Інструктивна картка

по навчальній практиці № 1

з навчальної дисципліни

“ Внутрішні незаразні хвороби тварин “

Тема : Правила безпеки при роботі з тваринами. Освоєння засобів фіксації тварин. Відпрацювання методів клінічного дослідження

Робоче місце: господарство Білоцерківського району

Тривалість заняття: 9 год, з них – 3 год. самостійна робота.

Мета: Освоїти способи поводження, фіксації і приборкання тварин; ознайомитись з технікою безпеки при поводженні з тваринами, відпрацювати методи клінічного дослідження.

Обладнання: вуздечки, вірьовки, носові щипці Гармса, закрутки, повал, закрутки для свиней, бинт, вата, спирт. Плесиметри і перкусійні молоточки, стетоскопи, фонендоскопи, стетофонендоскопи; термометри, вазелін, вата, ножиці, мило, рушник, склянка з дезрозчином; бланки історії хвороби і журнал реєстрації хворих тварин.

Література

1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. Загальна терапія і профілактика хвороб тварин : Практикум / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 2000. - 224 с.

3. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – К.: Мета, 2002.

4. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. тварин. Практикум. – К.:Вища школа, 1995.

Правила охорони праці і техніки безпеки:

• працювати з тваринами у спецодязі ( халат, косинка );

• підходити до тварини обережно, сміливо;

• підходити: до великої рогатої худоби – з правого боку, до коней – спереду зліва дещо збоку ;

• коні можуть кусатись і бити тазовими кінцівками назад;

• врх може вдарити рогами і тазовими кінцівками назад і вбік;

• заспокоюють врх, погладжуючи у ділянці міжщелепового простору шиї, лопатки;

• коней погладжують і поплескують по шиї в ділянці лопатки і крупа;

• свині і собаки – гладять;

• кози – поплескують між вухами і по спині

Зміст і послідовність виконання :

1. Правила особистої гігієни і безпеки праці при дослідженні хворих тварин.

2. Освоєння способів фіксації тварин.

3. Відпрацювання методів клінічного дослідження.

Теоретичні положення: досліджуючи та лікуючи хворих тварин спеціалісти ветеринарної медицини повинні дотримуватися правил безпеки та особистої гігієни, щоб уникнути механічної травми чи зараження від хворих тварин збудниками зооантропозоонозів і щоб не передавати інфекційні захворювання іншим тваринам.

1. Правила особистої гігієни і безпеки праці при дослідженні хворих тварин.

Правила особистої гігієни: перед дослідженням та лікуванням тварин працівник ветеринарної медицини має одягти халат, ковпачок або косинку, помити руки з милом, у деяких випадках використовують гумові рукавички і спеціальне взуття. Нігті мають бути коротко підрізані. Під час роботи з тваринами не можна вживати їжу, палити, торкатися руками обличчя.. Після закінчення роботи потрібно зняти халат, ретельно помити руки з милом і обробити їх дезрозчином.

Безпека праці при дослідженні хворих тварин: підходячи до тварини, слід спочатку окликнути її сміливо, але обережно підходити з того боку, в який вона повернула голову. До великої рогатої худоби підходять з правого боку. Не слід наближатися до голови і задньої частини тулуба дорослих тварин, бо вони можуть вдарити рогами чи тазовими кінцівками, якими б'ють вбік і назад. До коней краще підходити спереду, зліва і дещо збоку, в напрямку плеча і лопатки, оскільки вони звикли до цього під час експлуатації. Коні можуть кусатися і бити тазовими кінцівками назад, тому до них також не слід наближатися ззаду і підходити близько до голови. Якщо коня утримують безприв'язно в деннику, його треба покликати, привернути до себе увагу, щоб тварина повернула голову до людини.

При масових дослідженнях або обробках роблять спеціальні прогони, що захищають працівників від можливих травмувань.

Наблизившись до тварини, її заспокоюють: велику рогату худобу погладжують у ділянці міжщелепового простору, шиї і лопатки або чухають за вухами та в потиличній ямці, коней погладжують і поплескують по шиї, в ділянці лопатки і крупа. Свині і собаки люблять, коли їх гладять, а кози - коли поплескують між вухами й по спині. Бажано, щоб біля тварини був її власник або доглядач, який би тримав тварину.

Якщо не вдається заспокоїти тварину й провести дослідження, то застосовують різні способи та методи фіксації і приборкання її, враховуючи тривалість і характер процедури, віддаючи при цьому перевагу найбільш гуманному методу.

2. Освоєння способів фіксації тварин.

Найпростіший і найпоширеніший спосіб фіксації коней - рукою за вуздечку або недоуздок. Якщо ж тварина неспокійна, то можна додатково утримувати її за вухо. Під час дослідження тулуба слід однією рукою впиратися в тіло тварини, а при огляді задньої частини тіла, проведенні термометрії піднімають руками або за допомогою путового пояса грудну кінцівку. Перш ніж доторкнутися до нижніх частин кінцівки, слід погладити коня по холці, шиї, потім по лопатці й плечу. При підніманні та фіксації правої грудної кінцівки стають спиною до голови тварини, правою рукою впираються їй у лопатку, переносячи центр ваги на протилежну кінцівку, а лівою, поплескуючи по кінцівці зверху вниз, беруть за щітку або путо і згинають у зап'ястному суглобі. Не можна підняту кінцівку тварини класти на коліно, оскільки це дає тварині четверту точку опори і вона може завдати удару тазовою кінцівкою. При тривалих маніпуляціях підняту грудну кінцівку утримують за допомогою пута чи мотузки, перекинутої через спину. Не слід кінець мотузки прив'язувати до будь-яких предметів або обертати навколо тулуба тварини. Для підняття тазової кінцівки помічник фіксує голову коня, а дослідник, упершись однією рукою в маклак, другою, погладжуючи кінцівку зверху вниз, бере її за путо .

Д ля приборкання коней застосовують закрутки (частіше петлеподібні), які накладають на верхню губу або вухо . Петлю закрутки надівають на кисть руки, пальцями якої захоплюють і відтягують верхню губу чи вушну раковину. Потім петлю переміщають з руки, а іншою рукою, обертаючи ручку, скручують губу або вухо. Тримають закрутку 10-15 хв, потім знімають, роблять масаж губи чи вуха.

Велику рогату худобу частіше коротко прив'язують і фіксують за роги), а комолих тварин утримують за вуха. Якщо цього не досить, помічник правою рукою бере тварину за лівий ріг, а пальцями лівої стискує її носову перетинку. При необхідності тривалішої і надійнішої фіксації застосовують щипці Гармса.