22. Атріовентрикулярна блокада і – іі ступеня. Діагностика та лікування.

Атріоаентрикулярні або передсердно – шлуночкові блокади – це різні види порушень проведення імпульсу від передсердь до шлуночків.

Причини розвитку:ІХС, міокардит, не ішемічні дегенеративні зміни в АВ вузлі, гіпотиреоз, хірургічні або терапевтичні процедури, нервово – мязові захворювання.

Клініка і ускладнення. Блокади на рівна АВ вузла, які не призводять до виникнення брадикардії нічим не проявляються. При фіз. Навантаженні хворі відмічають задишку , збільшення ЧСС, напади стенокардії.

Ускладнення : кардіогенний шок, раптова серцева смерть, серцево- судинний колапс.

Діагностик: При фізикальному дослідження АВ блокада може відзначатися брадикардією (тип Мобітц ІІ) або нерегулярним ритмом (тип мобітц І). При передсердно – шлуночковій блокаді І ступеня І тон ослаблений . а при ІІ – сила І тону коливається від серцевого циклу до серцевого. Вислуховується гарматний І тон.

ЕКГ АВ - блокади І тону:

1 подовження інтервалів Р-Q на ЕКГ

2 Величина інтервалів Р-Q постійна

ЕКГ АВ - блокади ІІ тону:

1 Прогресивне подовження інтервалу Р –Q, що завершуэться повною блокадою передсердного ымпульсу

2 пауза після випадіння комплексу QRS за тривалістю менше подвоєного найкоротшого інтервалу R-R.

3 співвідношення між зубцями Р

Для передсердно – шлуночкової блокади ІІ ступеня, незалежнго від типу, характерний синусів ритм із паузами. Обумовленими випаданням комплексу QRST після чергового зубця Р.

Електрофізіологічне дослідження серця (ЕФД) дозволяє уточнити локалізацію атріовентрикулярної блокади. Цей метод використовується для визначення показань до оперативних втручань.

Додаткові методи. Показано визначення вмісту електролітів у крові при гіперкаліємії, визначення активних серцевих ферментів при ІМ.

Лікування.

Застосування белоїду по 1 табл 4 рази на день.

При гострому розвитку порушень провідності проводиться в першу чергу етіотропне лікування.

Призначають атропін при АВ- блокаді ІІ ступеня , що провокує тахікардію.

Із профілактичною метою тимчасово призначення кардіостимулятора (ізопротеринол)

23. Гіпертензивні кризи . Діагностика і лікування.

Гіпертензивні кризи- це раптове значне підвищення артеріального тиску(САТ і ДАТ більше 30 %), яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів – мішеней або вегетативної нервової системи. Збільшення САТ > 140 мм рт ст., а ДАТ > 90мм рт ст.

Критеріями ГК є раптовий початок, значне підвищення АТ , поява або посилення з боку органів – мішеней. Поява скарг у вигляді болю в ділянці серця, задишка, перебої в роботі серця,тремор, поява відчуття страху,пітливість , спрага. Хворі вказують на : головний біль, запаморочення, нудоту, блювання, порушення зору, перехідної сліпоти, диплопії,оніміння рук та обличчя, зниження чутливості, судом. В кінці кризу хворі відмічають частий сечопуск з виділенням великої кількості світлої сечі.

Виділяють

Криз І порядку(симпатико – адреналіновий) розвивається гостро , без передвісників, триває недовго 2-3 год, виникає переважно при гіпертензивній хворобі І-ІІ стадії. Він маніфестується раптовим болем голови , запаморочення,пульсацією по всьому тілі, відчуття жару, сухістю в роті, в кінці кризу поліурія. Значно зростає систолічний артеріальний тиск із збільшенням пульсового венозного тисків.

Криз ІІ порядку (симпатико – норадреналіновий) Хар повільним початком, більшою тривалістю 4-5 днів і важким станом хворого. Вони виникають в ІІ-ІІІ стадії гіпертензивної хвороби. Криз розвивається на фоні високого вихідного рівня артеріального тиску з переважним збільшенням рівня АТ 180/120 мм рт ст. Хворі пригнічені, дезорієнтовані, сонливі. Лице набрякле, шкіра напружена. Є приєднання набряку мозку, хворі довший час є непритомними.

Неускладнений ГК вважають церебральний неускладнений криз , кардіальний неускладнений криз, підвищення САТ до 240 ммрт ст., або ДАТ – до 140 мм рт ст., значне підвищення в ранньому післяопераційному періоді. Вони характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу хжиттю хворого.

Лікування

1 перевести хворого у лежаче положення

2 забезпечити центральний венозний доступ

3 моніторинг АТ, ЧСС, ЕКГ

4 контроль неврологічного і офтальмологічного статусів

5 баланс введення і виведення рідини через катетер

6 седативні препарати

Лікування починаю з введення траквілізуючої речовини, психотерапевтичних засобів.(діазепам, сібазол)

Неуролептики (дроперидол)

Гіпотензивні препарати (дибазол, віксен, клофелін довенно з NaCl)

Введення периферичного артеріо – венозног вазодилататора – у випадку стійкої і наростаючої гіпертензії (нітропрусид натрію – знімає тонус мозкових судин), або застосовують нітрогліцерин.

В поєднанні з гострою недостатністю лівого шлуночка призначають (еналеприл)

При розшаруванні аорти доцільним є введення в- адреноблокаторіву поєднанні з нітропрусидом натрію, проте їх не можна поєднувати при використанні (варапамілу).

Но-шпа – закриває атріо – венозні шунти.