1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 2001. ч.2, - 543 с.

3. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.

4. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. тварин. Практикум. – К.: Вища школа, 1995.

Правила охорони праці і техніки безпеки:

- працювати з тваринами у спецодязі ( халат, косинка );

- підходити до тварини обережно, сміливо;

- підходити: до великої рогатої худоби – з правого боку, до коней – спереду зліва дещо збоку ;

- коні можуть кусатись і бити тазовими кінцівками назад;

- врх може вдарити рогами і тазовими кінцівками назад і вбік;

- заспокоюють врх, погладжуючи у ділянці міжщелепового простору шиї, лопатки;

- коней погладжують і поплескують по шиї в ділянці лопатки і крупа;

Теоретичні положення: При дослідженні сечової системи у тварин застосовують основні загальні методи клінічного до­слідження, лабораторні дослідження сечі, крові, цис­тоскопію та рентгенографію. Хвороби сечовидільної системи поділяють на хвороби нирок, сечових шляхів . Хвороби нирок поділяють на дві основні групи – запальні процеси нефрити ( гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, пієлонефрит ) та дистрофічні процеси ( нефроз, нефросклероз, гідронефроз ). Серед хвороб сечових шляхів розрізняють уроцистит, сечокам’яну хворобу.

З метою профілактики слід не допускати поїдання тваринами мінеральних добрив, пестицидів, отруйних рослин на пасовищі, в сіні, зеленій масі. Не можна перебільшувати дозу кухонної солі. Необхідно охоро­няти тварин від переохолодження, запобігати хворо­бам, які ускладнюються нефритом.

При дослідженні нервової системи у тварин застосовують основні загальні методи клінічного до­слідження, а також лабораторні дослідження лікво­ру і крові.

Хвороби нервової системи умовно поділяються на хвороби органічного і функціонального характеру. До хвороб органічного характеру відносять захворювання, що характеризуються переважно судинними розладами, і хвороби запального та дистрофічного характеру. Судинні розлади : сонячний удар, гіперемія головного мозку. До органічних хвороб запального характеру відносять запалення головного мозку та спинного, їх оболонок. У групу функціональних хвороб виділяють неврози. Окрему групу хвороб становлять пухлини головного і спинного мозку.

Зміст і послідовність виконання:

1. Дослідити тварину хвору на нефрит.

2. Дослідити тварину хвору на нефроз.

3. Дослідити тварину хвору на уроцистіт

4. Дослідити тварину хвору на тепловий удар

5. Дослідити тварину хвору на сонячний удар.

6. Дослідити тварину хвору на неврози

1. Нефрит. На початку хвороби виявляють зниження або відсутність апетиту, продуктивності, працездатності, пригнічення, набряки, олігурію або анурію. Температура тіла підвищена. При дослідженні в сечі виявляють білок, кров, клітини ниркового епітелію, інколи циліндри (гіалінові, епітеліальні), сеча каламутна, червонуватого або бурого кольору з підвищеною густиною. В крові — нейтрофільний лейкоцитоз, ШОЕ прискорена. Нефрит часто усклад­нюється серцево-судинною недостатністю.

При терапії усувають причини хвороби, в раціон вводять вуглеводисті і вітамінні корми. З раціону ви­ключають карбамід, силос, жом, брагу та інші подраз­нюючі, токсичні корми, обмежують добавки протеїну і кухонної солі.

При гострому перебігу проводять курс лікування антибіотиками з одночасним застосуванням серцевих і сечогінних речовин. При розвитку уремічного синд­рому роблять кровопускання, а після, цього внутріш­ньовенно вводять глюкозу або кальцію хлорид. Для послаблення больового синдрому рекомендують хлор­алгідрат, новокаїн, супрастин, піпольфен, біляниркову новокаїнову блокаду.

З метою профілактики слід не допускати поїдання тваринами мінеральних добрив, пестицидів, отруйних рослин на пасовищі, в сіні, зеленій масі. Не можна перебільшувати дозу кухонної солі. Необхідно охоро­няти тварин від переохолодження, запобігати хворо­бам, які ускладнюються нефритом.

2. Нефроз. При дослідженні виявляють зниження або втрату апетиту, продуктивності, працездатності, пригнічення, олігурію або поліурію. В сечі — білок, клітини ниркового епітелію, багато циліндрів (епіте­ліальних, зернистих, жирових, воскоподібних), густи­на її може бути підвищеною, нормальною або зни­женою. В крові знижена кількість гемоглобіну, ШОЕ прискорена.

При терапії усувають етіологічні фактори, які ви­кликають хворобу. Забезпечують повноцінним раціо­ном з достатньою кількістю протеїну, дещо обмежують дачу кухонної салі і води. Внутрішньовенно вводять глюкозу з кофеїном, застосовують сечогінні і гормо­нальні речовини.

Профілактика спрямована на застереження згодовування тваринам токсичних кормів, отруєнь пестицидами і своєчасне лікування інфекційних, гінекологіч­них і хірургічних хвороб.

3. Уроцистит. Виявляють пригнічення, хвилю­вання, зниження апетиту, продуктивності, працездат­ності, поліурію, болючість при діурезі. Температура тіла може бути підвищена. При пальпації сечового мі­хура — болючість. В сечі — кров, в останніх порціях — еритроцити, лейкоцити, слиз, кришталики сечокислого амонію, клітини епітелію сечового міхура. Сеча має аміачний запах.

При терапії з раціону виключають токсичні і под­разнюючі корми. Травоїдним дають траву, лугове сі­но, висівки, коренебульбоплоди, а м'ясоїдним — буль­йон, кашу та молочні доброякісні відходи. Напувають без обмежень. Медикаментозне лікування комплексне, з врахуванням аналізу сечі. Для дезінфекції сечового міхура застосовують при кислій реакції сечі гексаметилентетрамін, а при лужній — фенілсаліцилат. Щоб прискорити виведення продуктів запалення, застосо­вують сечогінні: темісал, амонію хлорид, калію аце­тат, хвощ польовий, листя мучниці та ін.

При хронічному циститі сечовий міхур промивають за допомогою катетера теплими розчинами — 0,05 % калію перманганату, 0,1 % етактридину лактату, 0,5 % протарголу, 3 % борної кислоти та ін. При гемо­рагічному циститі застосовують кровоспинні засоби, а болючість і спазми сечового міхура послаблюють введенням новокаїну, анальгіну і хлоралгідрату. Пока­зані тепло на ділянку сечового міхура і введення за допомогою катетера в сечовий міхур 5 % розчину ан­типірину.

Профілактика спрямована на своєчасне лікування хворих тварин з гінекологічними хворобами, дотриман­ня правил асептики при катетеризації і проведенні штучного осіменіння. Слід запобігати переохолоджен­ню тварин.

4. Сонячний удар. Виявляються в'ялість, швидка втома, посилене потовиділення, видимі слизові оболонки червоніють, вира­жений переляк, зіниці розширені. Температура тіла нормальна або трохи підвищена. Згодом спостеріга­ються збудження, нестриманий рух, судороги. Вира­жені тахікардія і тахіпное.

При терапії тварин переводять у затінок, звільняють від упряжі і дають досхочу холодної води. Голову тварини обливають також холодною водою. Внутріш­ньовенно вводять глюкозу з кофеїном, препарати наперстянки, підшкірно — лобелін, кордіамін. При сильному збудженні застосовують хлоралгідрат, броміди, а також медінал, аміназин і веронал. При появі ознак розвитку, набряку легенів — помірне кровопускання з розрахунку. 5—10 мл крові на 1 кг маси тіла, і після цього внутрішньовенно вводять кальцію хлорид.