1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 2001. ч.2, - 543 с.

3. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.

4. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995.

Правила охорони праці і техніки безпеки:

• працювати з тваринами у спецодязі ( халат, косинка );

• підходити до тварини обережно, сміливо;

• підходити: до великої рогатої худоби – з правого боку, до коней – спереду зліва дещо збоку ;

• коні можуть кусатись і бити тазовими кінцівками назад;

• врх може вдарити рогами і тазовими кінцівками назад і вбік;

• заспокоюють врх, погладжуючи у ділянці міжщелепового простору шиї, лопатки;

• коней погладжують і поплескують по шиї в ділянці лопатки і крупа;

• свині і собаки – гладять;

• кози – поплескують між вухами і по спині

Теоретичні положення:

Хвороби, cпричинені порушенням обміну речовин, називають ще аліментарними, оскільки їх виникненя зумовлене в основному дефіцитом або надлишком енергії, поживних і біологічно активних речовин у раціонах тварин. Ці хвороби поширені в господарствах і завдають економічні збитки.

Широке поширення хвороб, спричинених порушенням обміну речовин, зумовлено зміною традиційного типу годівлі та умов утримання тварин, зменшення в раціонах сіна, переважанням силосованих, неякісних кормів; однотипною висококонцентратною годівлею та недостатньою інсоляцією.

Для діагностики застосовують загальноклінічні методи; лабораторні дослідження крові .

Зміст і послідовність виконання :

1. Проведіть дослідження тварини хворої на кетоз.

2. Проведіть дослідження тварини хворої на остеодистрофію.

3. Проведіть дослідження тварини хворої на гіпокупроз.

4. Проведіть дослідження тварини хворої на гіпотеріоз (йодна недостність).

5. Проведіть дослідження тварини хворої на анемію (недостатність заліза ).

1. Кетоз. На початку захворювання відзначають підвищену збудливість тварин, яка змінюється потім пригніченням аж до сопорозного або коматозного стану, різке зниження апетиту, продуктивності, виражене прискорене дихання. У вівцематок часто спосте­рігають порушення координації руху, фібрилярне тремтіння скелетних м'язів, скреготання зубами, ми­мовільні скорочення м'язів голови і вух, послаблення зору. При втягіненні в процес печінки, серця, нирок клініко - лабораторним дослідженням виявляють сим­птоми гепатозу, міокардозу, нефрозу.

Оглядом, пальпацією, перкусією і аускультацією виявляють жовтушність видимих слизових оболонок, шкіри, збільшення і болісність ділянки печінкового притуплення, прискорення, інколи сповільнення сер­цевого ритму. Температура тіла частіше нормальна або знижена, рідше — підвищена (при ускладненнях). У тяжких випадках захворювання видихуване повіт­ря і сеча набувають запаху ацетону.

При діагностиці ранніх (субклінічних) форм кетозу у корів, свиноматок і вівцематок біохімічним дослідженням крові, молока, сечі виявляють підви­щений вміст у них кетонових тіл і знижений вміст в крові цукру (глюкози). З цією метою в умовах виробництва застосовують експрес-метод - тест для визначення вмісту кетонових тіл у сечі, крові і молоці.

Лікування : Для зняття ацидотичного стану застосовують натрію гідрокарбонат (питну соду) усередину або внутрішньовенно у вигляді 2 % розчину, виготовленого на кип'яченій дистильованій воді. Призначають, крім того, гормональні препарати (кортикотропін, кортизон ).

Внутрішньовенно 1-2 рази на добу протягом 2-3 днів 10-20% розчин глюкози 0,25-0,5 г на кг маси, протягом 5-6 днів цукор по 150-300 г, внутрішньовенно 500 мл 4 % водний розчин метіоніну , вітаміни в/м А, В_1, В₅, С, D₃, Е.; кетост – вітаміно- мінеральний препарат з конц. кормами 1 раз на доби протягом 30-45 днів.

Для профілактики кетозу основну увагу приділяють повіноцінній годівлі тварин, включають у раціон необхідну кількість розчиненого цукру, не порушуючи при цьому цукро-протеїнового співвідношення. Не можна згодовувати тваринам силос, який містить підвищену кількість масляної і оцтової кислоти. У раціон вводять 6-8 кг сіна, 10-15 кг корнеплодів, концентровані корма становлять 45 % в період лактації, а в період згасання – і сухостою 25-30 %. У промислових комплексах необхідно зменшувати або зовсім усувати дію на організм тварин стресових факторів - гіпокінезії, скупчення, шумів працюючих механізмів, різних порушень мікроклімату, порушень у роботі доїльних апаратів тощо. Організовують регулярний активний моціон.

2. Остеодистрофія. При огляді виявляють пригнічення, зниження апетиту, продуктивності, спотворення смаку у вигляді так званої лизухи, інколи підвищену збудливість (при різкому дефіциті кальцію в організмі). Температура тіла нормальна або знижена. Пальпацією, перкусією і аускультацією виявляють прискорені пульс і дихання, кульгавість під час руху, хрускіт в суглобах, особливо у скакальних і вінцевих, розсмоктування і деформацію останніх хвостових хребців, останньої пари ребер, рухливість рогових капсул, надмірне відростання і деформацію ратиць, хиткість зубів, прогинання поперекових хребців (при натискуванні на них пальцями). В тяжких випадках хвороби спостерігають залежування перед отеленням, виснаження, переломи ребер, кісток кінцівок, рідше — кісток таза і хребта, а також деформацію кісток черепа, особливо верхньої щелепи (у вівцематок і кіз), викривлення хребта — лордоз або сколіоз.

Діагноз ставлять на основі раціонів, клінічних ознак та результатів дослідження крові.

Лікування і профілактика : дотримуватися повноцінної годівлі, контролювати вміст клітковини. При появі ознак остеодистрофії травоїдним дають вволю сіна і більше концентрованих кормів ( макуха, шрот, комбікорм, дерть ячмінна, вівсяна ) , виключають або зменшують кількість барди, жому, сілосу; вводять коренеплоди, картоплю. У пасовищний період додають додатково 1-2 кг сіна. Кормові фосфати : кальцій фосфат, моноамоній фосфат, організовують моціон. В/в 10 % рочин кальцію хлориду або глюконату до 400 мл, паралельно в/м -25 % магнію сульфату, використовують фосфан, олійні розчини вітаміну Д, водний розчин холекальціферолу, комплексна додавка алост, який згодовують за 30 днів до отелення і після; та премікси для врх і овець.

Мікроелементози. М. О. Судаковим із співробітниками розроблена спеціальна схема дослідження тварин для клінічної діагностики мікроелементозів. За цією схемою визначають:

1) зміни в розвитку дорослих тварин (ріст, маса, пропорційність тіла);

2) масу тіла новонароджених тварин;

3) випадки народження мертвих, виродливих і недорозвинених, безшерсти і рідкошерстих тварин.

4) частоту абортів;

5) продуктивність по стаду;

6) повноцінність раціонів, забезпеченість водою, якість кормів і води ;

7) стан шерстного покриву (затримка линяння ріст «гриви», своєрідна кучерявість, алопеції і депіментація волосся);

8) стан шкіри і підшкірної клітковини (сухість підвищена складчастість, гіперкератоз, паракератоз явища мікседеми);

9) зміни щитовидної залози (розмір, форма, консистенція). При загибелі або вимушеному забої тварини проводять гістологічне дослідження залози;

10) стан очей (енофтальм, екзофтальм, помутніння рогівки);

11) зміну кольору і вологості видимих слизових оболонок;

12) зміну величини і консистенції поверхневих лімфатичних залоз;

13) стан зубів (карієс, флюороз, деформація);

14) зміну частоти серцевих скорочень (брадикардія, тахікардія);

15) характер серцевих тонів;

16) частоту дихання;

17) температуру тіла (вимірюють при відхиленні від норми частоти пульсу і дихання);

18) частоту і характер скорочень рубця;

19) тривалість вагітності;

20) стан копитного рогу (надмірне відростання і деформація, порушення щільності);

21) зміну ділянки притуплення печінки (збільшення, болісність);

22) в крові (вибірково — у 10% клінічно досліджених тварин)—кількість еритроцитів, гемоглобіну лейкоцитів, лейкограму, загальний білок, каротин, лужний резерв, кальцій, фосфор, цукор (глюкозу)t кетонові тіла, мікроелементи;

23) в сечі (вибірково — у 10% клінічно досліджених тварин)—білок, кетонові тіла, кальцій, фосфор, мікроелементи;

24) в молоці (вибірково — у 10% клінічно досліджених тварин)—кетонові тіла, кальцій, фосфор, мікроелементи;

25) стан вторинного опорного кістяка (вибірково— у 10 % клінічно досліджених тварин). У разі потреби застосовують рентгенофотометрію чи ехоостеодистрофію його.

3. Йодна недостатність клінічно проявляється у сільськогосподарських тварин частіше явищами гіпотіреозу . Відзначають низькорослість дорослих тварин і недорозвиненість молодняку, порушення росту шерсті у вигляді довгої, грубої шерсті в одних місцях і алопецій в інших, кучерявість волосся, народження безшерстих і рідкошерстих нежиттєздатних тварин, енофтальм, брадикардію, явище мікседеми у вигляді слизового набряку міжщелепного простору або нижньої ділянки шиї, порушення всіх видів обміну речовин, кровотворення, функції печінки, серцево-судинної і статевої систем. Гістоструктура щитовидної залози частіше характерна для макрофолікулярного колоїдного зоба (фолікули збільшені, колоїд густий, епітелій фолікулів різко ущільнений)

4. При мідній недостатності (гіпокупрозі) спостерігають розлад майже всіх видів обміну, порушення кровотворення у вигляді гіпохромної анемії, в тяжких випадках — ураження центральної нервової системи, особливо мозочка. При цьому порушується мієлінізація мозкової тканини, що призводить до енцефаломаляції і гідроцефалії. З'являються атаксія, а потім парези і паралічі. Типовим зовнішнім проявом у тварин темної масті є частокова депігментація волосся, що обумовлює появу тигроїдної масті.

5. Недостатність заліза веде до порушення кровотворення, що проявляється анемічністю видимих слизових оболонок і шкіри, затримкою росту І розвитку молодняку. При одночасному дефіциті в організмі тварин заліза, кобальту і міді розвивається злоякісна анемія.

Профілактика і терапія мікроеле­мент о з і в. Найбільш раціональний спосіб — внесення в грунти, збіднілі на рухомі форми мікроелементів, мікродобрив. Однак у зв'язку з недостатнім вироб­ництвом таких добрив І трудністю дозування їх тепер основним лікувально-профілактичним заходом є підгодівля тварин мікроелементами, яких не вистачає в кормах і раціонах. При надлишку того чи іншого мікроелемента в кормах і раціонах підгодовують тварин хімічним елементом-антагоністом.

При визначенні профілактичних доз мікроелементів [Враховують вміст їх у кормах, воді, раціоні і потребу тварин у них. Слід враховувати також адаптацію тварин до конкретного мїкроелементного фону біогеохімічної зони або провінції. Терапевтичні дози в 2 рази більші за профілактичні. Тривалість їх застосування .визначає ветеринарний лікар.

Самостійна робота : Оформити історію хвороби обміну речовин у дрібних тварин

Після виконання завдання студенти повинні знати : клінічні методи дос­лідження тварин, які застосовують для діагностики патології обміну речовин; освоїти методи терапії і профілактики патології обміну речовин у сільсько­господарських тварин.

Вміти: проводити клінічні методи дос­лідження тварин, які застосовують для діагностики патології обміну речовин; проводити терапію і розробляти профілактичні заходи при хворобах обміну речовин.

Завдання додому : Повторити хвороби патології обміну речовин , с. 157-170, с. 176-188, с. 197-211.

Інструктивна картка

навчальної практики № 14

з навчальної дисципліни

“ Внутрішні незаразні хвороби “

Тема: Діагностика, терапія і профілактика хвороб системи крові

Мета. Набути навичок з клініко-лабораторної дослідження системи крові; вивчити симптоми більш поширених хвороб цієї системи (анемій, кровоплямистої хвороби); ознайомитися з принципами терапії і профілактики хвороб системи крові. Робоче місце :господарство Білоцерківського району

Тривалість заняття : 9год., з них самостійна робота – 3 год.

Оладнання і матеріали: інструменти для клінічного дослідження тварин, набори приладів, інструментів, реактивів і матеріалів для морфологічні біохімічного дослідження крові; лікарські засоби, апарати і інструменти для введення їх.

Література