8.4. Тригери вилучення
Тригери видалення (delete triggers) звичайно застосовуються в двох випадках:
Запобігання видалення рядків, що може викликати проблеми з цілісністю даних, наприклад, рядка, який використовується в якості зовнішнього ключа до інших таблиць.
Виконання каскадних операцій видалення дочірніх таблиць батьківської таблиці.
8.5. Вкладені тригери
Вкладені тригери – це тригери, які активізуються іншими тригерами. Вони відрізняються від рекурсивних тригерів, які активізують самі себе. В SQL Server 2000 допускається до 32-х рівнів вкладених тригерів – один тригер активізує інший тригер, який в свою чергу активізує наступний тригер і т.д. до 32-го тригера.
8.6. Знищення тригерів
Іноді потрібно знищити тригери з таблиці (чи таблиць). Наприклад, при переміщенні додатка в робоче середовище може знадобитися видалення тригерів, що забезпечували високу якість обробки, але сильно зменшували продуктивність. Можна просто видалити тригери для заміни їх більш новою версією. Для видалення тригера застосовується інструкція DROP TRIGGER. Її синтаксис:
DROP TRIGGER {власник} ім'я_ тригера
[ , ... n]
Видалення тригера необов'язкове, якщо новий тригер заміщає існуючий. При видаленні таблиці автоматично знищуються всі зв'язані з нею об'єкти, включаючи тригери.
Питання до теми
Що таке тригер?
Скільки тригерів може бути зв’язано с однією таблицею?
Чи завжди виконується тригер?
Як створити тригер?
Як вилучити тригер?
9. Створення та використання клієнтських додатків
Клієнтський додаток – це частина системи, яку користувач використовує для взаємодії з даними. Клієнтські додатки в клієнт-серверних БД виконують наступні задачі:
надання інтерфейсу, за допомогою якого користувач може виконувати свою роботу;
керування логікою додатка;
виконання логіки додатка.
9.1. Використання rad-технологій для розроблення інтерфейсу клієнтської частини бази даних
Розглядаючи сучасні засоби розроблення додатків, можна помітити, що їх розвиток підкоряється певним закономірностям і тенденціям.
Перша з таких тенденцій – використання в програмуванні об’єктно-орієнтованого підходу, який дозволив здійснювати повторне використання коду з більшою ефективністю, ніж при застосуванні так званого модульного програмування.
Наступною важливою тенденцією розвитку засобів розроблення було створення високопродуктивних компіляторів і прагнення використовувати скомпільований код.
Третьою тенденцією розвитку інструментальних засобів було створення візуальних засобів проектування, що дозволило прискорити роботу над проектами, полегшити повторне використання коду.
І нарешті, ще одним важливим чинником розвитку інструментальних засобів з’явилася необхідність підтримки БД, що являється основою будь-якої інформаційної системи з клієнт-серверною архітектурою.
Слід зазначити, що Borland Delphi є наслідком впливу всіх цих тенденцій, оскільки поєднує в собі зручності візуального середовища розроблення, об’єктно-орієнтований підхід, різні можливості повторного використання коду, відкриту архітектуру і досить продуктивний компілятор мови Object Pascal.
Саме тому для розроблення програмного забезпечення клієнтської частини для роботи з даними, що зберігаються в БД MS SQL Server 2000, зручно використати Borland Delphi. В основі Delphi лежать RAD-технології (Rapid Application Development – середовище швидкого розроблення додатків), що дозволяють створити багатофункціональний додаток майже без необхідності писати код вручну. Ядром візуальних засобів програмування Delphi є Visual Component Library (VCL) – об'єктно-орієнтована бібліотека компонентів.
Для забезпечення доступу до даних, що зберігаються в БД Microsoft SQL Server, починаючи з версії 7.0, введено новий інтерфейс – OLE DB. В додатку для забезпечення повноцінного доступу до Microsoft SQL Server необхідно використовувати набір компонентів ADOExpress. Саме встановлення зв'язку з об'єктом ADO є ключовим моментом всієї технології зв'язування БД з клієнтським додатком, розробленим в Delphi. Кожен компонент має дві властивості, за допомогою яких він може встановити зв'язок з об'єктом ADO: Connection і ConnectionString. У перше вміщується посилання на спеціальний зв'язковий компонент TAdoConnection, що виконує роль концентратора з'єднання з об'єктом ADO, в другу – власне рядок зв'язку (рис. 9.1).
Рис.9. 1. Форма для введення рядку звязку
Ці властивості взаємовиключні, тобто установка значення в одному з них веде до очищення іншого. В першій вкладці вікна «Поставщик данных» необхідно вказати провайдера Microsoft OLE DB Provider for SQL Server (рис. 9.2).
Рис.9. 2. Вкладка «Поставщик данных»
На другій вкладці «Подключение» необхідно вказати ім’я сервера, на якому знаходиться БД, логін, пароль, а також базу даних, до якої здійснюється підключення. Вкладка «Дополнительно» слугує для встановлення параметрів мережі, часу очікування підключення, прав доступу до БД. На вкладці «Все» можна переглянути всю інформацію у зручному вигляді, а кнопка «Проверить подключение» слугує для тестування підключення до Microsoft SQL Server (рис. 9.3).
Рис.9. 3. Налаштування підключення до сервера
Після встановлення з’єднання додатку, що створюється, з Microsoft SQL Server 2000, необхідно встановити зв’язок з таблицями БД. Для цього використовуються компоненти ТADOTable та ТDataSource, а для візуалізації та навігації по таблицям компоненти ТDBGrid та ТDBNavigator. Слід перенести ці компоненти на форму, настроїти їх властивості, після чого виставити параметр Active в True. Слід зазначити, що в даному випадку доцільно використовувати спеціальний unit – Data Module і розміщувати на ньому всі компоненти, доступ до яких, можливо, необхідно буде реалізувати з різних форм. Це такі компоненти, як TADOConnection, ТADOTable, ТDataSource, TADOQuery та інші. У випадку такої реалізації забезпечується зручний доступ до даних з будь-якої форми проекту, зменшується кількість коду та витрат праці.
Після правильного проведення цих операцій інформація з таблиці, що зберігається в БД MS SQL Server 2000 відобразиться на формі (рис. 9.4).
Рис.9. 4. Форма, що відображає інформацію з таблиці БД «Транспорт»
Дуже часто при занесенні даних користувачем до якоїсь таблиці БД необхідно реалізувати не введення даних, а вибірку їх із зв’язаних таблиць. Для реалізації цієї функціональності є кілька способів.
Перший з них – це створення в заповнюваній таблиці так званих полів із списком, або lookup-полів. Для цього необхідно встановити у властивості TADOTable, що редагується, значення false, оскільки тільки при неактивному TADOTable можна змінювати зміст полів. Далі додаємо всі поля зі списком, для чого потрібно зробити подвійний клік мишею по компоненту TADOTable, після чого у вікні, що відкрилося, у меню, що випадає, потрібно вибрати „Add All Fields” (рис. 9.5).
Рис. 9.5. Вікно редагування полів
Тепер необхідно в тому ж меню вибрати „New field…” і ввести наступні дані (рис. 9.6): Name – ім’я нового поля, в якому буде список, що випадає; Type – тип даних списку; Field type – тип поля, яке ми створюємо (lookup); Key Fields – ключове поле тієї таблиці, в якій ми створюємо список; Dataset – компонент, з якого ми будемо будувати список; Lookup Keys – ключове поле таблиці з якої ми беремо дані для списку; Result Field – поле яке буде списком. Після проведених маніпуляцій, необхідно виставити у властивість TADOTable, що редагується, значення true.
Рис. 9.6. Створення поля зі списком типу Lookup
Другий спосіб – використання компонентів DBLookupComboBox, за допомогою яких можна побудувати списки, що випадають, за межами таблиці. Це зручно робити, коли для кожного поля таблиці на формі створюються відповідні поля введення – DBEdit. В такому випадку саме використання DBLookupComboBox збереже цілісність інтерфейсу, простоту та зрозумілість його для користувача (рис. 9.7).
Рис.9. 7. Приклад реалізації інтерфейсу з використанням DBLookupComboBox
Для налаштування DBLookupComboBox в Object Inspector слід вказати наступні дані: Data Source – таблиця, з якої береться інформація про поточний ключ; Key Field – ключове поле в цій таблиці; List Source – таблиця, з якої беруться дані для списку; Key Field – ключове поле в другій таблиці; List field – поле, з якого беруться записи для відображення в DBLookupComboBox (використовується для того, щоб користувачеві було зручніше орієнтуватися в назвах, а не в кодах полів).
Надзвичайно важливою функцією клієнтського додатку є можливість формувати вихідні документи – звіти. Для цього зручно використати Quick Reports. Слід зазначити, що основнним компонентом є TQuickRep, що являє собою основу будь-якого звіту. Щоб налаштувати TQuickRep, необхідно його властивості HasPageHeader та HasDetai виставити в true, а у властивості DataSet вибирати необхідну таблицю TADOTable. В HasPageHeader необхідно помістити елементи TQRLabel для відображення заголовків колонок, а в HasDetai вставити елементи TQRDBText та приєднати їх до полів таблиці, яка має бути відображена в звіті (для цього необхідно заповнити властивості Data Set та Data Field). Перегляд звіту реалізується за допомогою пункту меню, що випадає, Preview та події form_name.QuickRep_name.Preview, а друк – за допомогою події form_name.QuickRep_name.Prіnt. Реалізація звіту наведена на рис. 9.8.
Рис. 9.8. Форма зі звітом