Петрочко Дитина в СЖО

Результати опитування дітей у 2003 p., проведеного вищезгаданим інститутом, показали, що стикалися з порушенням прав, залежно від їх виду, від 18 до 52% опитаних. Діти України зазначають, що найчастіше порушуються такі права: право на доброякісну медичну допомогу (лише 48% не стикалися з порушенням такого права); право вільно висловлювати свою думку, мати власні погляд та переконання (відповідно 50%); право на освіту (53%) [103, с. 35-36].

Улітку 2006 р. нами було проведено дослідження на локальному рівні (опитано 201 дитину у Київській області віком від 10 до 17 років). Особливість вибірки полягала в тому, що до кагорти опитаних входили у т. ч. діти, які перебувають під опікою/піклуванням; напівсироти; із багатодітних і неповних сімей; діти з особливими потребами; сільські діти; вихованці дитячого будинку «Любисток» с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

За результатами даного опитування, більшість дітей (68%) вважають, що права дітей в Україні «порушуються досить часто»; майже кожен третій - «інколи», кожен восьмий респондент - не зміг відповісти з упевненістю. Жоден опитаний не зазначив, що права дітей в нашій країні не порушуються. Причиною зростання показників щодо порушення прав дітей ймовірно є збільшення серед опитаних групи дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Відповіді дітей на запитання «Які права дітей порушується найчастіше?» розташувалися в такій ієрархії: на першому місці - право на доброякісну медичну допомогу (56,3%); на другому - право на захист від жорстокості, знущання, брутального поводження (44,6%); на третьому - право на захист від сексуальної експлуатації (43,8%); на четвертому - право на освіту (42,0%); на п'ятому - право на захист дітей від викрадення та продажу (39,3%). Далі називалися права: на незалучення до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці (38,4%), рівність прав усіх дітей незалежно від національності, статі, мови (36,6%), право на захист від вживання наркотиків (33,9%) та ін.

Відповіді дітей на запитання «Яких прав найбільшою мірою потребуєш особисто ти?» показали, що найбільше діти потребують забезпечення права на освіту; на розвиток талантів і відпочинок; на доброякісну медичну допомогу; на захист від жорстокого поводження, вільне висловлювання власної думки; на особисте життя і достатній для розвитку рівень життя. Помітно вирізнялося серед інших зазначене дітьми право на захист від вживання наркотиків, що може свідчити про поширення цього явища в дитячому середовищі. Серед інших актуальних прав, що повторювалися у варіантах відповідей дітей, - право на самостійність, свободу дій.

72

Результати нашого опитування показали, 4,5% дітей незадоволені, як вони одягаються; 6,3% - як харчуються. Проте більшу тривогу викликають відповіді, що свідчать про розчарування 8,1% дітей тим, як складається їхнє життя в цілому. Соціально-економічні негаразди в країні не дозволяють повною мірою задовольнити житлові та майнові права дітей. Забезпечення дітей окремою кімнатою, сучасне обладнання помешкання залишаються для багатьох мрією - кожна десята дитина не задоволена умовами, в яких вона живе.

Потреби особистості можна певною мірою з'ясувати, коли проаналізувати відповідь на запитання «Чого серед переліченого тобі найбільшою мірою не вистачає в житті?». Опитані діти зазначили, що найбільше їм не вистачає впевненості у майбутньому (49,1%), здоров'я (32,1%) і вільного часу (31,3%).

Незважаючи на значну кількість дітей, які готові самотужки долати перешкоди та труднощі, на особливу увагу заслуговують 25% дітей (кожна четверта дитина), котрі зазначили, що їм «однаковою мірою як вдається, так і не вдається вирішувати проблеми», чи «частіше за все, не вдається».

При іноді показовій самостійності, діти сподіваються на дорослих, чекають на їхню підтримку, принаймні, прагнуть, щоб дорослі були поруч і за першим зверненням чи необхідністю прийшли на допомогу, захистили. 83,1 % дітей насамперед чекають допомоги, підтримки від батьків.

З метою вивчення стану правової культури сучасних дітей, у т, ч. членів дитячих громадських об'єднань, у травні-червні 2008 року нами було проведено опитування (анкетування) дітей віком 13-17 років (усього опитано 142 особи). [294]. Так, за результатами цього опитування за анкетою «Права дитини», 81,7% осіб вважають, що права дітей в Україні порушуються тією чи іншою мірою (46,5% - порушуються досить часто; 35,2% - інколи); 2,1% - не порушуються; 16,2% - не визначилися із відповіддю (див. рис. 1.6). Важливо відмітити, те, що права дітей порушуються досить часто, більше схильні думати дівчата.

На запитання «Які права дітей порушуються в Україні найчастіше?»

підлітки дали такі відповіді (вибір із 26 прав): доброякісну медичну допомогу (59,9%); захист від викрадення та продажу (45,8%); рівність незалежно від національності, статі, мови (40,2%); право на достатній для розвитку рівень життя (38,0%); захист від жорстокості, знущань, брутального поводження (33,1 %); захист від сексуальної експлуатації (33,1 %); захист від вживання наркотиків (30,3%); вільне висловлювання власної думки, мати власні погляди і переконання (28,9%); право на освіту (2.6,8%); право на захист від втручання в особисте життя (25,4%); право дітей-сиріт на особливу турботу (21,8%) та ін.

73

46,5

И Порушуються досить часто	S3 Порушуються інколи
• Не порушуються	0 Важко відповісти

Рис. 1.6. Розподіл відповідей дітей на запитання «Чи порушуються права дітей в Україні?», %

Діти безпосередньо бувають свідками порушення прав дітей. Опитані зазначали, що, як правило, вони зустрічалися із жорстоким поводженням, недбалим ставленням батьків, нав'язуванням точки зору дорослих, відсутністю права голосу, втручанням в особисте життя дитини.

вільне висловлювання власної думки, "j.		—	11128,9
мати власні погляди і переконання	f*1	'"''''
на захист від вживання наркотиків			зо.з
на захист від сексуальної експлуатації			" ""! 33,1
на захист від жорстокого поводження і			"1 33,1
насильства
на достатній для розвитку рівень життя	[] _		І 38,0
на нсдискримінацію			" Z Z 3 40,2
на захист від викрадення та продажу			1 45,8
на якісну медичну допомогу			Л 59,9

0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70%

Рис. 1.7. Розподіл відповідей дітей на запитання «Які права порушуються, на твою думку, в Україні найчастіше?»,

% (опитування 2008 р.)

74

Найбільшою мірою порушуються права дітей в громадських місцях: на дискотеці, у клубі, кафе (25,4%); в школі (23,2%); в компанії незнайомих ровесників (17,6%); в сім'ї (15,5%).

Певними показниками залученості підлітків до обговорення проблеми прав дітей є їхні відповіді на запитання «Чи доводилося тобі протягом останнього року обговорювати з ким-небудь проблему прав дітей?».

Так, 38,0% опитаних сказали, що не доводилося обговорювати таку проблему; 30,3% обговорювали її з ровесниками; .28,2% - з учителями і лише 19,7% - з батьками.

Утім, це не свідчить про незацікавленість дітей цією проблемою, оскільки 65,5% опитаних відзначили, що хочуть більше дізнатися про права дітей; 22,5% не визначилися щодо цього, а отже, їх можна вважати потенційними споживачами інформації про права дітей. Лише 12% підлітків сказали, що не хочуть більше дізнатися про права дітей. Таким чином, зацікавленість сучасних підлітків у таких знаннях є високою. Діти хочуть загалом більше знати про права, зокрема про право на захист від жорстокості; про права в сім'ї; про сексуальну експлуатацію; працевлаштування, освіту, право на відпочинок та ін. Суттєвої відмінності у бажаннях хлопців і дівчат більше дізнатися про права не зафіксовано.

Привертають увагу показники того, що саме діти хочуть покращити у своєму житті: 50,7% прагнуть набути впевненості в майбутньому; 32,4% сподіваються мати більше підтримки. Щодо підтримки, найбільша кількість дітей (54,2%) насамперед чекають допомоги в складних життєвих обставинах від батьків. За таких показників напрошується висновок про розгубленість, можливо розпач й втрату впевненості у собі й майбутньому дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського піклування. Підтримки у вирішенні життєвих негараздів діти чекають також від друзів (52,8%), дідусів/бабусь, братів/сестер (42,3%), вчителів (14,1%), інших родичів (13,4%), правоохоронних органів (12,7%).

Вищенаведені результати знайшли своє підтвердження в дослідженні з питань правової освіти, проведеному у вересні 2009 р. КП «Центр

моніторингу столичної освіти» (автор даного			дослідження-член	робочої
групи з проведення	опитування).	Дослідження проходило у м. Києві.
Загальна кількість	респондентів	становила	4057 осіб: учителів - 343;

представників адміністрації ЗНЗ - 280; учнів 9-х класів-2179; учнів 10-х класів - 954 особи.

Дослідження виявило, що в цілому опитані недостатньо знають законодавчі акти, що можуть бути використані для захисту прав дітей. Так, лише 58,6% старшокласників вивчали Конвенцію ООН про права дитини, 50,7% - Загальну декларацію прав людини, 36,2% - Сімейний кодекс України.

75

Більшість учнів (71,9%) відповіли, що дізналися про власні права в загальноосвітньому навчальному закладі на уроках, 45,5% - від батьків, 34,2% - із засобів масової інформації, 13,8% здобували знання з цього питання самостійно, зі спеціальної літератури. Водночас 92,7% старшокласників зазначили, що прагнуть більше дізнатися про власні права, і тільки 7,3% учнів виявили з цього питання пасивну позицію.

Більшість респондентів, які брали участь у дослідженні, відповіли, що знають, куди потрібно звертатися в разі порушення прав учнів (98,5% представників адміністрації, 94,8% учителі, 84,9% учнів). Проте лише 9,4% учнів мають досвід такого звернення (90,6% старшокласників ніколи не зверталися по допомогу у разі порушення їхніх прав).

Якщо виникне потреба в захисті власних прав, то учні, насамперед, сподіваються на допомогу батьків (82,4%), потім-друзів (42,1%), вчителів (33,7%). Однак є і такі (10,9%), які не очікують на чиюсь допомогу, а розраховують лише на себе (рис. 1.8).

Не обрали жодної відповіді		0,4
Органів шкільного самоврядування		•	5,1
Дитячих або молодіжних	організацій	•	5.2
Розраховую лише на себе			10,9
Соціальних педагогів ЗНЗ			]	14,4
Державних установ			Z3 17,5
Однокласників				"120.2
	ЦСССДМ			124.6
	Міліції	'	»	.'Ч 22.7
	Учителів				І 33,7
	Друзів				=1142
	Батьків			—і—	—і—	—г—		188,.
				20	40	60	80	100
Рис. 1.8. Розподіл	відповідей	учнів на запитання					«На чию
допомогу в захисті власних			прав Ви		сподіваєтеся?»,
% (за дослідженням КП «Центр моніторингу столичної освіти»,								2009 р.)

Особливу увагу слід звернути на той факт, що лише 12,5% старшокласників планують звернутися по допомогу в разі порушення їх прав до соціального педагога (див. рис. 1.9). Серед причин зазначеного: неволсдіння

76

інформацією щодо функцій і можливостей соціального педагога, відсутність довіри до цього фахівця, сподівання на допомогу інших чи власні сили. Невисокими також є показники щодо звернення в разі порушення прав учнів до соціального педагога, зафіксовані за відповідями вчителів й адміністрації.

ШЗвернуся по допомогу до батьків

• Звернуся по допомогу до вчителів

ШЗвернуся по допомогу до соціального педагога

Рис. 1.9. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Якими будуть Ваші дії у разі порушення прав учнів?», %

(за дослідженням КП «Центр моніторингу столичної освіти», 2009 р.)

Отже, проаналізувавши результати опитування різних років, можна виявити певні закономірності:

-більшість дітей в Україні вважають, що їхні права порушуються;

-найчастіше порушуються права дітей на недискримінацію, достатній для розвитку рівень життя, доброякісну медичну допомогу, на захист від жорстокого поводження і насильства;

-здебільшого порушуються права дітей у громадських місцях, у колі незнайомих ровесників, у школі, сім'ї;

-сучасним дітям не вистачає впевненості в майбутньому; вони хочуть мати більше підтримки в подоланні життєвих труднощів й насамперед очікують її від батьків;

77

-діти, які з тих чи інших причин не можуть звернутися по допомогу в разі порушення власних прав, й зокрема до батьків, є найвразливішою соціальною групою;

-діти хочуть більше знати про свої права; значна частина хлопців і дівчат хотіли б особисто поширювати інформацію про права дітей;

-не всі діти бачать у соціальному педагогові захисника своїх прав, що може свідчити про теоретико-методологічну нерозробленість даного напряму його професійної діяльності й відносну пасивність соціального педагога в забезпеченні прав дитини та її сім'ї.

Таким чином, правова культура сучасних дітей, перебіг їх правової соціалізації впливають на соціальний досвід підростаючих особистостей. Негативний соціальний досвід деструктивно позначається на очікуваннях особистості від держави, яка, у свою чергу, не задовольняє свої очікування від представників нового покоління як активних суб'єктів правової соціалізації.

Безперечно, рівень правової соціалізованості дитини залежить від умов

їїсоціалізації, що забезпечують набуття нею певних норм, цінностей, формування морально-етичних ставлень. Водночас з позиції соціальної педагогіки важливо враховувати, що специфіка соціального досвіду є похідною не стільки від соціальних впливів, оточення людини, скільки від того, яку позицію в контексті життєдіяльності вона займе, яким буде ступінь

їїсоціальної активності, розуміння свого внутрішнього світу і сформованості соціальних установок щодо самої себе.

Переконаність більшості юних особистостей, що права дітей порушуються, що не забезпечена рівність прав усіх дітей, а особливо тих, які опинилися у складних життєвих обставинах, відносна невпевненість у майбутньому негативно впливають на правосвідомість хлопців і дівчат, знижуючи їх готовність реалізувати власні права.

Усвідомлення порушень свого суб'єктивного права веде до змін у ставленні до об'єктивного права, оскільки соціальний досвід, що набувався за умов недотримання прав дитини, генерує сприйняття порушення права як норму.

Оскільки на правову соціалізацію, а в результаті й соціальний досвід дитини впливають життєві обставини, у яких вона перебуває, ймовірно, що соціалізаційний процес дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, є складним, суперечливим, а їх суб'єктна позиція - нестійкою. Саме тому діти цієї групи потребують професійної підтримки на всіх рівнях прояву суб'єкт-суб'єктних стосунків у ході правової соціалізації: держави, групи, індивідуальному.

Формування в дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, суб'єктної позиції допоможе їм ставитися до життя як найвищої цінності,

78

розвивати почуття власної гідності, долати відчуття невизначеності, несміливості, невпевненості в майбутньому, реалізувати власні програми життєдіяльності задля найкращого задоволення своїх потреб; зміцнювати інтерес до засвоєння правової інформації і її поширення серед однолітків, друзів; вибирати духовні ідеали для наслідування, глибше усвідомлювати власні права і розвивати правові можливості; оволодіти правовими цінностями, надавати особистісного смислу загальнолюдським цінностям, громадянським обов'язкам; мобілізувати можливості права для розв'язання своїх життєвих проблем, подолання складних життєвих обставин; самовизначатися у різних життєвих ситуаціях, вільно орієнтуватися у соціально-правовому середовищі, активно і гнучко реагувати на зміни зовнішніх умов, дотримуючись засвоєних правових норм; самостійно приймати рішення на основі оцінки власних прав і вимог інших, усвідомлено брати на себе відповідальність за такі рішення; самостійно мотивувати власні вчинки; осмислювати і привласнювати спільні норми і цінності, вибудовуючи соціально очікувану лінію поведінки на засадах справедливості, свободи, рівності; реалізувати свої права, правильно оцінюючи власні дій й дії оточуючих; формувати духовно багатий внутрішній світ і накопичувати позитивний соціальний досвід.

З'ясоване підтверджує багатогранність досліджуваного процесу і зосереджує нашу увагу на тому, що в сучасних умовах потрібно орієнтуватися не на особистість «керовану», а на особистість, що самовизначається, займає суб'єктну позицію в процесі правової соціалізації, свідомо оцінює все, що відбувається навколо, здатна протидіяти негативним впливам.

79

РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2,1. Діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, як вразлива у правовому контексті соціальна група

Як наголошується у Конвенції ООН про права дитини, на захист з боку держави, особливу увагу мають право діти, які живуть у важких умовах, іншими словами, ті, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Термін «складні життєві обставини» використовується в різних нормативно правових документах України щодо дітей та сімей з дітьми, тому його можна вважати усталеним. Зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю «зобов'язані сумлінно здійснювати соціальну роботу з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітьми та молоддю» (стаття 13); при цьому у статті 11 уточнюється, що такі життєві обставини передбачають потребу особи (клієнта) у сторонній допомозі. У Законі України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» зазначено, що серед основних завдань на шляху запобігання соціальному сирітству, подолання бездоглядності та безпритульності серед дітей є «удосконалення системи соціальної роботи з сім'ями, що мають дітей і опинилися у складних життєвих обставинах» (підрозділ 4.2).

Складні життєві обставини - умови, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або за станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, брак житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

Відповідно до чинного законодавства перелік складних життєвих обставин не є вичерпним. Зокрема, у статті 7 Закону України «Про соціальні послуги» йдеться про безоплатні послуги в обсягах державних соціальних стандартів для «громадян, які опинилися у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям» та «дітей і молоді, які опинилися у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким

80

ставленням у сім'ї». Про «складну життєву ситуацію» йдеться і в статті 11 Закону «Про соціальні послуги». При цьому в статті 4 Закону вказано, що положення міжнародних договорів, які встановлюють вищі вимоги до соціальних послуг, мають пріоритет стосовно Закону «Про соціальні послуги». Тому, якщо ратифіковані Україною конвенції та інші міжнародні договори встановлюють інші підстави для визнання ситуації в сім'ї як кризової або складної (статті 19, 2.7 і 39 Конвенції ООН про права дитини), необхідно застосовувати положення цих договорів [144, с. 75-76].

Отже, складними життєвими обставинами можна назвати такі несприятливі для людини події, життєву скруту, коли вона об'єктивно потребує сторонньої допомоги, в т. ч. й від держави, громади, фахівця, найближчого оточення, щоб упоратися з цими обставинами і відновити свою нормальну життєдіяльність. Такі обставини викликають у людей почуття незахищеності, страху перед завтрашнім днем, ведуть до загострення особистісного конфлікту та конфлікту з іншими, негативно позначаються на розвитку особистості.

У контексті завдань нашого дослідження «дітьми, які опинилася у складних життєвих обставинах» ми вважаємо осіб від народження до 18 років, котрі перебувають у життєвих ситуаціях, що не сприяють гармонійному розвитку, задоволенню потреб та інтересів, забезпеченню прав особистості.

Ставлячи за мету детальніше описати категорію «діти, які опинилися у складних життєвих обставинах», доцільно розглянути різні підходи до стратифікації дитинства в сучасному суспільстві. Зокрема, Н. Ф. Дівіцина вважає, що підставою для цього є такі фактори: різновікові етапи розвитку дитини (раннє дитинство, дошкільне дитинство, молодший шкільний вік, підлітковий, юнацький період); сім'я дитини (благополучна чи неблагополучна); медико-біологічний фактор (об'єднання дітей у групи за різними обмеженнями); фактор потрапляння у тимчасову складну життєву обставину (діти-біженці, діти у зоні військових конфліктів) [111, с. 13-14].

Дещо інший, але схожий підхід до визначення груп дітей пропонує Т. М. Піддубна [311, с. 41-42]: віковий фактор; за станом здоров'я; за пріоритетністю надання допомоги (з урахуванням складної життєвої обставини): діти - жертви насильства чи жорстокого поводження; дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування; діти із багатодітних сімей; неповних сімей; молодих сімей; неповнолітніх батьків; діти сімей біженців; діти з асоціальних сімей (алкоголіків, наркоманів); діти із малозабезпечених сімей; безпритульних; за девіантною поведінкою, дітиправопорушники чи злочинці; особи, які вживають алкоголь чи наркотичні речовини; малолітні проститутки; діти-бродяги; за особливим станом (талановиті діти; діти, які належать до певних етнічних груп, релігій та ін.).

81