2. Введення лікарських препаратів за допомогою зонда.

Зондування шлунка у коня проводять носостравохідним або носошлунковим зондом, який виготовляють із щільної гуми. Довжина зонда -190-225 см, загальний діаметр - 16-18 мм, внутрішній-12-14 мм. Для полегшення введення зонда на ньому ставлять три постійні і одну рухому (гумовим кільцем) мітки, запропоновані С.П.Гоженком. Відстань до рухомої мітки визначають двома методами: вимірюють висоту коня в холці і до неї додають ще 20 % від цієї висоти; початок зонда прикладають до входу в носовий хід, потім ведуть його до основи вушної раковини і далі до середини 16-го ребра чи до останнього грудного хребця. Відстань від початку зонда до цієї мітки дорівнює відстані до шлунка коня.

Три постійні мітки наносять олійною фарбою: першу - на відстані 15-20 см від початку зонда; другу - 45 і третю - 75 см. Зонд перевіряють на прохідність, змазують вазеліном або олією.

Лікар ветеринарної медицини правою рукою бере початок зонда і вводить його у праву ніздрю, а пальцем лівої руки притискує початок зонда до нижнього (найбільшого) носового ходу (якщо зонд вводять через ліву ніздрю, то стають з лівого боку і вводять його лівою рукою). Цей етап досить відповідальний, оскільки просування зонда по середньому носовому ходу спричиняє його травмування, кровотечу і тому менша ймовірність потрапляння зонда у стравохід. Увівши зонд до першої мітки, пальці виймають з носового ходу і далі просувають зонд двома руками. Якщо він йде правильно, то його просування не викликає неспокою тварини, коли ж зонд пішов по середньому носовому ходу, то подальше натискування зонда пальцями не змінить його положення. Провівши зонд до другої мітки (а він у цей час знаходиться у порожнині глотки), необхідно дочекатися ковтальних рухів і вводити зонд у стравохід. Третя мітка є важливим орієнтиром: коли зонд доводимо до неї, то початок його знаходиться в середній третині шиї, тут необхідно зупинитись і перевірити правильність введення зонда. Це можна зробити кількома методами:

а) основний - огляд і пальпація зонда в середній третині стравоходу; рухаючи зонд уперед-назад на 6-7 см, можна помітити його просування по стравоходу (лікар, який вводить зонд, має сам переконатися в цьому);

б) вільний кінець зонда опускають у склянку з водою: якщо зонд потрапив у трахею, то синхронно видиху в склянці з'являються пухирці повітря;

в)вільний кінець зонда прикладають до вуха і прослуховують звуки: якщо зонд введений правильно, то чути періодичні звуки булькання. переливання, гурчання, якщо зонд знаходиться у трахеї - прослуховуються шуми, які збігаються із видиханням повітря;

г) беруть трахею (знизу шиї ) пальцями однієї руки і погойдують її, якщо зонд потрапив у трахею, відчуваються удари його об стінку трахеї.

Є й інші додаткові методи перевірки правильності введення зонда. Найпоширенішими серед них є два. Часто фахівці заливають 100-150 мл води, сподіваючись, що рефлекторно виникне кашель. Проте, він виникає не завжди і "цей прийом слід знати лише для того, щоб його не застосовувати'' (Оливков Б.І.). На думку інших, зонд, який потрапив у трахею спричиняє кашель. Здебільшого це так, але часто зонд, який іде по стравоходу. теж викликає рефлекторне збудження кашльового центру.

Переконавшись у правильності введення, поступово вводять зонд до останньої рухомої мітки - початок його в цей час знаходиться на дні шлунка. Якщо зонд потрапив у трахею, його відтягують назад до другої мітки і при появі ковтальних рухів знову подають у стравохід. Після цього через зонд можна вводити лікарські препарати. На вільний його кінець надівають лійку (щоб запобігти травмуванню тварини і лікаря, краще користуватися пластмасовою або металевою лійкою, а не скляною ). Перед введенням перевіряють прохідність зонда, вливаючи в нього 0,5 – 1 л води. Інколи рідина не проходить через зонд, що буває при потраплянні його кінця в кормові маси або при утворенні поперечно складки при стискуванні стравоходом. У цьому випадку воду виливають з лійки і зонда й витягають його назад на 15-20 см. Ще раз переконавшись, що зонд знаходиться в шлунку, можна повторно залити воду При нормальній прохідності і впевненості, що зонд знаходиться в шлунку, вводять необхідну кількість лікарських препаратів. Після закінчення вливання лійку і зонд промивають чистою водою, голову тварини і вільний кінець зонда опускають вниз, залишки води виливають. Виводять зонд повільно, щоб не травмувати слизову оболонку стравоходу і носового ходу.

Свиням лікарські препарати у шлунок також вводять через зонд. Для цього застосовують медичний зонд або гумову трубку діаметром до 15 мм. У ротову порожнину вставляють зівник І.Г.Шарабріна або дерев'яний зівник з отвором посередині, фіксують його тасьмою в ділянці потилиці. Великих свиней фіксують у правому боковому положенні або стоячи, а поросят і підсвинків - на столі. Зонд вводять через отвір дерев'яного зівника І.Д.Ганжі або І.Г.Шарабріна, пропускають у бік глотки. під час ковтальних рухів просувають у стравохід і далі без перешкод -у шлунок. У свиней є глоткова заглибина, в яку може потрапити кінець зонда, що не дає змоги провести його далі у глотку'. В таких випадках зоні слід відтягнути назад і синхронно з актом ковтання повторити введення.

Для введення ліків у шлунок собак застосовують медичні зонди або звичайну гумову трубку завдовжки 100 – 120 см, діаметром 15мм. Відкривають рот, безпосередньо за ікла вводять дерев'яний зівник з отвором посередині або зівник І.Г.Шарабріна, фіксують їх за верхню і нижню щелепи. Зонд вводять таким же чином, як і свиням. Після вве­дення лікарських препаратів зонд промивають чистою водою, вільний кінець опускають і обережно витягують.

Великій рогатій худобі ліки частіше дають через рот з гумової пляшки, але інколи виникає необхідність ввести їх через зонд. З цією метою для молодняку використовують ротостравохідний зонд з мандреном і оливою (рис. 7), а для дорослих тварин - ротостравохідний зонд В.А.Черкасова.

Зонд, попередньо змазаний вазеліном, вводять у рот через отвір дерев'яного зівника, потім, спрямовуючи його посередині твердого піднебіння, швидко просувають у порожнину глотки, а з появою ковтальних рухів - у стравохід і рубець. При відсутності зівника лівою рукою виводять язик через беззубий край, а правою направляють зонд посередині твердого піднебіння в порожнину глотки і стравохід. Проходження зонду по стравоходу помітне при огляді у ділянці шиї. Після введення зонда з мандреном та оливою мандрен видаляють. До вільного кінця зонда приєднують лійку невеликого розміру, а до зонда Черкесова – велику металеву ємністю до 10 л. Після введення необхідної кількості ліків лійку і зонд промивають водою, вільний кінець зонда опускають і повільно витягують.

Дрібній рогатій худобі вводять, як правило, ротостравохідний зонд. Техніка введення зонда і ліків аналогічна. Для введення застосовують дерев’яний або петлеподібний зівник.

Введення магнітного зонда - вводять зонд з розбірною головкою і порожнистим штоком Телятникова або Коробова. Призначені для видалення із тканин і порожнини сітки, рубця великої рогатої худоби сторонніх феромагнітних предметів. Зонд складається з розбірної магнітної головки, лопатової манжетки, порожнистого фігурного штока, гумового кільця і гнучкої тяги. Перед введенням магнітного зонда тварині випоюють 8-16 л води або бовтанки. Змазують вазеліном лопатову манжетку зонда і гнучку тягу підтягують до упора, щоб магнітна головка найменше звисала і утримувалася в такому положенні, помічник фіксує голову тварини в піднятому стані і рот утримує відкритим, в ротову порожнину вводять кість лівої руки, захоплює кінчик язика і великий палець упирає в тверде піднебіння, ковзними рухами до центру твердого піднебіння вводять магнітну головку на корінь язика тварини швидко звільняючи руку від гнучкої тяги, слідом виливають з гумової пляшки в рот воду і проштовхують через боковий отвір фігурного штока в бік глотки гнучку тягу на 25 – 30 см.

Місце розміщення магнітної головки визначають показанням стрілки компаса, якій переміщують від губ вздовж зубної аркади, глотки, стравоходу і по лінії ліктьового суглобу. Відхилення стрілки компаса в ділянці від 7 міжреберя до ліктьового суглоба вказує що магнітна головка знаходиться в порожнині сітки.

Через 3 хвилини зонд повільно виймають натягуючи правою рукою гнучку тягу.

Введення через пряму кишку – застосовують для загальної або місцевої дії препаратів. Вводять ліки після очисних клізм ( для звільнення калових мас з товстих кишок - за допомогою гумового шлангу з наконечником вводять 10- 15 л температура води 25 – 30 С ). Лікарські препарати повинні мати температуру 30 – 40 С. Вводять їх через гумовий шланг, за допомогою шприца або лійки. Ліки вливають під малим тиском, притискують корінь хвоста до анального отвору для утримання їх у прямій кишці.