Тема 4.2. Економічне зростання

Заняття 4.2.1. Фактори і типи економічного зростання

План заняття

1. Суть економічного зростання.

2. Ефективність і якість економічного зростання.

3. Типи і фактори економічного зростання.

Теоретичні відомості

1. Суть економічного зростання

Основною метою будь-якої економіки є економічне зростання. Економічне зростання – такі динамічні зміни в національній економіці, які характеризуються стійким розширенням масштабів виробництва національного продукту, підвищенням ефективності суспільного виробництва і зростанням на цій основі добробуту нації.

За умов економічного зростання послідовно збільшується обсяг застосованого капіталу, інших виробничих факторів, зростають ВВП і ВНП, ЧНП і НД на душу населення, зайнятість тощо.

Зростаюча економіка створює можливості більш повного забезпечення громадян в товарах і послугах, вирішувати фундаментальні проблеми соціально-економічного розвитку, проблеми обмеженості виробничих ресурсів.

Економічне зростання є центральною проблемою оцінки ефективності будь-якої системи господарювання. А теорії економічного зростання аналізують чинники і процеси, що забезпечують його динаміку і стабільність, шляхи досягнення оптимального співвідношення виробництва, нагромадження і споживання, певні особливості відтворення, перед усім його циклічний характер.

Які ж теорії економічного зростання?

1. Теорія чинників розвитку. Чинниками економічного зростання є праця, капітал та населення. При цьому не беруться до уваги вплив розвитку науки, нових технологій на темпи економічного зростання.

2. Теорія виміру капіталу. Якщо по першій теорії кількість праці зростала щодо вартості землі, то в сучасних моделях капітал зростає вище ніж праця. Капітал поданий інвестиційними товарами, матеріальними благами, які можуть бути використані для виробництва інших товарів.

3. Теорія тривалої стабільності. Цей стан досягається в моделі нагромадження капіталу, за якого рівні реальної заробітної плати і процент постійні, нагромаджується велика кількість виробничих споруд і устаткування при одночасному зростанні доходів.

4. Теорія технічних нововведень і зростання попиту. Швидке зростання інвестицій в науку, створення нових технологій, удосконалення системи виробництва зумовлює зростання доходу на кожну одиницю виробничих витрат. Інвестування забезпечує зростання продуктивності капіталу за умови безперервності НТП.

5. Теорія напряму інвестицій. Згідно з нею виділяють переважні вкладення або в капітал, або в працю. Залежно від напряму використання інвестицій розрізняють їх працезберігаючу або капіталозберігаючу форму. В першому випадку збільшується прибуток по відношенню до зарплати, в другому – капітал застосовують більшою мірою, ніж праця, підвищуючи зарплату щодо прибутку.

На відміну від розглянутого групування, К. Макконелл і С. Брю аналізують теорії економічного зростання з точки зору заходів державного регулювання, спрямованих на стимулювання цього процесу. Виділяють кейнсіанський підхід, згідно з яким економічне зростання розглядається з погляду чинників попиту. Низькі темпи зростання пояснюються у теоріях цього напряму неадекватним рівнем сукупних витрат, що не забезпечує необхідного

146

приросту ВНП. Звідси висновок про необхідність низьких процентних ставок як засобу стимулювання капітальних вкладень.

На противагу кейнсіанцям прихильники “економіки пропонування” вважають за необхідне зниження податків як засобу, що стимулює трудові зусилля і підприємницький ризик, заощадження та капіталовкладення.

Економісти різних теоретичних напрямів пропонують й інші методи стимулювання економічного зростання. Зокрема, вважається доцільним проведення урядом індустріальної політики, формування високоефективної структури виробництва за рахунок розвитку наукомістких і високотехнологічних галузей.

Аналіз описаних теорій економічного зростання засвідчує два моменти: тип економічного зростання залежить від рівня розвитку продуктивних сил і спроможності існуючої системи виробничих відносин ефективно використовувати переваги НТП, визначати найбільш раціональне співвідношення між фондом нагромадження і нагромадженням у національному доході та підрозділами суспільного виробництва.

У другій половині 30-их – на поч. 90-их років ХХ ст. виникають нові теорії економічного зростання, що розривають зв’язок між темпами розвитку економіки і економічною свободою. Процвітання країни і її населення – справедливі закони, необтяжені податки, а також незначне втручання держави в економіку.

В подальшому економічне зростання досягається за рахунок підвищення ефективності використання існуючих чинників у процесі змін загальних умов господарювання, де вирішальна роль вже належить державі.

Чинники, що визначають темпи і якість економічного зростання поділяють на три групи: інноваційні, інвестиційні і структурної мобілізації економіки (спроможність її реагувати на зміни в обсягах та структурі суспільних потреб). Кожна з них має особливості, що формуються під впливом взаємопов’язаних заходів на мікро- і макроекономічних рівнях, взаємодії держави та підприємницької діяльності.

Інвестиційні та інноваційні чинники економічного зростання пов’язані з наявністю та дією довго-, середньо-, та корткотермінових економічних циклів. Циклічність впливає на економічне зростання завдяки дії механізму, що індукує довготермінові цикли. Зростання цін у сфері виробництва засобів виробництва в межах 10-20 років активізує пошук нових ресурсів, значно зростає потреба в нагромадженні. В кінцевому підсумку зростання попиту на інноваційні товари зумовлює заміну діючих технологій новими.

Економічне зростання значною мірою залежить від пропорцій суспільного відтворення і насамперед від співвідношення між виробництвом, нагромадженням і споживанням. Проаналізуйте їх і зробіть висновки.

Необхідно визначити і критерії економічного зростання:

- перший – спроможність механізму державного регулювання усувати негативні соціальні наслідки, що є результатом спаду виробництва;

- другий – відсутність дефіциту на споживчому ринку, ринках фінансів, інвестицій, предметів праці;

- третій – необхідність впровадження нових прогресивних технологій, ресурсозберігаючих видів техніки;

- четвертий – спрямування інноваційної активності не тільки на ресурсозбереження, структурну перебудову та ефективну інвестиційну діяльність, а й на соціальну орієнтацію виробництва.

Якість економічного зростання за умов соціальної переорієнтації економіки об’єктивно складається з позитивних, негативних та нульових темпів у різних сферах і галузях економіки. Крім того існують досить вагомі арґументи проти економічного зростання. Більша їх частина зводиться до того, що воно зумовлює руйнацію навколишнього середовища, вичерпування природних ресурсів.

147