3. Парентеральні введення ліків.

Підшкірні ін'єкції у великих тварин роблять у середній третині шиї вище від яремного жолоба, ділянці грудей і за лопаткою; у дрібних тварин на шиї і боковій грудній стінці, внутрішній поверхні стегна і нижній частині черева; у свиней - у ділянці потилиці і ззаду від основи вушної раковини, на внутрішній поверхні стегна, колінній складці і нижній ділянці черева.

Місце для ін'єкції відповідно підготовляють. Шприц заповнюють лікарською рідиною, піднімають голкою догори і поршнем витискують бульбашки повітря. Шприц фіксують у правій руці так, щоб циліндр знаходився між великим і середнім пальцями, мізинець притискував голку, вказівний - стержень поршня.

Великим і середнім пальцями лівої руки відтягують складку шкіри у тварини, а вказівним - натискують на неї зверху, у створену западину під кутом 15° вколюють голку, натискують на поршень і вводять під шкіру ліки.

Після закінчення ін'єкції голку виймають, місце проколу протирають дезінфікуючим розчином, а припухлість, яка утворилась на місці введення лікарської речовини, злегка масажують.

Для введення ліків у великій кількості користується шприцом Жане або апаратом Боброва.

Лікарські речовини вводять внутрішньом'язово в ділянках, які розміщені віддалік від великих судин, нервів, сухожилкових піхв, суглобів, кісток; в м'язи сідничної ділянки, плечову ділянку грудного м'яза, і триголовий м'яз плеча, у поросят - на внутрішньому боці стегна.

Голку з гострим зрізом на кінці вводять перпендикулярно до поверхні шкіри на глибину 3-5 см вводять без шприца і після того як і переконаються, що її положення правильне, приєднують шприц і вводять ліки.

При внутрішньом'язових введеннях лікарських речовин слід суворо дотримувати асептики, щоб не :викликати тяжкі ускладнення у вигляді абсцесів і флегмон.

Місця для внутрішньовенного введення: яремна вена - у великих тварин, велика вушна вена - у свиней, зовнішня плеснова або підшкірна вена передпліччя - у собак, вушна вена на зовнішній поверхні вушної раковини - у кролів.

При введенні лікарських речовин у яремну вену , для кращого наповнення, перетискують пальцями лівої руки або джгутом на межі верхньої і середньої третини шиї. Голку вколюють в напрямі до голови. При появі крові з голки до неї за допомогою гумової трубки з контрольним склом приєднують циліндр шприца Жане або апарат Боброва. Місткість, яка наповнена лікарським розчином, опускають нижче від місця проколу яремної вени і чекають появи в ній і крові. Після цього віднімають палець від вени, а прилад піднімають до рівня голови тварини і повільно, з швидкістю 20—35 мл за хвилину, вводять ліки). Щоб в кінці введення повітря не потрапило у вену, залишають небагато рідини в приладі, якій опускають нижче від місця проколу, вену перетискують пальцем вище від введення голки, яку після цього виймають. Місце ін'єкції протирають дезінфікуючим розчином.

При внутрішньотрахеальному введені великих тварин фіксують в стоячому положенні і піднімають як можна вище у них голову і шию. Дрібним тваринам надають спинного положення так, щоб передня частина тіла була вище за задню.

Ін'єкцію роблять між кільцями трахеї, у верхній частині . В овець шерсть на місці проколу розсовують, а в інших видів тварин вистригають, ділянку проколу дезінфікують. Пальцями лівої руки в ділянці проколу шкіру фіксують так, щоб вона в момент введення голки в трахею не змістилась убік. Розчин вводять повільно. Спочатку тваринам надають сидячого положення, а потім ставлять на ноги.

Внутрішньочеревно ліки вводять телятам у ділянці правої голодної ямки на середній лінії між маклакам і останнім ребром, відступивши на б—8 см від поперечно - реберних відростків поперекових хребців. Голку вводять з дотриманням правил асептики перпендикулярно до шкіри.

Поросят - фіксують за задні кінцівки головою вниз. Після проведення дезінфекції голку вводять в проміжок між передостаннім і останнім сосками в напрямі до голки приєднують шприц з лікарською речовиною, яку повільно вводять в черевну порожнину.

Введення в сечовий міхур – ліки вводять з метою промивання і видалення з нього різних патологічних продуктів. Вводять через катетер, на зовнішній кінець якого надівають гумову трубку яку з’єднують з шприцом. Температура розчину має бути близької до температури тіла тварини або нижче на 7-10 С.

У молочну залозу великої рогатої худоби лікарські речовини вводять спеціальним молочним катетером. Катетеризацію проводять на стоячий тварині, перед введенням вражену частину вимені здоюють, дійку миють, а її отвір протирають спиртом. Дійку беруть лівою рукою і згинають так щоб було видно отвір. Правою рукою свердлячим рухом вводять катетер в канал дійки на глибину 1 см. Після цього надають природного положення і плавно просовують катетер у глибину 4-6 см. З’єднавши катетер стерильним шприцом під слабим тиском вводять необхідну кількість лікарського препарату. Після введення проводять масаж вимені.

У вухо – великих тварин фіксують в стоячому положенні, а дрібних в лежачому боковому. Для промивання розчинами зовнішнього слухового проходу у великих тварин використовують гумові спринцівки з м’яким наконечником, у дрібних – очні піпетки. Всі розчини особливо олійні вводять підігрітими. Після введення його закривають ватою, яку періодично міняють. Для тривалої дії в слуховий прохід вводять марлеві тампони змочені лікарськими речовинами, які періодично міняють.

На кон’юнктиву лікарські речовини наносять з метою місцевої дії. При введенні рідких форм, помічник фіксує голову стоячої тварини і повертає її так, щоб око яке будуть обробляти, було дещо спрямоване вверх.

Мазь нагрівають і вводять у конюктивальний мішок за нижню повіку маленькою скляною паличкою. Розподіляють її за допомогою легкого масажу.

Студенти повинні знати : способи введення лікарських речовин.

вміти : вводити лікарські речовини різними способами.

Завдання додому : повторити тему “ Методи застосування лікарських

речовин ” с. 11 – 33. Загальна терапія і профілактика

внутрішніх хвороб тварин. За ред. Левченка

Інструктивна картка

навчальної практики № 10

з навчальної дисципліни

“ Внутрішні незаразні хвороби “

Тема: Діагностика, терапія і профілактика хвороб серцево – судинної системи.

Робоче місце: господарство Білоцерківського району.

Тривалість: 9 год., з них самостійна робота – 3 год.

Мета: Набути практичних навичок у клінічному дослідженні системи хвороб серцево – судинної системи ; вивчити симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб цієї системи; ознайомитись з принципами терапії і профілактики хвороб серцево – судинної системи .

Обладнання і матеріали: плесиметри і молоточки, фонендоскопи, стетоскопи, набір для вимірювання кров’яного тиску, лікарські засоби, голки, шприци.

Література

1. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. Загальна терапія і профілактика хвороб тварин : Практикум / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 2000. - 224 с.

3. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – К.: Мета, 2002.

4. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. тварин. Практикум. – К.:Вища школа, 1995.