31. Хронічний гастрит — хронічне запалення слизової оболонки шлунка із пору_

шенням фізіологічної регенерації і подальшою атрофією залозистого епітелію, що

супроводжується порушенням секреторної, моторної, а іноді й інкреторної функцій шлункаЕкзогенні чинники: повторні і тривалі порушення харчування, переїдання, недостатнє пережовування їжі,паління тютюну, професійні шкідливі чинники, вдихання парів лугів, кислот, довготривале вживання медикаментозних засобів, психоемоційні стреси. Ендогенні чинники: запальні захворювання органів черевної порожнини, захворювання крові, зокрема мегалобластна, В12(дефіцитна анемія, ендокринна патологія, хвороби органів ротової порожнини, наявність мікроорганізмів Нelikobaсter pуlori

1. Хронічний гастрит типу В (70 — 80 % серед всіх хронічних гастритів), асоційований

із хелікобактерною інфекцією, тобто бактеріально обумовлений гастрит.

2. Хронічний гастрит типу А (15(18%) — хронічний аутоімунний гастрит.

3. Хронічний рефлюкс(гастрит у хворих, які перенесли резекцію шлунка (5% серед усіх хронічних гастритів ), запалення внаслідок подразнення слизової оболонки жовчними кислотами.

4. Хронічний гастрит, асоційований з нестероїдними протизапальними середниками

(10% серед усіх хронічних гастритів ), тобто внаслідок хімічно(токсичних впливів.

5. Хронічний гастрит змішаний (А+В).

6. Рідкісні форми хронічних гастритів (лімфоцитарний, гранулематозний — гастрит

Крона, еозинофільний ) — 1% серед усіх хронічних гастритів .

Клініка. Серед місцевих проявів провідне місце займає біль, який характеризується важкістю і стисненнямв епігастральній ділянці живота, виникає відразу ж після вживання їжі, рідшевідзначається «голодний» або пізній біль, має тупий характер без іррадіації, посилюється при ходьбі й у вертикальному положенні.

Диспептичний синдром характеризується відрижкою повітрям, нудотою, печією, неприємним присмаком в роті, особливо вранці. Кишкова диспепсія при

хронічному гастриті проявляється бурчанням, переливанням в животі, метеоризмом, флатуленцією, порушенням стільця, частіше проносом. Закрепи і

схильність до них частіше спостерігаються у хворих на хронічний хелікобактер

асоційований антральний гастрит із підвищеною або збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка.

Лікування хронічного гастриту. Необхідно враховувати фазу захворюван(

ня, клінічний і морфологічний варіанти гастриту, особливості секреторної і

моторно(евакуаторної функцій шлунка.

Основні завдання терапії: ліквідувати запальні зміни і скоротити трива(

лість загострення; продовжити фазу ремісії; запобігти прогресуванню змін сли(

зової оболонки шлунка.

При загостренні етіологічне лікування: нормалізація режиму і характеру хар(

чування; нормалізація функціонального стану центральної нервової системи;

ліквідація шкідливостей; лікування захворювань органів черевної порожнини

та захворювань, які призводять до розвитку хронічного гастриту .

Патогенетичне лікування: вплив на змінену слизову оболонку; дієтотерапія

(із пониженою секрецією: стіл 5а, з підвищеною — стіл 1), в`яжучі і обволіка(

ючі (альмагель, фосфалюгель, вікалін), анаболічні засоби, що підвищують опір(

ність організму, масло обліпихи, шипшини при ерозіях.

Корекція порушень шлункової секреції: замісна терапія при зниженій — на(

туральний шлунковий сік, ацидин(пепсин, бетацид, пепсиділ, сальпепсин;

при підвищеній кислотності — антациди, блокатори Н2(гістамінових рецеп(

торів, М1(холінолітик гастроцепін.

Корекція моторної функції: спазмо( і М(холінолітики — атропін, папаверин,

но(шпа, гастроцепін, а також транквілізатори, седативні, фізіотерапевтичні ме(

тоди — теплові процедури: парафін, озокерит.

Корекція порушень кишкового травлення: ферменти — панзинорм, ентеросептол, інтес(

топан — при проносах.

32. Пептична виразка — виразка ділянок травного тракту, які звичайно мають кисле середовище. Також використовуються терміни «виразкова хвороба травного тракту» та «виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки». Переважна більшість виразок викликаються інфекцією бактерії Helicobacter pylori, спиралевидної бактерії, яка живе в кислому оточенні шлунка. Виразки також можуть бути викликані або погіршені такими препаратами як аспірин та його замінники (нестероїдні протизапальні препарати, NSAID). Більшість пептичних виразок з'являються в дванадцятипалій кишці (перша частина тонкого кишківника, одразу після шлунка), ніж в самому шлунку. Близько 4 % виразок шлунку викликаються злоякісними пухлинами, у такому разі для діагнозу потрібна багаторазовабіопсія. Виразки дванадцятипалої кишки загалом доброякісні

.Ознаки і симптомиПептична виразка спостерігається в будь-якому віці, але частіше у чоловіків 25-50 років. Як правило, виразки розташовуються в початковій частині дванадцятипалої кишки або по малій кривизні шлунка, мають круглу або овальну форму й розміри від декількох мм до 5-6 см у діаметрі. Частіше у хворого виразковою хворобою є одна виразка, але іноді спостерігаються дві виразки одночасно (у тому числі одна — у шлунку й одна — у дванадцятипалій кишці). При виразковій хворобі в більшості хворих продукція шлункового соку і його кислотність збільшені, підвищений і тонус блукаючого нерва, що регулює шлункову секрецію. У деяких випадках розвитку виразкової хвороби передує гастрит.Основна скарга при виразковій хворобі — періодичний біль у підреберній ділянці, пов'язана із прийомом їжі: в одних випадках вона виникає через півгодини — година після їжі, в інші — через 2-4 години після їжі або натще («голодний біль», що проходить після прийому їжі). Біль супроводжується печією, що знімається прийомом питної соди; можливі нудота, блювота, запори. Іноді виразкова хвороба довгостроково протікає без проявів симптомів. Характерна періодичність у перебігу хвороби: чергування періодів загострень (частіше — навесні й восени) і ремісій.

Ускладненням виразкової хвороби є проникнення виразки в навколишні органи (пенетрація) — підшлункову залозу, печінку, жовчний міхур або жовчні протоки

Діагностика У розпізнаванні виразкової хвороби важлива роль належить рентгенологічному дослідженню з контрастуванням барієвою суспензією, що виявляє як виразковий дефект («нішу») на контурі або рельєфі органа, так і непрямі ознаки виразки, і ендоскопії, що дозволяє візуально вивчити стан слизуватої оболонки, установити розташування й характер виразки, провести біопсію.

Лікування Хворим з симптомами пептичної виразки, коли діагноз ще не поставлений, тобто до проведення гастроендоскопії або аналізу наH. pylori, часто прописують антацидні препарати або антагоністи H2. Інколи використовують сполуки вісмуту. Пацієнтам, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (NSAID), також прописують аналоги простогландину (наприклад, Misoprostol), з ціллю запобігти стимулюючому ефекту NSAID на виразку шлунку.

Якщо присутня інфекція H. pylori, найбільш ефективним методом лікування є комбінації 2 антибіотиків (таких як, наприклад,ериторміцин, ампіцилін, амоксіцилін, тетрациклін, метронізадол) разом з інгібітором протонного насоса (PPI). Наприклад, ефективною комбінацією є амоксіцилін + метронізадол + пантопразол (PPI). У випадку відсутності H. pylori, часто використовуються тривале лікування високими дозами PPI.

33симптоматична Виразка шлунка

morbus ulcerosus) хронічне захворювання, характерною озакою якого є утворення виразок у ділянках травного тракту шлунок, проксимальна частина дванадцятипалої кишки), що контактують з активним шлунковим соком.

Клінічна класифікація виразкової хвороби

1. Локалізація пептичної виразки:*виразка шлунка;*виразка дванадцятипалої кишки (цибулини, постбульбарні); сполучені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки; *гастроєюнальна виразка.

2. Етіологія: *Нр-позитивна виразка; *Нр-негативна виразка; *медикаментозна (ятрогенна);* стресова;* при ендокринологічних хворобах (синдром Золлінгера*Еллісона, гіперпаратиреоз); *при хворобі Крона;*при захворюваннях внутрішніх органів (серцева недостатність, цироз печінки, ХНЗЛ);* ідіопатична;*змішана.3. Стадія виразкового процесу: *активна (гостра, свіжа*виразка, яка рубцюється;*стадія утворення рубця;

*виразка, яка довго не рубцюється.4. Супутні морфофункціональні зміни:*локалізація й активність гастриту та дуоденіту;*наявність і ступінь виразності атрофії слизової обо*лонки;*наявність кишкової метаплазії;* наявність ерозій, поліпів;*наявність гастроезофагального або дуоденогастрального рефлюксів;характеристика секреторної та моторної функції.Ускладнення кровотеча, перфорація, пенетрація, стеноз, малігнізація.

Клінічна картина. Основний симптом неускладненої виразкової хвороби-напади болю в надчеревній ділянці. Біль ріжучого, пекучого характеру характеризується періодичністю виникнення,що пов’язано з уживанням їжі. Найчастіше біль локалізується в надчеревній ділянці. Під часбольового нападу хворі намагаються набути вимушеного положення, при якому біль трохи зменшується. Біль при загостренні виразкової хвороби, як правило, чітко пов’язаний з вживанням їжі. Розрізняють ранні, пізні та «голодні» болі.

Лаб досаналіз крові більшості незмінним. При кровотечах виявляється анемія.аналіз калу на приховану кров.значне підвищення кислотопродукції, виявлене завдяки фракційному зондуваннюшлунка (переважно підвищені показники базальної та стимульованої секреції соляної кислоти)діагностична ознака виразкової хвороби.

Основною рентгенологічною ознакою симптом «ніші». Виразкова ніша — це безструктурне депо барієвої маси, майже правильної форми, з чіткими контурами. ендоскопічної картини загострення виразкового процесу відносять виразковий дефект і запалення слизової. лікування засоби можна поділити на 4 групи1) місцеводіючі засоби, пригнічують агресивну дію шлункового соку; 2)підвищують захисні властивості слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки; 3)діють на нейрогуморальну регуляцію гастродуоденальної системи; 4) які діють на Нр.