1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. Внутрішні хвороби тварин : В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 1999. - 375 с.

3. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.

4. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:

- працювати з тваринами у спецодязі ( халат, косинка );

- підходити до тварини обережно, сміливо;

- підходити: до великої рогатої худоби – з правого боку, до коней – спереду зліва дещо збоку ;

- коні можуть кусатись і бити тазовими кінцівками назад;

- врх може вдарити рогами і тазовими кінцівками назад і вбік;

- заспокоюють врх, погладжуючи у ділянці міжщелепового простору шиї, лопатки;

- коней погладжують і поплескують по шиї в ділянці лопатки і крупа;

- свині і собаки – гладять;

- кози – поплескують між вухами і по спині;

Теоретичні положення: хвороби системи травлення дуже поширені. Частіше спостерігається серед жуйних. Причини виникнення хвороб поділяють на три групи: порушення умов годівлі та напування тварин; порушення умов утримання та експлуатації; мікотоксикози, інфекційні, інвазійні та хвороби серцево-судинної , дихальної, сечової, нервової та інші. Хвороби системи травлення поділяють: на хвороби ротової порожнини, глотки і стравоходу; хвороби передшлунків і сичуга; хвороби шлунка і кишок.

Дослідження системи травлення проводять в такій послідовності:

- дослідження приймання корму та воду;

- ротової порожнини, глотки і стравоходу;

- передшлунків і сичуга жуйних;

- шлунка і кишок;

- ректальне;

- акту дефекації і екскрементів;

Зміст і послідовність виконання:

1. Дослідити тварину хвору на стоматит.

2. Дослідити тварину хвору на фарингіт.

3. Дослідити тварину хвору на закупорку стравоходу.

4. Дослідити тварину хвору на гіпотонію і атонію передшлунків.

5. Дослідити тварину хвору на тимпанію рубця.

6. Дослідити тварину хвору на закупорку книжки.

7. Дослідити тварину хвору на травматичний ретикулоперитоніт.

8. Дослідити тварину хвору на гастрит.

9. Дослідити тварину хвору на гастроентерит.

10. Дослідити тварину хвору на хвороби травного каналу з явищами колік.

11. Дослідити тварину хвору на гострий паренхіматозний гепатит.

1. Стоматит – запалення слизової оболонки ротової порожнини. За походженням: первинним і вторинним; за характером ураження слизової оболонки – ексудативним ( катаральний, везикулярний, пустульозний, афтозний, дифтерійний, флегмонозний ) і альтеративним ( виразковий, гангренозний ). Перебіг – гострий і хронічний.

Симптоми – тварина через силу приймає корм або зовсім не приймає. При обстеженні ротової порожнини на початку хвороби виявляють гіперемію і набряк слизової оболонки, різко виражений набряк твердого піднебіння. Потовщені валики особливо ззаду верхніх різців, звисають у ротову порожнину. Слизова оболонка стає більш вологою, слина збивається в піну або у вигляді тонких ниток витікає з рота. На спинці язика сіро-білий наліт. При первинному стоматиті температура тіла і загальний стан хворих тварин помітно не змінюється, при вторинному інколи лихоманка. Пальпацією виявляють збільшення і болючість підщелепових лімфатичних вузлів.

Лікування : Хворим тваринам згодовують м’які або рідкі не подразливі корми : бовтанку з висівок, каші, супи, сінне борошно, свіжу траву, м яке сіно, силосну пасту. Забезпечують свіжою травою. В легких випадках ротову порожнину промивають розчином натрію хлориду, натрію гідрокарбонату з бурою і натрію хлориду у рівних частинах. При катаральному - слизову зрошують розчином калію перманганату, етакридину лактату, борної кислоти, фурациліну. При дифтеритному і виразковому роблять промивання розчинами антимікробних речовин і змазують розчином йоду з гліцерином.

Профілактика: недопускання згодовування грубих, колючих, уражених плісенню, промерзлих, гарячих кормів. Слідкують за станом зубів. Систематично контролювати якість кормів і підготовку їх до згодовування. Своєчасно проводити лікувально – профілактичні заходи.

2. Фарингіт - запалення слизової оболонки глотки і м’якого піднебіння, мигдаликів, а також м’язів і заглоткових лімфатичних вузлів. За характером ураження – катаральний, крупозний, дифтерійний, виразковий, флегмонозний. За походженням : первинним і вторинним. За перебігом - гострий і хронічний.

Симптоми :розлад ковтання , пригнічення, стоїть з витягнутою вперед головою і шиєю. Температура тіла підвищена. В ротовій порожнині багато слини, слизу, характерні ковтальні рухи і регургітація. При пальпації ділянка глотки болюча, підщелепові лімфатичні вузли збільшені і болючі. Слизова оболонка гіперемійована, корінь язика покритий сіруватим нальотом., з рота відчувається неприємний солодкуватий запах.

Лікування: дієтотерапія, теплі ячмінні і вівсяні відвари, молоко, супи, каші, бовтанки з висівок, борошна, запарене сіно, свіжу трав’яну масу, якісний силос .При відсутності ковтання ректально вводять розчини глюкози, цукру, відвари трав. Тепле укутування, припарки, гірчичники, світло - і електротерапія, УВЧ. Інгаляції лужних розчинів, дезинфікуючі засоби – іхтіол, дьоготь, відвар м’яти, евкаліпта. Зрошення порожнини розчинами етакридину лактату, фурациліну, введення в глотку теплих мазей з іхтіолом, сульфаніламідами, антибіотиками. Слизову оболонку змазують йод – гліцерином, сумішами антибіотиків. При високій температурі внутрішньом’язово антибіотики.

Профілактика: загально – профілактичні заходи, які сприяють розвитку у тварин стійкості проти застудних і інфекційних хвороб. Не можна згодовувати промерзлі і гарячі корми, а грубі перед згодовуванням запарювати. Контролювати якість кормів.