Тема 11. Дослідження патологічних компонентів сечі.

Актуальність теми.

Порушення сечоутворення спостерігається при ушкодженні нефрону, розладах нейрогуморальної регуляції функції нирок, больовому синдромі, серцево-судинній недостатності та ін. Найбільш глибокі порушення гомеостатичної функції нирок характерні для уремії – тяжкої форми ниркової недостатності, що призводить до значного зменшення виділення з організму продуктів азотистого обміну, екскреції іонів водню і органічних кислот, зміни вмісту електролітів крові, порушенню гомеостазу. Знання біохімічних механізмів патогенезу ниркової недостатності і змін хімічного складу сечі необхідні лікарю для глибокого розуміння основ патології нирок та інших систем, мають важливе значення для розуміння патогенезу і діагностики захворювань, для оцінки ефективності лікування.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти використовувати знання з біохімії нирок в клінічній медицині для пояснення патогенезу різних форм патології нирок і обумовлених ними порушень гомеостазу, для діагностики і контролю лікування захворювань нирок, а також серцево-судинної, ендокринної та інших систем.

Конкретні цілі:

1. Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників сечі з метою оцінки патобіохімії жовтяниць.

2. Трактувати біохімічні механізми регуляції водно-сольового обміну та роль нирок в утворенні сечі.

3. Аналізувати біохімічний склад сечі за умов розвитку патологічних процесів: оцінювати функціональне значення кінцевих продуктів азотистого обміну (сечовина, сечова кислота, креатин) та продуктів детоксикації (індикан, гіпурова кислота), зміни їх добового виділення.

4. Аналізувати стан здоров’я людини на підставі біохімічних параметрів змін проміжних та кінцевих продуктів метаболізму в сечі.

Вихідний рівень знань-вмінь.

1. Біохімічний склад сечі людини в нормі.

2. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення методів якісного та кількісного визначення патологічних компонентів сечі і оцінка їх діагностичного значення.	1.1. В зошит протоколів дослідів випишіть алгоритм лабораторної роботи.
2. Патобіохімія нирок та водно-сольового обміну	2.1. Біохімічний склад сечі людини за умов патологічних процесів. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі. 2.2. Біохімічна характеристика ниркового кліренсу та ниркового порогу, їх діагностичне значення. 2.3. Клініко-біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій нирковій недостатності. 2.4. Діагностика хронічної ниркової недостатності. 2.5. Характеристика умов утворення і нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Ниркова недостатність, біохімічні зміни крові та сечі».

2. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Якісні зміни сечоутворення при надмірному і тривалому болі».

3. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Мікроальбумінурія. Діагностичне значення для оцінки діабетогенної нефропатії».

4. Підготувати реферативну доповідь на тему: «Зміни показників сечі при цукровому діабеті».

Алгоритм лабораторної роботи.

1. Якісне визначення білка:

До 0,5 мл сечі додати 0,5 мл 20% сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка з'являються білі пластівці.

Кількісне визначення білка:

Проба Геллера: на 0,5 мл 5% розчину HNO₃ нашаровують 0,5 мл сечі, утворюється біле ниткоподібне кільце, що відповідає 0,033 г/л білка.

2. Якісне визначення глюкози з реактивом Фелінга:

До 20 крап. сечі додають 10-20 крап. реактиву Фелінга, кип'ятять. При наявності глюкози з'являється жовтий осад.

Кількісне визначення глюкози за Альтгаузеном:

До 1 мл 10% NaOH додають 4 мл сечі, кип'ятять 1 хвилину та співставляють з стандартною шкалою.

Кількісне визначення глюкози за допомогою "Глюкотесту", в основі якого лежить глюкозоксидантна реакція з утворенням глюконової кислоти у присутності кисню. Ступінь забарвлення індикаторної смужки порівнюють із стандартною шкалою.

3. Якісне визначення крові бензидиновою пробою:

До 20 крап. сечі додають 20 крап. бензидинового реактиву, 5 крап. H₂O₂. При наявності кров'яних пігментів сеча забарвлюється в зелений колір.

4. Визначення кетонових тіл:

До 20 крап. сечі додають 20 крап. 10% NaOH, 20 крап. нітропру­­­сиду натрію, 10 крап. CH₃COOH. При наявності кетонових тіл з'явля­­­ється вишневе забарвлення.

Визначення ацетону за допомогою набору для експрес-ана­­­лізу "Ацетон в сечі". Про наявність ацетону свідчить фіолетове забарвлення таблетки.

5. Визначення жовчних кислот в сечі:

Через паперовий фільтр фільтрують 2 мл сечі. У конус фільтра вносять 1 крап. HNO₃. При наявності жовчних кислот на філь­­­трі утворюються різнокольорові кільця (зеленого, синього, черво­­­ного, жовтого кольорів).

6. Визначення уробіліну в сечі:

До 1 мл сечі додають 5 крап. 5% розчину CuSO₄ та 0,5 мл хлоро­­­форму. Перемішують. При позитивній реакції нижній шар забарвлюється в рожевий колір.