Тема 13. Біохімія сполучної тканини

Актуальність теми.

Вивчення особливостей хімічного складу і метаболізму сполучної тканини має важливе значення для розуміння патогенезу колагенозів, мукополісахаридозів та інших захворювань сполучної тканини і для розробки методів їх діагностики та лікування.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета. Уміти використовувати знання про будову та метаболізм сполучної тканини для діагностики колагенозів, мукополісахаридозів.

Конкретні цілі:

1. Трактувати біохімічні закономірності метаболізму сполучної тканини.

2. Аналізувати біохімічний склад сполучної тканини (фібрилярного та основного компонентів).

3. Пояснювати особливості патобіохімії сполучної тканини: біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів та колагенозів.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати хімічну будову амінокислот, які входять до складу колагену. Знати гістологію сполучної тканини.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення сіалових кислот за методом Геса.	Визначення вмісту сіалових кислот в ротовій рідині. Клінічне значення визначення сіалових кислот в біологічних матеріалах.
2. Загальна характеристика морфології та біохімічного складу сполучної тканини.	Біохімічна будова міжклітинної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини. Фібрилярні білки: колагенові та еластичні волокна (будова колагену та еластину). Біохімічний склад основної аморфної речовини міжклітинного матриксу (будова глікопротеїнів та протеогліканів).
3. Біосинтез колагену.	3.1. Етапи синтезу колагену. 3.2. Особливості трансляційної та посттрансляційної модифікації колагену. Утворення фібрилярних структур.
4. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.	Складні вуглеводи основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміноглікани. Особливості біосинтезу глікозаміногліканів. Механізми участі молекул глікозаміногліканів у побудові основної речовини пухкої волокнистої сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.
5. Патобіохімія сполучної тканини.	Біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів, їх клініко-біохімічна діагностика. Біохімічні механізми виникнення колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1. Реферат: «Типи колагенів. Вікові зміни колагенових структур».

2. Створити схему етапів біосинтезу колагену.

Алгоритм лабораторної роботи.

Кількісне визначення сіалових кислот в ротовій рідині.

Принцип методу: метод заснований на кольоровій реакції сіа­­­лових кислот з реактивом Гесса. Інтенсивність рожевого забарвлен­­­ня прямо пропорційна концентрації сіалових кислот.

Хід визначення:

До 1 мл ротової рідини у центрифужній пробірці додають 1 мл 10% розчину ТХО. Пробірку кип'ятять у водяній бані 5 хвилин. Піс­­­ля охолодження центрифугують (1500 об/хв., 5 хвилин). До 0,4 мл центрифугату додають 5 мл реактиву Гесса, кип'ятять 30 хвилин. Після охолодження колориметрують на ФЕК у 10 мм кюветі, λ = 540 нм (зелений світлофільтр).

Розрахунок:

Величину екстинкції помножують на 1000.

Норма: 100-195 ум.од. концентрація сіалових кислот у ротовій рідині -

0,01 г/л; сироватці крові - 2,0-2,33 ммоль/л.