3. Домогосподарство як споживач. Гранична корисність продукту

Оцінка корисності певного товару, а отже цінність, залежить від інтенсивності потреби у ньому і кількості даного блага, що є у розпорядженні споживача. З’ясувалось, що водночас із збільшенням споживання певного блага, відбувається зменшення його бажаності (корисності) – закон Госсена (спадної граничної корисності).

Дослідження дії даного закону зумовило сформування теорії споживацької поведінки.

Гранична корисність – це додаткова корисність, яку споживач одержує від додаткової одиниці певного продукту. Отже, гранична корисність наступної одиниці блага у міру зростання його споживання, як вже з’ясували, зменшується. Пояснюється це тим, що потреба у конкретному товарі поступово буде задовольнятися, насичуватись. Якщо кожна наступна одиниця товару має для споживача менш граничну (додаткову) корисність, то він купуватиме додаткові одиниці товару лише за умови зниження її ціни. Так, з точки зору закону спадної граничної корисності можна пояснити спадаючий попит на будь-який товар по мірі насиченості ринку.

Необхідно розрізняти граничну корисність одиниці певного продукту і сукупну корисність всього його обсягу. При цьому можна виявити взаємозв’язок між кількістю придбаних благ і відповідною граничною корисністю кожної наступної його одиниці, а також сукупною корисністю цього запасу блага. З’ясуйте цей взаємозв’язок.

Але при цьому треба мати на увазі, що можливості вибору домогосподарства не є необмеженим. Зовнішніми і внутрішніми чинниками, що обмежовують можливості вибору, є:

* рівень і структура виробництва;

* структура потреб певного домогосподарства;

* рівень насичення деякими із них (досить швидко насичуються потреби в продуктах харчування, а духовні і соціальні – не мають межі);

* рівень доходів домогосподарства;

* рівень ринкових цін, на який домогосподарство не може вплинути.

120

Отже, домогосподарство має повсякчас вирішувати проблему, як за наявної структури виробництва і рівня потреб і доходів знайти такий набір споживчих благ, який би найповніше відповідав його потребам.

Рівень доходу домогосподарства та ринкових цін на певний момент є чинниками, які з фінансового боку встановлюють межу задоволення потреб і називають бюджетним обмеженням. Якщо весь дохід домогосподарства витрачається на поточне споживання, то бюджетне обмеження можна записати так:

М = Р₁ Х₁+ Р₂Х₂ + ... + Р_nХ_n ,

де М – отриманий дохід за певний період;

Р – ціна споживчого блага;

Х – благо, придбане на ринку.

Наприклад, коли дохід витрачається на два блага, а дохід – 100 гр. од., ціни благ Х₁ і Х₂ відповідно 5 і 10 гр. од., то бюджетне обмеження бути мати такий вигляд: 100 = 5Х₁ + 10Х₂.

Сукупність споживчих наборів, які можна придбати за наявного бюджетного обмеження, називають фінансово можливим. Це можна зобразити графічно: сукупність фінансово можливих споживчих наборів обмежена прямою, що відповідає рівнянню бюджетного обмеження і називають бюджетною лінією.