та фінансування в євровалюті |
Продовж. Табл. 15.1
Діяльність |
Сутність операції |
- синдиковані єврокредити |
організація та участь у синдикованому єврокредитуванні |
- торговельна банківська справа |
випуск єврооблігацій, злиття та поглинання, корпоративні послуги |
ІІІ.
Інноваційна діяльність (90-ті роки ХХ
| |
- інноваційне фінансування |
процентні свопи, забезпечення програм випуску євронот |
- світовий грошовий ринок |
|
- управління портфелем виданих позик країнам, що розвиваються |
стягнення боргів, перегляд умов і зміна структури боргу |
ІV.
Глобалізація (початок ХІХ | |
- конвергенція |
універсалізація банківської діяльності |
- злиття та поглинання |
створення транснаціональних банків |
15.2. Сучасні тенденції в міжнародній банківській справі
Міжнародні фінансові відносини є невід’ємною частиною міжнародних економічних відносин. Тому цілком закономірним стало виникнення світової фінансової системи, що поєднала національні фінансові системи, і як наслідок, міжнародну банківську систему. Банківські системи різних держав не функціонують в ізоляції одна від одної, вони перебувають у постійній взаємозалежності, взаємовпливі, взаємодії. Глобалізаційні процеси у світовій економіці та міжнародних економічних відносинах приводять до появи “іноземного” елемента в національних банківських системах у формі проникнення іноземного капіталу в банківський сектор економіки тієї чи іншої держави. Як наслідок розвивається міжнародне та регіональне співробітництво щодо формулювання загальних стандартів банківського регулювання, формується транскордонний ринок банківських послуг, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Все вищесказане закономірно призводить до виникнення специфічної системи – міжнародної банківської справи.
Отже,
міжнародна банківська
справа –
система методів та
Основними сучасними характеристиками міжнародної банківської справи є:
основні суб’єкти банківської справи – транснаціональні банки;
реорганізація банківської мережі ТНБ, скорочення філій та відділень;
зростання балансової вартості банків, збільшення розміру банку;
збільшення присутності іноземних банків в національних банківських системах країн;
банківський бізнес стає менш регульованим;
важливим процесом, який відбувається сьогодні у банківському секторі світової фінансової системи, є злиття банків;
приведення банківського законодавства та системи банківського нагляду країн у відповідність до міжнародних норм і стандартів ЄС.
Причини входження іноземних банків на національні ринки, а також стратегії їх діяльності:
можуть слідувати за традиційними клієнтами;
розширювати клієнтську базу за рахунок найпривабливіших регіональних підприємств;
максимально інтегруватись у внутрішній ринок країни перебування.
Негативний
вплив світової фінансової кризи на
банківську систему ряду країн,
неспроможність банків ефективно
здійснювати
Основна мета об’єднання банків – це поліпшення їх фінансового стану, підвищення рівня капіталізації, а також збільшення частки установ в сегментах конкретних фінансових послуг. У результаті злиття двох і більше самостійних установ їх права та обов’язки щодо матеріальної та нематеріальної власності переходять на основі правонаступництва до нової юридичної особи.
Втім останнім часом активізація процесів злиття і поглинання в банківській сфері більше обумовлена необхідністю, оскільки для деяких гравців ринку об’єднання стає майже єдиною умовою “виживання”. У цьому випадку на передній план виходять цілі і завдання, спрямовані на порятунок банку від банкрутства і ліквідації, зниження рівня ризиків і відновлення ефективного функціонування банківських послуг.
До числа мотивів злиттів і поглинань відносять також прагнення підвищити якість і ефективність управління. Як правило, поглинаються менш ефективні й гірше керовані банки і компанії.
У
2007–2008 рр. лідером за обсягами злиття
та поглинання M&A у банківському секторі
була Європа, де обсяг M&A 2007 р. у
Банківська криза не принесла прибутку інвестиційним банкам, вони стали заробляти на 25–30 % менше в сегменті M&A, що є однією з причин зниження обсягів угод.
2008
рік характеризується уповільненням
темпів M&A як у Європейському Союзі
(870 млрд євро), так й у США (600 млрд
2008 рік був “нульовим” за продуктивністю для ринку злиттів і поглинань у фінансовому секторі, при цьому активність угод M&A скоротилася по всій Європі. Більше 50 % (тобто 12 з 20) найбільших угод у Європі склали угоди за участю держави. Намітилася чітка тенденція націоналізації фінансових інститутів або придбання державою стратегічної частки у фінансових компаніях Європи. Активність на ринку злиттів і поглинань в 2008 році змістилася у бік банківського сектора, де загальна вартість угод зросла до 152 млрд євро, в тому числі 104 млрд євро припадає на угоди за участю держави, що є істотним чинником, який дозволяє банківському сектору втримувати лідируючі позиції за вартістю угод.
Фінансово-економічна криза 2008 р. привела до скорочення договорів злиття і поглинання банків за участю приватних компаній і росту контрактів за участю держави на світовому ринку в 2009–2010 рр. Багатьом підприємствам проводити угоди було невигідно – їм не вистачало власних коштів, а кредити враз різко подорожчали.
За
даними аналітичної компанії Dealogic, угоди
M&A за участю державного капіталу в
2009 році становили 15 % від загальної
ємності світового ринку, або 354 млрд
Світовий
обсяг угод M&A у 2010 р. зріс на 20 відсотків
у порівнянні з попереднім роком і склав
2,25 трлн
У
США
та ЄС
у
результаті
серії
кризових
M&A у
банківському
сегменті
було
утворено
кілька
гігантів,
у
тому
числі
і за участю
держав,
які тепер
будуть
все
активніше
брати
участь
у розвитку
Незважаючи на економічний спад, угоди зі злиття і поглинання (M&A) залишаються потужним інструментом розвитку банківського бізнесу та зміни його структури. Умови, що склалися після кризи, змушують банки укрупнювати капітал заради більш ефективного його використання та подальшого розвитку.
Коли ми говоримо про глобальну фінансову кризу, ми, звичайно ж, маємо на увазі США і Європу. Адже саме ці регіони більше всього постраждали від знецінених іпотечних кредитів в американському фінансовому секторі. Європа, яка залежить від Штатів, також постраждала: навіть найбільші економіки континенту сповільнюються.
Ця
тенденція помітна в різних дослідженнях
показників
Таким чином, у 2007 р. завершився період світового банківського благополуччя і почався тривалий і невизначений для банків період.
Рейтинг
1000 найбільших банків
світу, за версією журналу
“The Banker”, виявив
наступні тенденції, які характерні для
світового банківського сектора. Перша
тенденція – більше за всіх постраждали
банки, які зробили ставку на вкладення
у фондові ринки. Найменше постраждали
ті банківські організації, які у своїй
діяльності робили акцент на кредитування.
Другий тренд – те, що в топ-1000 найбільш
стійких банків світу потрапило багато
держбанків, які були
Таблиця 15.2 – Топ-10 найбільших банків світу в 2008 році
№ пор. |
Назва банку |
Країна |
Активи,
|
Капітал,
|
Рейтинг стабільності (Standard & Poor’s) |
1 |
Royal Bank of Scotland Group |
Великобританія |
3,807 |
101,818 |
AA– |
2 |
Deutsche Bank |
Німеччина |
2,974 |
43,276 |
AA– |
3 |
BNP Paribas |
Франція |
2,494 |
58,157 |
AA+ |
4 |
Barclays |
Великобританія |
2,459 |
54,300 |
AA– |
5 |
HSBC |
Великобританія |
2,354 |
176,788 |
AA |
6 |
Crédit Agricole |
Франція |
2,268 |
71,681 |
AA– |
7 |
Citi |
США |
2,188 |
140,698 |
A+ |
8 |
UBS |
Швейцарія |
2,019 |
70,930 |
AA– |
9 |
Bank of America |
США |
1,716 |
195,933 |
AA– |
10 |
Société Générale |
Франція |
1,578 |
42,208 |
AA– |
Список
найбільших банків за 2008 рік показує, що
економічний спад усе ж вплинув на
сукупний прибуток без вирахування
податків найбільших банків світу, але
не критично. У той час як сукупний дохід
виріс приблизно на 20 %, прибуток у
2008 році впав на 0,7 % до рівня 780,8 млрд
у порівнянні з 786,3 млрд
У
2008 році американські банки, що ввійшли
до рейтингу, зазнали в цілому збитків
у розмірі 91 млрд
Загалом більшість з найбезпечніших банків – з розвинутих країн. Незважаючи на зростання обсягів активів банків країн, що розвиваються, в сегменті глобальних гравців банківського ринку, таких як китайські банки, жоден з них не має місце в рейтингу надійності.
Незважаючи
на те, що важкі часи позаду і банки
повернулися до прибутковості, у деяких
з них все ще є значні проблеми. Наприклад,
у Bank of America, ринкова капіталізація якої
склала в 2010 р. 160,387 млн
Таблиця 15.3 – Топ-10 найбільших банків світу в 2010 році
№ пор. |
Назва банку |
Країна |
Активи,
|
Капітал,
|
Рейтинг стабільності (Standard & Poor’s) |
1 |
BNP |
Франція |
2,964 |
90,648 |
AA |
2 |
Royal Bank of Scotland Group |
Великобританія |
2,747 |
123,859 |
A |
3 |
HSBC Holdings |
Великобританія |
2,364 |
122,157 |
AA- |
4 |
Crédit Agricole |
Франція |
2,243 |
75,504 |
AA- |
5 |
Barclays |
Великобританія |
2,233 |
80,586 |
AA- |
6 |
Bank of America |
США |
2,223 |
160,387 |
A |
7 |
Mitsubishi UFJ Financial Group |
Японія |
2,196 |
77,218 |
A+ |
8 |
Deutsche Bank |
Німеччина |
2,162 |
49,576 |
A+ |
9 |
JPMorgan Chase |
США |
2,032 |
132.971 |
A+ |
10 |
Citigroup |
США |
1,857 |
127,034 |
A |
Найбільший
банк у світі знаходиться не в США, де
регулятори заборонили кредитним
організаціям власні торгові операції,
і не в Швейцарії, де вимоги до капіталу
посилилися вдвічі. Найбільша кредитна
організація знаходиться у Франції –
банк BNP Paribas SA. Активи BNP Paribas виросли на
34 % за останні три роки і досягли 2,964
млрд
Найбільший
банк Європи – HSBC, з ринковою капіталізацією
122,157 млн
Тим
часом американський банк Citigroup, в минулому
“найдорожчий”
банк світу, цього разу опинився лише на
3-му місці за ринковою капіталізацією
та на 10-му місці за кількістю активів.
У 2008 р. справи Citigroup йшли настільки
погано, що кредитна організація
Також існує рейтинг ризикованих компаній та організацій. У число вкрай ненадійних організацій потрапила низка найбільших гравців страхового та банківського ринку. Здатними до створення системних ризиків були визнані банки Goldman Sachs, JPMorgan Chase, Morgan Stanley, Bank of America, Merrill Lynch, Citigroup, UBS, Credit Suisse, HSBC, Barclays, Royal Bank of Scotland, Deutsche Bank, Societe Generale та інші.
Усі зазначені в списку організації повинні потрапити під міжнародний нагляд регуляторів та розробити спеціальні плани дій на випадок власного банкрутства. Таким чином, світ очікує ще ряд найбільших фінансових розчарувань.
Існує думка, що банки єврозони і світу в цілому повинні продовжити зміцнення капітальної бази, обмежити виплати дивідендів та компенсаційні пакети для своїх працівників, щоб забезпечити стабілізацію і відновлення фінансової системи.
Проте не слід забувати, що розмір банку – не головний індикатор його потенційного ризику під час фінансової кризи, тому регулятори повинні бути обережними, впроваджуючи правила, націлені на розмір банку. Отже, основне питання надійності, стабільності банків – це не тільки питання розмірів його власного капіталу та активів, а більшою мірою – проблема якості управління ними.