3. Земельна рента. Ціна землі

Рента (від лат. Reditta – повернути, віддати назад) – це дохід від використання землі. Земельна рента виплачується орендатором землевласнику. Вона є частиною прибутку, який одержує орендар віл підприємницької діяльності на даній ділянці землі. Земельна рента існує в кількох формах: диференціальна рента, абсолютна рента, монопольна рента.

Диференціальна рента. В сільському господарстві кількість і якість землі обмежені самою природою. Неможливо зосередити с/г виробництво лише на найкращих по родючості і розміщенні землях. Необхідність використання гірших земель приводить до того, що середніми витратами праці в с/г є витрати праці на найгірших із земель, які використовуються.

Підприємці, що орендують кращі і середні землі, одержують перевагу, маючи надлишковий прибуток над середнім, який отримується на гірших землях. Ціна виробництва продукту на гірших землях стає суспільною ціною виробництва. Індивідуальна ціна виробництва продукту на середніх і кращих землях буде меншою від суспільної. Різниця між суспільною і індивідуальною ціною виробництва утворює диференціальний надприбуток. Він має на кращих і середніх землях не тимчасовий, а постійний характер, адже ніхто, крім орендатора, не може використати переваги більш родючої землі. Якщо цей прибуток переходить в руки землевласника, а саме такими є умови оренди, то він перетворюється в так звану диференціальну ренту.

Диференціальна рента існує у двох видах. Диференціальна рента І (першого роду) пов’язана з природною продуктивністю землі, а диференціальна рента ІІ (другого роду) – із штучною, або економічною продуктивністю землі (орендар, вкладаючи в землю додатковий капітал, одержує більший надприбуток, який після закінчення строку дії орендного договору, перетворюється в диференціальну ренту ІІ, тому що землевласник укладатиме новий договір з орендатором з врахуванням цієї обставини) і є основним видом земельної ренти, що є наслідком науково-технічного прогресу в сільському господарстві.

114

В сільському господарстві крім монополії на землю як об’єкту господарювання існує ще один – як на приватну власність. Цей вид монополії є причиною існування абсолютної ренти на всіх, навіть найгірших, землях.

В сільському господарстві створюється більша додаткова вартість, ніж на такий же капітал в промисловості. Різниця між ринковою вартістю с/г товарів та їх суспільною ціною виробництва і служить джерелом абсолютної ренти. Створений надприбуток не перерозподіляється між усіма підприємцями, як це буває в промисловості внаслідок міжгалузевої конкуренції, цьому перешкоджає монополія приватної власності на землю – причини існування абсолютної ренти.

Монопольна рента одержується з унікальних за своїми якостями земель – земель з рідкісними природними властивостями, які дозволяють одержувати на цих землях рідкісні сорти рослин, зокрема винограду, цитрусових, чаю, кави тощо.

Попит на такі товари постійно великий, він набагато перевищує їх пропозицію. Це дозволяє встановлювати таку високу ціну, яку називають монопольною, що це приносить велику монопольну ренту власникам таких земель.

Ціна будь-якої ділянки землі визначається сумою доходу на неї (ренти) і процентною ставкою по вкладеннях в банку. Який тут зв’язок? Продавши землю, її колишній власник повинен одержати за неї таку суму грошей , щоб поклавши їх в банк, він мав би постійний дохід – тепер у вигляді проценту, - який би дорівнював сумі ренти.

Ціна землі розраховується таким чином:

Ціна землі = Сума ренти / норма проценту по вкладах х 100%

Чим більшу ренту приносить земля, тим більша її ціна; ціна на неї зростає і при зменшенні процентної ставки по вкладеннях.