Оpiєнтувальна каpта для самостiйноi вивчення студентами учбової лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття

Змiст i послiдовнiсть дiй	Вказiвки до учбових дiй
1. Практичне вивчення визначення компонентiв мiнеpалiзату кiсткової тканини.	1.1. В зошит протоколів дослідів виписати алгоритм лабораторної роботи.
2. Хiмiчний склад i метабо- лiзм кiсткової тканини.	2.1. Хiмiчний склад кiсток. 2.2. Бiохiмiя пpоцесу мiнеpалiзацiї кiсткової тканини. 2.3. Роль вiтамiнiв в мiнеpалiзацiї кiсткової тканини (вiтамiни С, А, D).
3. Гоpмональна pегуляцiя обмiну кiсткової тканини.	3.1. Роль кальцитpопних гоpмонiв в мiнеpалiзацiї кiсткової тканини. 3.2. Вплив глюкокоpтикоїдiв i статевих гоpмонiв на метаболiзм кiсткової тканини.
4. Бiохiмiчнi тести в дiагностицi захвоpювань кiсткової тканини.	4.1. Сучаснi методи дiагностики захвоpювань кiсткової тканини (маркери остеогенезу та резорбції). 4.2. Hоpми вмiсту кальцiю i фосфоpу в кpовi.
5. Поняття пpо остеопоpоз i остеомаляцiю.	5.1. Визначення понять остеопоpоз і остеомаляцiя. 5.2. Хаpактеpистика бiохiмiчних показникiв кpовi i кiсткової тканини пpи остеопоpозi i остеомаляцiї.

Маркери резорбції та формування кісткової тканини

Маркери резорбції

В сироватці крові

Тартрат-резистентна кисла фосфатаза

Карбокситермінальні телопептиди колагену І типу

В сечі

Кальцій

Гідроксипролін

Піридинолін

Деоксипіридинолін

Карбокси- та амінотермінальні телопептиди колагену І типу

Галактозилгідроксилізин (гідроксилізіновий глікозид)

Маркери формування

В сироватці крові

Лужна фосфатаза (кісткова ізоформа)

Кісткова лужна фосфатаза

Остеокальцин

Карбокси- та амінотермінальні пептиди проколагену І типу

Алгоритм лабораторної роботи.

1) Якісна реакція на фосфор.

До 2 мл розчину мінералізату додають 1 мл розчину моліб­­­деновокислого амонію - випадає жовтий осад.

2) Якісна реакція на кальцій.

До 4 крап. щавелевокислого амонію додають 4 крап. мінераліза­­­ту - випадає білий осад щавелевокислого кальцію.

3) Якісна реакція на магній.

Визначення магнію ведеться в присутності розчину солей каль­­­цію. Вміст пробірки (2) з осадом щавелевокислого кальцію фільтру­­­ють. До надосадової рідини додають аміак до виділення кристаліч­­­ного осаду подвійної амонійномагнієвої солі.

4) Визначення карбонатаніону.

Наявність карбонатаніону оцінюють по реакції утворення білого осаду з розчином хлориду барія (BaCl₂ ): до 1 мл мінералізату додають 2-3 крап. BaCl₂ - випадає білий осад.

Тема 15. Біохімія нервової тканини

Актуальність теми.

Нервова система вiдiгpає виpiшальну pоль у регуляції процесів життєдіяльності та адаптацii оpганiзму до змiн умов зовнішнього та внутpiшнього сеpедовища.

Знання основ бiохiмiї неpвової тканини необхiднi для розкриття патогенезу, клінічних проявів, профілактики та терапії нервових, психiчних та психосоматичних захвоpювань, а також для обгpунтування показань до застосування психотpопних засобiв (психофаpмакологiя).

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати особливості хімічного складу, метаболічних процесів у нервовій тканині, механізми передачі нервових імпульсів, нейромедіаторну та пептидергічну системи головного мозку, їх роль у розвитку психічних розладів та у механізмі впливу психотропних засобів.

Конкретні цілі:

Пояснювати особливості метаболізму нервової системи, молекулярні механізми дії нейромедіаторів, біохімічну основу порушень обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру, функції нервової системи, походження нейромедіаторів (схеми синтезу катехоламінів, ГАМК), основи передачі імпульсів у збудливих тканинах), обмін речовин (білків, ліпідів,вуглеводів).

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами

навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення білку у лікворі.	1.1. Визначення вмісту білку з сульфосаліциловою кислотою у лікворі.
2. Особливості біохімічного складу та метаболізму нервової системи. Хімічний склад головного мозку.	2.1. Нейроспецифічні білки головного мозку. 2.2. Особливості амінокислотного складу мозку. 2.3. Роль системи глутамінової кислоти. 2.4. Нейроспецифічні ліпіди (гангліозиди, цереброзиди, холестерол).
3. Енергетичний обмін в головному мозку.	3.1. Значення аеробного окислення глюкози в енергозабезпеченні мозку. 3.2. Зміни енергетичного обміну в умовах фізіологічного сну та наркозу.
4. Нейромедіатори і рецептори нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.	4.1. Збуджувальні та гальмівні нейромедіатори. 4.2. Пептидергічна система головного мозку: опіоїдні пептиди, рецептори опіоїдних пептидів. 4.3. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах. 4.4. Нейрохімічні механізми дії психотропних засобів.

Практичні навики:

1. Порівняти вміст фосфатидів в нервовій та м’язовій тканинах.

2. Порівняти вміст холестеролу в нервовій та м’язовій тканинах.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

Підготувати доповідь на тему: “Особливості нейромедіаторного балансу мозку при стресорних впливах”.

Алгоритм лабораторної роботи.

1. Уніфікований метод визначення білку з сульфосаліциловою кислотою у лікворі.

Принцип методу: інтенсивність помутніння при коагуляції білку сульфосаліциловою кислотою пропорційна його концентрації.

Хід визначення: в пробірку наливають 5 мл свіжевиготовленого робочого розчину (суміш рівних об’ємів 6% розчину сульфосаліцилової кислоти і 14% розчину безводного сірчанокислого натрію) і 0,5 мл ліквору. Ретельно перемішують. Через 10 хвилин інтенсивність помутніння виміряють в фотоелектрокалориметрі в кюветі з довжиною оптичного шляху 1 см навпроти контролю, довжина хвилі 410 – 480 нм (синьо-фіолетовий світлофільтр). Для контролю замість реактиву беруть 0,9% розчин хлориду натрію.

Розрахунок ведуть за калібровочним графіком:

Е

0,4

0,3

0,2

0,1

0,1 0,2 0,3 0,4 С г/л

Нормальні величини:

Нормальний вміст білка в лікворі із шлуночків мозку – 0,12 - 0,2 г/л,

Із великої цистерни - 0,1 – 0,22 г/л,

При люмбальній пункції – 0,22 – 0,33 г/л.

2. Уніфікований метод визначення глобулінів висолюванням (реакція Нонне-Апельта).

Принцип методу: основою реакції є властивість насиченого розчину сірчанокислого амонію вибірково осаджувати глобуліни.

Хід визначення: в пробірку вносять 0,5 мл ліквору, додають 0,5 мл реактиву і перемішують (дослід). В контрольну пробірку рівного діаметру замість ліквору наливають 1 мл води (контроль).

Оцінка результатів.

Результати реакцій проводять протягом 3-х хвилин після змішування ліквору з реактивом, так як далі помутніння може пройти і в нормальній спинномозковій рідині.

Порівнювання досліду з контролем проводять на темному фоні.

Для оцінки результатів користуються системою 4-х плюсів:

- значне помутніння - 4+

- помірне - 3+

- помітна опалесценція - 2+

- слабка опалесценція - 1+