Розділ і. Загальні основи економічного розвитку суспільства

Тема 1.1. Предмет і методи економічної теорії Заняття 1.1.1. Економічна теорія як універсальна наука План заняття

1. Предмет і функції економічної теорії 2. Економічні закони і категорії 3. Методи економічної теорії

Теоретичні відомості

1. Предмет і функції економічної теорії

Перед будь-якою наукою стоять завдання провести аналіз реальних процесів, фактів, виявити внутрішні взаємозв'язки, визначити закономірності і тенденції змін явищ. Вони стосуються і економічної теорії. Історія становлення економічної теорії показує, що це був постійний пошук цілісного системного аналізу економічного життя суспільства, прагнення описати, пояснити і передбачити тенденції розвитку, з'ясувати закони економічного життя, обґрунтувати способи найбільш раціональних економічних вирішень.

До появи терміну економічна теорія на початку XVII ст., з’явилось поняття політична економія. Зараз вони є двома відносно самостійними ланками в системі економічних знань, яку виробило людство протягом тисячоліть. З часу виникнення цих наук, які певною мірою збігаються за змістом, велася полеміка з приводу того, що вони повинні вивчати, і якими методами пізнання при цьому користуватися. Вона триває і нині.

Сучасне поняття “економічна теорія” нерозривно пов’язане з терміном “політична економія”. Але це не означає повного збігу предмету вивчення названих наук. Термін “політична економія” походить від грецького слова politos – державний, суспільний і oikonomia – мистецтво державного управління господарством. Перше поняття зосереджує увагу не просто на вільному веденні господарства, а на державній національній економічній політиці.

Тепер з’ясуємо, що спільного і відмінного між ними. Так, професор П. Самуельсон приводить такі можливі визначення предмету економічної теорії:

• наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми;

• наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання;

• наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів;

• наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва;

• наука про багатство;

• наука про шляхи вдосконалення суспільства;

• наука про економічні системи

Перелік визначень цієї науки можна збільшити ще у багато разів. Об'єднуючи різні підходи, можна прийти до узагальненого визначення, яке у П. Самуельсона і В. Нордгауса сформульовано таким чином: "Економічна теорія вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір обмежених ресурсів, щоб виробляти різні товари, і розподіляти їх серед людей для споживання".

Як бачимо, загальноприйнятого визначення предмету економічної теорії немає, хоч більшість економістів визнають, що це універсальна наука про проблеми вибору ресурсів і економічну поведінку людей. Напрошується необхідність обґрунтування економічної теорії як суспільної науки, яка вивчає поведінку людей і груп у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах.

8

У політичній економії логіка виведення предмету науки така: щоб жити треба працювати для створення благ, використовуючи речовину природи. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво, що носить суспільний характер. В його ході люди вступають між собою у певні економічні зв’язки і відносини (виробничі відносини), коли обмінюють, розподіляють і споживають результати своєї праці. Тому найпоширенішим визначенням предмету цієї науки таке: політична економія – наука, що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг.

Об'єктом ж вивчення економічної теорії є аналіз тісного взаємозв'язку механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин. Відновлення виробництва і його економічне зростання проходить на індивідуальному рівні (рівні фірми) і в суспільному масштабі. Тому структурно економічна теорія включає в себе мікро- і макроекономіку.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих виробників, економічні закономірності формування підприємницького капіталу і конкурентного середовища. В центрі її аналізу ціни окремих товарів, витрати, ціноутворення, мотивація праці і т.д. Макроекономіка вивчає функціонування національної економічної системи. Об'єктом її дослідження виступає національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, зайнятість тощо. Мікроекономіка і макроекономіка взаємопов'язані в реальному економічному середовищі і взаємодіють одна з одною.

Отже, економічна теорія – наука, що вивчає виробничі відносини між людьми, або їхні дії в процесі безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також в сфері їх обміну, розподілу, споживання а також економічні закони, які управляють цими процесами. Економічна теорія як універсальна наука виконує ряд функцій: теоретико-пізнавальну (виявлення і пізнання економічних законів, категорій та тенденцій економічного прогресу); практичну (розробка принципів і методів раціонального господарювання); методологічну (виступає теоретичною основою для системи конкретно-економічних наук); виховну (формування сучасного економічного мислення та раціональної економічної поведінки); прогностичну (обґрунтування планів і прогнозування перспектив економічного розвитку).