5. Дослідження шлунка і кишок.

В діагностиці захворювань шлунка у коней використовують зовнішній огляд, зондування, ректальне дослідження і лабораторне дослідження вмісту і соку.

Оглядом встановлюють ряд своєрідних змін і симптомів, які виникають при гострому і хронічному гастриті, функціональних розладах секреції і виразковії хворобі шлунка. Найбільш характерними із них є в’ялість, сонливість тварин, інколи непокоєння, зменшення або втрата апетиту, часте позіхання, своєрідне вивертання верхньої губи, запах із рота, сірий нальот на язиці, набряклість слизової оболонки твердого піднебіння, незначна жовтяничність. При гострому розширенні шлунка спостерігаються сильне непокоєння тварин, вимушені пози, нерідко у вигляді пози сидячого собаки; віддишка, блювання, а інколи у коней незначне вип'ячування п'ятнадцятого — сімнадцятого міжреберних проміжків зліва над серединою грудної клітини.

Зондування шлунка дає змогу визначити і ліквідувати гостре розширення. В таких випадках після введення зонда через його отвір з шумом вириваються гази, а при нагинанні голови тварини витікає велика кількість рідкого вмісту, різко кислої реакції, кислого запаху, білого, зеленого або жовто-бурого кольору . Зондування застосовують і при гастриті, різного роду розладах моторики і секреції шлунка з метою отримання шлункового вмісту і шлункового соку.

При ректальному дослідженні у невеликих коней вдається пальпувати під переднім краєм лівої нирки задню стінку шлунка у випадку його розширення у вигляді еластичного, напруженого напівкруглого тіла, також селезінку, зміщену в ділянку лівої голодної ямки. Шлунок у свині досліджують знизу і зліва з краю реберної дуги, оскільки він розміщується на нижній черевній стінці в лівому підребір’ї. При цьому застосовують огляд, пальпацію, перкусію і аускультацію, а при необхідності – зондування і рентгенологічне дослідження. У дорослих свиней внаслідок значного відкладання жиру в підшкірній клітковині і сальнику, а також сильного непокоєння тварини дослідження шлунка загальними клінічними методами утруднено.

При огляді живота визначають його об'єм і форму. У тварин низької і середньої вгодованості можна помітити збільшення об'єму ділянки лівого підребер’я при розширенні шлунка кормовими масами або газами. Глибокою пальпацією шлунка витягнутими пальцями рук, позаду реберних дуг, можна визначити ступінь його наповнення і больову реакцію. Перкусією шлунка у здорових тварин з лівого боку в ділянці XII—XIII ребер в більшості випадків відзначають тимпанічний звук; при розширенні шлунка кормовими масами перкусійний звук стає тупим, при розширенні його газами — тимпанічним. Аускультація шлунка у свиней малоефективна, проте при послабленні або посиленні його моторики можна встановити послаблення або посилення перистальтичних шумів. Для діагностики захворювань шлунка у свиней проводять фізико-хімічні і мікроскопічні дослідження шлункового вмісту, отриманого зондуванням, а також блювотних мас, що виділяються під час блювання, супроводжує багато захворювань шлунка.

Шлунок у м'ясоїдних досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускультацією, зондуванням і рентгенологічним методом. При огляді звертають увагу на об'єм і форму живота, а також наявність симптомів характерних для захворювань шлунка. Пальпацію шлунка проводять з обох боків позаду реберних дуг поступово надавлюючи пальцями в напрямі вперед і всередину. При цьому визначають розміщення шлунка, ступінь його наповнення, болючість, наявність сторонніх тіл і пухлин. Для виявлення шумів плескоту застосовують поштовхоподібну пальпацію. Перкусія ділянки шлунка дає тимпанічний звук при скупченні в ньому газів і тупий — при переповненні його кормовими масами. Ефективні зондування і рентгенологічне дослідження.

У птахів шлунок пальпують і застосовують рентгенологічне дослідження.

Кишки у жуйних досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускультацією.

При огляді звертають увагу на зміни форми живота, непокоєння тварини, особливості акту дефекації і фізичні властивості фекалій. Основними симптомами, безпосередньо пов'язаними з захворюваннями кишок, є пронос або запор, повне припинення дефекації, затримка або виділення газів у великій кількості, зміна консистенції, кольору, запаху фекалій, наявність в них слизу, крові, гною та ін. Пальпація кишок помірним здавлюванням пальцями черевної стінки в різних місцях, з урахуванням топографії кишок, ефективніша у дрібних тварин. У великих тварин цей спосіб дає змогу визначити в основному больову реакцію органів черевної порожнини і очеревини. Больова реакція при пальпації в нижній частині правого боку стінки живота спостерігається при запаленні кишок, розлита болючість характерна для перитоніту. Перкусія кишок у здорових тварин дає різні звуки залежно від кількості, характеру вмісту і топографії кишок. При метеоризмі кишок отримують тимпанічний звук, при хімостазі або копростазі кишок перкусійний звук стає притупленим або тупим.

Аускультацією в ділянці правої черевної стінки визначають перистальтичні шуми тонких і товстих кишок, характер і сила яких залежать від перистальтики кишок, наповнення їх газами і рідким вмістом. У здорових тварин ці шуми порівняно рідкі і короткі, нагадують звуки дзюрчання або переливання рідини. При цьому шуми товстих кишок більш глухі і грубі, ніж тонких. Інколи вони чутні у вигляді періодичного булькотіння. Посиленню перистальтичних шумів сприяють згодовування соковитих кормів, напування холодною водою, пасовищне утримання тварин, тоді як стійлове утримання, відсутність моціону, давання сухих і грубих кормів викликають послаблення їх. Посилення шумів вказує на посилення перистальтики кишок або скупчення в них великої кількості газів і вмісту при запаленні кишок і ентералгії. Інколи при метеоризмі кишок перистальтичні шуми набувають металевого відтінку. Послаблення і навіть повне припинення перистальтичних шумів спостерігають при атонії кишок і їх непрохідності.

У коня кишки досліджують оглядом, перкусією, аускультацією і пальпацією (ректальне дослідження ).При необхідності застосовують ректоскопію, прокол, лапароскопію, лапаротомію.

Доступна для зовнішнього дослідження частина тонких кишок розміщена переважно з лівого боку.

Товсті кишки знаходяться в правій половині черевної порожнини і в нижній частині з лівого боку. Оглядом виявляють збільшення живота, особливо в правій клубовій ділянці, внаслідок скупчення в товстих кишках газів. Скупчення газів в тонких кишках не спричинює значного збільшення черевної порожнини.

Зменшення живота спостерігають при тривалому недоїданні і проносі.

Перкусію кишок проводять лише в тих ділянках, що безпосередньо прилягають до черевної стінки .У здорових тварин, залежно від ступеня наповнення кишок і характеру їх вмісту, вона дає різні звуки. В середній третині черевної порожнини з лівого боку, каудально від селезінки, в ділянці клуба і голодної ямки перкутують петлі порожньої кишки, при цьому в нормі частіше чути притуплений звук, нерідко з тимпанічним відтінком. В нижній третині живота перкутують ліві вентральні і дорсальні положення великої ободової кишки, а у верхній третині, вище тонких —малу ободову кишку. Перкусійний звук над ними змінюється від притупленого, навіть тупого, до тимпанічного. У верхній клубовій ділянці і ділянці голодної ямки з правого боку розміщується поле перкусії сліпої кишки. Звичайно над головкою сліпої кишки - тимпанічний звук. Краніальніше від поля перкусії сліпої кишки і вниз по підребер'ю розміщується поле перкусії правих вентрального і дорсального положень великої ободової кишки, а каудальніше - вузької смугою йде поле перкусії тонких кишок. Перкусія дає гучні тимпанічні з металевим відтінком звуки при метеоризмі кишок, а при копростазі чутно притуплений або частіше тупий перкусійний звук.

При дослідженні кишок у коней особливу увагу надають аускультації. За характером перистальтичних шумів визначають характер перистальтики кишок: прискорення, посилення, послаблення або повне припинення. Шуми тонких кишок схожі на звук рідини, що переливається,— плескіт, полоскання, булькотіння, дзюрчання струмка. Шуми товстих кишок більш глухі і нагадують буркотіння, віддалені перекати грому. Сила і характер перистальтичних шумів залежать від ступеня напруження кишкової стінки, кількості і властивості кишкового вмісту. Щільні маси зумовлюють слабкі шуми, рідини і гази — сильні.

При згодовуванні трави перистальтичні шуми посилюються і прискорюються, а грубих кормів без зерна і концентратів — стають рідкими і слабкими.

При згодовуванні недоброякісних кормів, при запаленні слизової оболонки кишок, ентералгії в початковій стадії розвитку, метеоризмі кишок і деяких формах кишкової непрохідності відзначають посилення перистальтичних шумів. Кишкові шуми з металевим відтинком («звук падаючої краплі») властиві метеоризму кишок. При тяжких запаленнях кишкової стінки метеоризмі кишок і атонії їх спостерігають послаблення перистальтичних шумів. Повне припинення перистальтики вказує на непрохідність кишок або різкий їх метеоризм.

Кишки у свиней досліджують оглядом, пальпацією, перкусією і аускультацією з врахуванням особливостей топографії різних його відділів. Петлі тонких кишок лежать між печінкою і конусом ободової кишки. Досліджують їх з правого боку і в нижній третині живота з лівого боку. Товсті кишки досліджують в основному з лівого боку. При загальному метеоризмі кишок помітне збільшення всього живота із значним вип’ячуванням і напруженням черевних стінок. Збільшення правого боку вказує на метеоризм тонких кишок, а лівого — метеоризм товстих кишок.

У поросят, підсвинків і не дуже вгодованих свиней глибокою пальпацією можна встановити копростаз, у дорослих вгодованих свиней через товстий шар жиру, непокоєння їх зовнішнє дослідження кишок малоефективне.

У м'ясоїдних тварин кишки досліджують пальпацією, посередньою аускультацією і рентгенологічним методом. Тонкі кишки досліджують у нижній частині живота з обох боків. З правого боку над ним розміщується сліпа кишка, а з лівого, у верхній частині черевної порожнини,— ободова і пряма кишка.

При пальпації кишок можна виявити їх наповнення, характер вмісту, розміщення, форму, рухливість болючість і тим самим діагностувати копростаз, інвагінації, пухлини, виявляти сторонні тіла. Аускультація дає змогу визначати силу і характер перистальтичних шумів кишок. Рентгенологічні дослідження допомагають виявити копростаз, метеоризм кишок, закупорку їх сторонніми тілами, розвиток пухлин .