- •Правила особистої гігієни і безпеки праці при дослідженні хворих тварин.
- •2. Освоєння способів фіксації тварин.
- •Застосування закрутки:
- •Накладання
- •3. Особливості фіксації дрібних тварин. ( сам. Робота )
- •4. Відпрацювання методів клінічного дослідження.
- •1. Ведення “ Журналу реєстрації хворих тварин “ ( форма № 1 – вет )
- •2. Ведення історії хвороби.
- •4. Складання супровідної на матеріал ( сам. Робота )
- •Журнал реєстрації хворих тварин
- •Звіт про незаразні хвороби тварин
- •Анамнез ( Anamnesis )
- •Перебіг хвороби та лікування( Decursus morbi et therapia )
- •Супровідна Штамп
- •Тема : Загальне дослідження різних видів сільськогосподарських і дрібних тварин
- •Власне дослідження.
- •Додаткові дослідження
- •1. Реєстрація та анамнез.
- •2. Власне дослідження тварин.
- •2.1.2 Дослідження шерстного (волосяного) покриву
- •Зміст і послідовність виконання:
- •1. Дослідження серцевого поштовху
- •2. Перкусія серцевої ділянки.
- •3. Аускультація (вислуховування) серця.
- •Теоретичні положення:
- •Зміст і послідовність виконання:
- •1. Дослідження верхніх дихальних шляхів.
- •2. Огляд, пальпація і перкусія грудної клітки в ділянці легенів.
- •Дані дослідження запишіть в такій послідовності :
- •Після виконання завдання студенти повинні знати :
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Теоретичні положення:
- •Зміст і послідовність виконання :
- •Дослідження приймання корму і води .
- •Дослідження ротової порожнини, глотки і стравоходу.
- •Дослідження черева
- •Дослідженя передшлунків і сичуга.
- •Дослідження шлунка і кишок.
- •6. Дослідження печінки
- •Дані дослідження запишіть в такій послідовності :
- •Після виконання завдання студенти повинні знати :
- •Інструктивна картка
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Загальна терапія і профілактика хвороб тварин : Практикум / в.І. Левченко, і.П. Кондрахін, л.М. Богатко та ін. – Біла Церква, 2000. - 224 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Теоретичні положення:
- •Зміст і послідовність виконання:
- •1. Дослідження акту сечовиділення
- •2. Дослідження нирок і сечових шляхів
- •3. Дослідження сечо – статевої і системи у дрібних тварин ( собак, котів, кролів, кіз овець і телят ) – сам. Робота .
- •4. Дослідження нервової системи
- •Досліджують за допомогою огляду, пальпації, перкусії.
- •Дослідження органів чуття
- •Слух досліджують за допомогою звукових подразників, знайомих тварині. Тварини реагують на звуки повертанням голови та настороженням вух.
- •Дослідження чутливості
- •Дослідження рухової сфери
- •Дослідження рефлексів
- •Інструктивна картка
- •Тема: Диспансеризація корів і нетелей та телят у пологовому відділенні і профілакторії
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Теоретичні положення:
- •1. Диспансеризація корів і нетелей
- •Диспансеризація телят у пологовому відділенні та профілакторії
- •Диспансеризація молодняку в період вирощування і відгодівлі
- •Зміст і послідовність виконання:
- •Введення лікарських препаратів через рот.
- •2. Введення лікарських препаратів за допомогою зонда.
- •3. Парентеральні введення ліків.
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Дослідження серцево – судинної системи проводять в такій послідовності
- •Зміст і послідовність виконання:
- •3. Міокардоз – характеризується дистрофічним процесами в міокарді, а також враженням провідної і нервової системи та порушенням основних функції серця.
- •4. Ендокардит – запалення ендокарду, що супроводжується деструктивними і некротичними процесами в ньому, а при хронічному перебігу – пороками серця.
- •Інструктивна картка
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •4. Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Зміст і послідовність виконання:
- •3. Закупорка стравоходу – повне або часткове його закриття кормовими масами чи сторонніми тілами. Частіше реєструється у врх в осінню пору року, за походженням - первинним і вторинним.
- •7. Травматичний ретикулоперитоніт – характеризується запаленням сітки і очеревини внаслідок їх травмування гострими сторонніми тілами.
- •8. Гастрит – запалення стінки шлунка з порушенням його функцій ( секреторної, моторної, екскреторної і інкреторної ).Часто хворіють коні, свині і собаки.
- •10. Хвороби травного каналу тварин з явищами колік
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Дослідження дихальної системи проводять в такій послідовності:
- •Зміст і послідовність виконання:
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995.
- •Теоретичні положення:
- •Зміст і послідовність виконання :
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Зміст і послідовність виконання :
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Зміст і послідовність виконання:
- •Для захисту тварин від довготривалої дії прямих сонячних променів обладнують тіньові навіси, обмежують випасання тварин у жарку пору дня, забезпечують їх достатньою кількістю води.
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Змісті послідовність виконання.
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Змісті послідовність виконання.
- •Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин/ в.І. Левченко, в.В. Влізло, і.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка . – Біла Церква, 2004. – 608 с.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. – к.: Мета, 2002.
- •Судаков м.О. Та ін. Внутрішні незаразні хвороби с.-г. Тварин. Практикум. – к.:Вища школа, 1995. Правила охорони праці і техніки безпеки:
- •Зміст і послідовність виконання.
- •Завдання додому: повторити тему “ Хвороби обміну речовин у молодняку” п2 с. 338-389. Інструктивна картка
- •Правила охорони і безпеки праці :
- •Теоретичні положення :
- •Зміст і послідовність виконання :
- •Інструктивна картка
- •Теоретичні положення :
- •Зміст і послідовність виконання:
2. Введення лікарських препаратів за допомогою зонда.
Зондування шлунка у коня проводять носостравохідним або носошлунковим зондом, який виготовляють із щільної гуми. Довжина зонда -190-225 см, загальний діаметр - 16-18 мм, внутрішній-12-14 мм. Для полегшення введення зонда на ньому ставлять три постійні і одну рухому (гумовим кільцем) мітки, запропоновані С.П.Гоженком. Відстань до рухомої мітки визначають двома методами: вимірюють висоту коня в холці і до неї додають ще 20 % від цієї висоти; початок зонда прикладають до входу в носовий хід, потім ведуть його до основи вушної раковини і далі до середини 16-го ребра чи до останнього грудного хребця. Відстань від початку зонда до цієї мітки дорівнює відстані до шлунка коня.
Три постійні мітки наносять олійною фарбою: першу - на відстані 15-20 см від початку зонда; другу - 45 і третю - 75 см. Зонд перевіряють на прохідність, змазують вазеліном або олією.
Лікар ветеринарної медицини правою рукою бере початок зонда і вводить його у праву ніздрю, а пальцем лівої руки притискує початок зонда до нижнього (найбільшого) носового ходу (якщо зонд вводять через ліву ніздрю, то стають з лівого боку і вводять його лівою рукою). Цей етап досить відповідальний, оскільки просування зонда по середньому носовому ходу спричиняє його травмування, кровотечу і тому менша ймовірність потрапляння зонда у стравохід. Увівши зонд до першої мітки, пальці виймають з носового ходу і далі просувають зонд двома руками. Якщо він йде правильно, то його просування не викликає неспокою тварини, коли ж зонд пішов по середньому носовому ходу, то подальше натискування зонда пальцями не змінить його положення. Провівши зонд до другої мітки (а він у цей час знаходиться у порожнині глотки), необхідно дочекатися ковтальних рухів і вводити зонд у стравохід. Третя мітка є важливим орієнтиром: коли зонд доводимо до неї, то початок його знаходиться в середній третині шиї, тут необхідно зупинитись і перевірити правильність введення зонда. Це можна зробити кількома методами:
а) основний - огляд і пальпація зонда в середній третині стравоходу; рухаючи зонд уперед-назад на 6-7 см, можна помітити його просування по стравоходу (лікар, який вводить зонд, має сам переконатися в цьому);
б) вільний кінець зонда опускають у склянку з водою: якщо зонд потрапив у трахею, то синхронно видиху в склянці з'являються пухирці повітря;
в)вільний кінець зонда прикладають до вуха і прослуховують звуки: якщо зонд введений правильно, то чути періодичні звуки булькання. переливання, гурчання, якщо зонд знаходиться у трахеї - прослуховуються шуми, які збігаються із видиханням повітря;
г) беруть трахею (знизу шиї ) пальцями однієї руки і погойдують її, якщо зонд потрапив у трахею, відчуваються удари його об стінку трахеї.
Є й інші додаткові методи перевірки правильності введення зонда. Найпоширенішими серед них є два. Часто фахівці заливають 100-150 мл води, сподіваючись, що рефлекторно виникне кашель. Проте, він виникає не завжди і "цей прийом слід знати лише для того, щоб його не застосовувати'' (Оливков Б.І.). На думку інших, зонд, який потрапив у трахею спричиняє кашель. Здебільшого це так, але часто зонд, який іде по стравоходу. теж викликає рефлекторне збудження кашльового центру.
Переконавшись у правильності введення, поступово вводять зонд до останньої рухомої мітки - початок його в цей час знаходиться на дні шлунка. Якщо зонд потрапив у трахею, його відтягують назад до другої мітки і при появі ковтальних рухів знову подають у стравохід. Після цього через зонд можна вводити лікарські препарати. На вільний його кінець надівають лійку (щоб запобігти травмуванню тварини і лікаря, краще користуватися пластмасовою або металевою лійкою, а не скляною ). Перед введенням перевіряють прохідність зонда, вливаючи в нього 0,5 – 1 л води. Інколи рідина не проходить через зонд, що буває при потраплянні його кінця в кормові маси або при утворенні поперечно складки при стискуванні стравоходом. У цьому випадку воду виливають з лійки і зонда й витягають його назад на 15-20 см. Ще раз переконавшись, що зонд знаходиться в шлунку, можна повторно залити воду При нормальній прохідності і впевненості, що зонд знаходиться в шлунку, вводять необхідну кількість лікарських препаратів. Після закінчення вливання лійку і зонд промивають чистою водою, голову тварини і вільний кінець зонда опускають вниз, залишки води виливають. Виводять зонд повільно, щоб не травмувати слизову оболонку стравоходу і носового ходу.
Свиням
лікарські
препарати у шлунок також вводять через
зонд. Для цього
застосовують медичний зонд або гумову
трубку діаметром до 15 мм. У
ротову порожнину вставляють зівник
І.Г.Шарабріна або дерев'яний зівник
з отвором посередині, фіксують його
тасьмою в ділянці потилиці.
Великих свиней фіксують у правому
боковому положенні або стоячи,
а поросят і підсвинків - на столі. Зонд
вводять через отвір дерев'яного
зівника І.Д.Ганжі або І.Г.Шарабріна,
пропускають у бік глотки. під
час ковтальних рухів просувають у
стравохід і далі без перешкод -у
шлунок. У свиней є глоткова заглибина,
в яку може потрапити кінець зонда,
що не дає змоги провести його далі у
глотку'. В таких випадках зоні слід
відтягнути назад і синхронно з актом
ковтання повторити
введення.
Для введення ліків у шлунок собак застосовують медичні зонди або звичайну гумову трубку завдовжки 100 – 120 см, діаметром 15мм. Відкривають рот, безпосередньо за ікла вводять дерев'яний зівник з отвором посередині або зівник І.Г.Шарабріна, фіксують їх за верхню і нижню щелепи. Зонд вводять таким же чином, як і свиням. Після введення лікарських препаратів зонд промивають чистою водою, вільний кінець опускають і обережно витягують.
Великій рогатій худобі ліки частіше дають через рот з гумової пляшки, але інколи виникає необхідність ввести їх через зонд. З цією метою для молодняку використовують ротостравохідний зонд з мандреном і оливою (рис. 7), а для дорослих тварин - ротостравохідний зонд В.А.Черкасова.
Зонд, попередньо змазаний вазеліном, вводять у рот через отвір дерев'яного зівника, потім, спрямовуючи його посередині твердого піднебіння, швидко просувають у порожнину глотки, а з появою ковтальних рухів - у стравохід і рубець. При відсутності зівника лівою рукою виводять язик через беззубий край, а правою направляють зонд посередині твердого піднебіння в порожнину глотки і стравохід. Проходження зонду по стравоходу помітне при огляді у ділянці шиї. Після введення зонда з мандреном та оливою мандрен видаляють. До вільного кінця зонда приєднують лійку невеликого розміру, а до зонда Черкесова – велику металеву ємністю до 10 л. Після введення необхідної кількості ліків лійку і зонд промивають водою, вільний кінець зонда опускають і повільно витягують.
Дрібній рогатій худобі вводять, як правило, ротостравохідний зонд. Техніка введення зонда і ліків аналогічна. Для введення застосовують дерев’яний або петлеподібний зівник.
Введення магнітного зонда - вводять зонд з розбірною головкою і порожнистим штоком Телятникова або Коробова. Призначені для видалення із тканин і порожнини сітки, рубця великої рогатої худоби сторонніх феромагнітних предметів. Зонд складається з розбірної магнітної головки, лопатової манжетки, порожнистого фігурного штока, гумового кільця і гнучкої тяги. Перед введенням магнітного зонда тварині випоюють 8-16 л води або бовтанки. Змазують вазеліном лопатову манжетку зонда і гнучку тягу підтягують до упора, щоб магнітна головка найменше звисала і утримувалася в такому положенні, помічник фіксує голову тварини в піднятому стані і рот утримує відкритим, в ротову порожнину вводять кість лівої руки, захоплює кінчик язика і великий палець упирає в тверде піднебіння, ковзними рухами до центру твердого піднебіння вводять магнітну головку на корінь язика тварини швидко звільняючи руку від гнучкої тяги, слідом виливають з гумової пляшки в рот воду і проштовхують через боковий отвір фігурного штока в бік глотки гнучку тягу на 25 – 30 см.
Місце розміщення магнітної головки визначають показанням стрілки компаса, якій переміщують від губ вздовж зубної аркади, глотки, стравоходу і по лінії ліктьового суглобу. Відхилення стрілки компаса в ділянці від 7 міжреберя до ліктьового суглоба вказує що магнітна головка знаходиться в порожнині сітки.
Через 3 хвилини зонд повільно виймають натягуючи правою рукою гнучку тягу.
Введення через пряму кишку – застосовують для загальної або місцевої дії препаратів. Вводять ліки після очисних клізм ( для звільнення калових мас з товстих кишок - за допомогою гумового шлангу з наконечником вводять 10- 15 л температура води 25 – 30 С ). Лікарські препарати повинні мати температуру 30 – 40 С. Вводять їх через гумовий шланг, за допомогою шприца або лійки. Ліки вливають під малим тиском, притискують корінь хвоста до анального отвору для утримання їх у прямій кишці.