12. Міокардити

Міокардити — некоронарогенні ураження серцевогом’яза (відсутні первинні зміни у вінцевих судинах) запального характеру.

Етіологія/патогенез Найбільш часто виникнення МК обумовлене впливом вірусів, рикетсій, бактерій, протозойних і паразитарних збудників. Головна етіологічна роль належить вірусам Коксакі,грипу, ЕСНО. Однак запальні процеси у м’язі серця можуть розвиватися і без участі інфекції при сироватковій хворобі, застосуванні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, новокаїну, внаслідок інтоксикацій (хронічна ниркова недостатність тощо). МК — складне захворювання, яке визначається остаточно впливом двох факторів — етіологічних агентів та імунологічних реакцій. Надають важливого значення генетичній детермінованості імунної відповіді на ураження міокарда.

Класифікація 1) інфекційні й інфекцій-но-токсичні; 2) алергічні (імунологічні); 3) токсико-алергічні.

Клініка/діагностика Залежно від тяжкості запального процесу у м’язі серця спостерігаються яскраві або стерті прояви МК. У типових випадках симптоматологія є цілком вираженою. Через короткий час після перенесених інфекцій, інтоксикацій, алергічних реакцій хворі відчувають у передсерцевій ділянці дискомфорт чи тривалі болі колючого, пекучого, ниючого характеру, які не мають ангінозного походження, не пов’язані з навантаженням і не усуваються нітратами. Деяких пацієнтів непокоять серцебиття і перебої у роботі серця. При розвитку серцевої недостатності залежно від її вираженості хворий скаржиться на задишку при навантаженні чи у стані спокою, кашель, болі у правому підребер’ї, набряки, зменшення добової кількості сечі. Діагностичні критерії. А. Великі ознаки: 1. Кардіомегалія.2. Застійна серцева недостатність. 3. Кардіогенний шок. 4. Оз-наки змін ЕКГ. 5. Гіперферментемія (підвищення вмісту в плаз-мі крові міокардіальних ферментів). Б. Малі ознаки: 1. Синусова тахікардія. 2. Ослаблення I тону над верхівкою серця.3. Ритм галопу. 4. Результати ендоміокардіальної біопсії.

Лікування спочатку призначають суворий постільний режим. Строки його при відносно легкомуперебігу — 4 тиж, а при тяжкій формі — не менш як 1,5 міс вумовах палат інтенсивного догляду. За цей період часу у більшості хворих припиняється запалення міокарда й активізуються репаративні процеси. Медикаментозну терапію проводять за суворими показаннями з урахуванням можливого кардіодепресивного впливу окремих препаратів. Безперечною необхідністю для її призначення є надшлуночкові й шлуночкові аритмії, особливо їх пароксизми. Найбільш ефективними і безпечними препаратами у таких випадках вважаються ізоптин і кордарон. При гострій серцевій недостатності, зокрема кардіогенномушоку, призначають симпатоміметичні аміни (норадреналін, мезатон). При низькому периферичному судинному опорі для поліпшення скорочувальної функції міокарда використовують добутамін та ін. У менш гострих випадках для корекції гемодинаміки препаратами вибору є інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Найбільш доцільно призначати каптоприл Ефективним є додаткове призначення невеликих доз бета-адреноблокаторів, що сприяє більштшвидкому усуненню ознак серцевої недостатності. Рекомендується застосовувати антиоксиданти. При доведеній бактеріальній етіології - антиботики