Тема 7. Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів білково-пептидної природи на клітини-мішені. Гормони гіпоталамусу та гіпофізу

Актуальність теми.

Ендокринна система поряд з нервовою здійснює регуляцію основних процесів життєдіяльності організму – обміну речовин, росту, розвитку, розмноження та адаптації. Глибоке розуміння етиології і патогенезу ендокринних захворювань та хвороб неендокринного походження можливе тільки на основі міцних знань з біохімії гормонів, біосинтезу і секреції, механізмів їх дії і регуляції, взаємодії з клітинами та метаболічних змін в тканинах і органах.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти використовувати знання з біохімії гормонів гіпоталамуса, гіпофіза для аналізу порушення їх функції (гіпер- і гіпофункції) в умовах патології. Вміти аналізувати принципи визначення гормонів у біологічних рідинах (кров, сеча, слина, тканини).

Конкретні цілі:

1. Трактувати біохімічні і фізіологічні функції гормонів та біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини.

2. Аналізувати та пояснювати відповідність структури гормонів білково-пептидної природи, похідних амінокислот виконуваній функції та механізму дії на клітини-мішені.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати анатомію і гістологію ендокринних залоз та перелік гормонів, які вони синтезують.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Синтез та секреція гормонів.	1.1. Циклічність гормональної секреції в організмі людини. 1.2. Циркуляторний транспорт гормонів. 1.3. Мішені гормональної дії: типи реакцій клітин на дію гормонів. Рецептори гормонів: мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори. 1.4. Біохімічні системи внутрішньоклітинної трансдукції гормональних сигналів.
2. Молекулярно-клітинні механізми дії белково-пептидних гормонів.	2.1. Класифікація гормонів білково-пептидної природи. 2.2. Молекулярно-клітинні механізми дії білково-пептидних гормонів. Каскадні системи передачі хімічного сигналу біорегулятора: рецептори → G-білки → вторинні посередники → протеїнкінази. 2.3. Месенджерні функції циклічних нуклеотидів, системи Са^2+/кальмодулін, фосфоінозитидів. Серинові, треонінові та тирозинові протеїнкінази і ефекторні функції клітин.
3. Гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи.	3.1. Гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи. Ліберини та статини гіпоталамуса. 3.2. Гормони передньої частки гіпофіза. 3.3. Група “гормон росту” (соматотропін) – пролактин – хоріонічний соматомамотропін, патологічні процеси, пов’язані з порушенням функцій СТГ, соматомединів, пролактину. 3.4. Група глікопротеїнів – тропних гормонів гіпофіза (тіреотропін, гонадотропін – ФСГ, ЛГ, хоріонічний гонадотропін). 3.5. Сімейство проопіомеланокортину (ПОМК) – продукти процесингу ПОМК (адренокортикотропін, ліпотропін, ендорфіни). 3.6. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин (антидіуретичний гормон); патологія пов’язана з порушенням продукції АДГ. Окситоцин.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати реферативне повідомлення за темами:

1. Аналіз сучасних методів визначення гормонів в біологічних рідинах. Біохімічна діагностика функцій гіпоталамуса та гіпофіза.

2. Роль гормонів гіпоталамуса, гіпофіза в розвитку стрес-синдрому.