Правила охорони праці і техніки безпеки:

- працювати з тваринами у спецодязі ( халат, косинка );

- підходити до тварини обережно, сміливо;

- підходити: до великої рогатої худоби – з правого боку, до коней – спереду зліва дещо збоку ;

- коні можуть кусатись і бити тазовими кінцівками назад;

- врх може вдарити рогами і тазовими кінцівками назад і вбік;

- заспокоюють врх, погладжуючи у ділянці міжщелепового простору шиї, лопатки;

- коней погладжують і поплескують по шиї в ділянці лопатки і крупа;

- свині і собаки – гладять;

- кози – поплескують між вухами і по спині;

Теоретичні положення: хвороби органів дихання широко розповсюджені серед тварин усіх видів і вікових груп, але частіше діагностуються у молодняку, виснажених і старих тварин. Характерна сезонність: осінньо – зимовий і зимово – весняний періоди року. При ураженні органів дихання змінюються функції серцево – судинної, травної, сечовидільної систем, зменшується надходження повітря в легені, дифузія кисню в кров, що спричиняє порушення газообміну і розвиток задишки.

Хвороби органів дихання за локалізацією патологічного процесу поділяються : хвороби верхніх дихальних шляхів; хвороби легень і плеври.

Дослідження дихальної системи проводять в такій послідовності:

- дослідження дихальних рухів;

- дослідження кашлю і верхніх дихальних шляхів;

- огляд і пальпація грудної клітки;

- перкусія грудної клітки в ділянці легень;

- аускультація легень.

Зміст і послідовність виконання:

1. Дослідити тварину хвору на ларингіт.

2. Дослідити тварину хвору на бронхіт.

3. Дослідити тварину хвору на пневмонія

4. Дослідити тварину хвору на плеврит.

1. Ларингіт – запалення слизової оболонки гортані, а пізніше підслизової і хрящової тканини гортані. За типом ексудату: катаральний, крупозний.

При катаральному ларингиті загальний стан на початку хвороби мало змінюється, температура тіла в межах норми або незначно підвищена. Тварина – пригнічена, спочатку сухий, різкий, потім вологий більш слабкий, глухий кашель. Голос хриплий, при пальпації гортань болісна. Тварина стоїть з витягнутою головою і шиєю.

Крупозний – при огляді нашарування фібринозного ексудату, пригнічення, підвищення температури тіла на 1,5- 2⁰ С, апетит відсутній, вдихальна задишка.

Лікування: протимікробні ( антибіотики – біцилін –3, - 5;стрептоміцин сульфат, норсульфазол - натрій, сульфадимезин ); відхаркувальні – натрію гідрокарбонату, олію терпентинову, бронхолітин, лібексин; для послаблення кашлю - внутрішньо кодеїну фосфат.

Профілактика: дотримуватись гігієнічних правил годівлі і утримання.

2. Бронхіт – запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів.

Хворіють всі види і вікові групи, але частіше ослаблений молодняк , старі тварини. За локалізацією патпроцесу розрізняють: макробронхіт, мікробронхіт, бронхіоліт тварини пригнічені, знижується апетит, продуктивність і працездатність, підвищується температура тіла. Макробронхіт – загальний стан мало змінений, температура тіла в межах норми. Пульс, дихання дещо прискорені під час вдиху.

Симптоми: кашель, хрипи в легенях, спочатку сухий , потім вологий, більш дзвінкий і довготривалий, а при мікробронхіті – болісний.

При фібринозному бронхіті – сухі хрипи. При запаленні великих бронхів – хрипи низького тембру, схожі на гудіння або дзижчання; малих бронхів – у вигляді писку і свисту. При рідкому ексудаті хрипи стають вологими у великих бронхах – великобульбашкові, а в дрібних - дрібнобульбашкові. Дихання жорстке везикулярне. Виділення з носа появляються з настанням вологих хрипів - двосторонні. При хронічному бронхіті виснаження, зниження продуктивності і працездатності, кашель сухий, болючий, задишка проявляється нападами. Хрипи вислуховуються як свистіння і пищання. Звук при перкусії легень жорсткий легеневий.

Лікування: перевести тварини в сухе тепле приміщення; поліпшити годівлю: високопоживні і збагачені вітамінами корма, воду підігрівати до температури тіла. Не згодовувати сипучі, запилені і подразнюючі корми – відхаркувальні: амонія хлорид , натрію гідрокарбонат.

Для розширення бронхів при хронічному перебізі еуфілін підшкірно або внутрішньовенно; 40 % р-н глюкози, ефедрину 5% р-н підшкірно; протеолітичні ферменти ( пепсин, трипсин), протимікробні – антибіотики, сульфаніламідні.

Профілактика: дотримуватись

- санітарно зоогігієнічних умов утримання і годівлі тварин;

- транспортування молодняку;

- регулярно проводити очистку і дезінфекцію приміщень.

3. Пневмонія – запалення легень, що характеризується заповненням альвеол і міжальвеолярної сполучної тканини ексудатом, порушенням зовнішнього і внутрішнього дихання. За характером запального процесу пневмонії поділяють на катаральну ( бронхопневмонію серозну, гнійну, фібринозну, геморагічну), а також змішані .

Катаральна бронхопневмонія – запалення бронхів і легень, супроводжується заповненням їх катаральним ексудатом, розладом зовнішнього та внутрішнього газообміну. Хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських тварин. Запальний процес спочатку розвивається у слизовій оболонці бронхіол, а потім поширюється на альвеоли.

Симптоми: гострий перебіг – пригнічення загального стану, зниження апетиту підвищення температури тіла 1-2⁰ С. Дихання прискорене поверхневе, кашель нечастий, витікання з носа серозні, при аускультації крепітація та сухі хрипи. З часом захворювання прогресує, тварина пригнічена, стоїть або лежить з витягнутою вперед головою. Дихання прискорене, поверхневе, черевного типу, кашель частий, приглушений вологий. Прослуховуються дрібнопухирчасті вологі хрипи, ділянки притуплення. Серцеві скорочення прискоренні, тони посилені, особливо другий на легеневій артерії.

Лікування: комплексне, усунення причин захворювання, застосування етіотропних, антибактеріальних препаратів, забезпечення повноцінної годівлі і збільшити у раціоні вміст вітамінів.

Відхаркувальні: амоній хлорид, натрій гідрокарбонат, відвари бруньок сосни, листків подорожника, лопуха, 24% розчин еуфіліну 1-3 мл.

Для підвищення резистентності застосовують неспецифічний гама -глобулін, кров тварин реконвалесцентів. Для покращення роботи серця серцеві препарати, для зниження проникності судин кальцію хлорид 10 % - внутрішньовенно.

Профілактика: дотримуватись гігієнічних норм вирощування тварин, підвищення загальної резистентності організму, забезпечення повноцінної збалансованої годівлі, оптимальних умов утримання маток, гігієни родів і вирощування приплоду, проводити загальні і специфічні заходи, що до профілактики респіраторних хвороб, дотримуватись оптимальних режимів утримання.

Фібринозна ( крупозна ) пневмонія характеризується запаленням легень лобарного типу з типовими змінами стадій фібринозного процесу.

Симптоми: тварина різко пригнічена, висока, постійного типу лихоманка, двостороннє носове витікання жовтого або бурого кольору. При аускультації виражена змішана задишка, тахікардія. Кашель болісний.

Захворювання розвивається стадійно: в перший стадії перкусією грудної клітки виявляють тимпанічний відтінок ясного легеневого звуку, при аускультації – підсилене везикулярне дихання з шумами крепітації; в другій – в межах уражених ділянок притуплений або тупий звук, а аускультацією – різке послаблення або зникнення везикулярного дихання; в третій – тимпанічний звук і бронхіальне дихання в патологічних ділянках легенів; в четвертій – перкусією виявляють притуплений звук, який переходить в ясний легеневий, а аускультацією – послаблене везикулярне дихання з шумами крепітації.

Лікування: на початку призначають протиалергічні засоби ( натрію саліцилат, ацетилсаліцилову кислоту, кальцію хлорид, кальцію глюконат, димедрол, гормональні препарати – кортикотропін, кортизон ); блокада зірчастого вузла; вводять новарсенол з розчином глюкози або гіпертонічним розчином натрію хлориду, сульфаніламіди, антибіотики, сироватку за Кадиковим, серцево-судинні засоби. В стадії завершення призначають сечогінні засоби і фізіотерапію ( солюкс, інфраруж, діатермію ).

Профілактика: охороняти тварин від різкого переохолодження, проводити своєчасне і повне лікування хвороб, які ускладнюються пневмонією.

4. Плеврит – запалення легеневої і реберної плеври, характеризується нашарування на ній або скупченням у плевральній порожнині ексудату.

Хворіють частіше коні, свині, телята, собаки. За перебігом буває гострий і хронічний, за етіологією первинний і вторинний, за локалізацією – обмежений і дифузний, за характером запального процесу – серозний, фібринозний, серозно –фібринозний, гнійний, гнильний.

Симптоми: пригнічення, зниження апетиту, продуктивності, працездатності, підвищення температури тіла. Дихання стає частішим, черевного типу. Однобічний, ексудативний плеврит викликає асиметрію грудної клітки. При пальпації і перкусії грудної клітки болісна реакція тварини ( фібринозний плеврит ). Для ексудативного плевриту характерна горизонтальна лінія притуплення, яку виявляють за допомогою перкусії. Коні не лягають, а інші тварини уникають різких рухів. Кашель сухий, у спокої слабкий, короткий, рідкий, болісний. При перкусії кашель підсилюється і стає частішим.

При фібринозному плевриті аускультацією - шуми тертя плеври, які підсилюються при натискуванні фонендоскопом на грудну клітку.

При ексудативному плевриті вище горизонтальної лінії притуплення аускультацією відзначають підсилене везикулярне дихання, а нижче – шуми бронхіального дихання або їх відсутність.

При гнилісному плевриті чути плевральні шуми плескоту, що співпадають з ритмом серця, скорочення якого викликають коливання рідини і газу в плевральній порожнині. Плевральні шуми плескоту завжди вислуховуються поряд з горизонтальною лінією притуплення. Серцевий поштовх і тони серця різко послаблені, поштовх – дифузний. Діурез зменшується. При розсмоктуванні ексудату з’являється поліурія . Для уточнення діагнозу, з метою диференціювання ексудативного плевриту і грудної водянки (гідротораксу ), роблять діагностичну пункцію плевральної порожнини ( плевроцентез ). Голку вводять нижче горизонтальної лінії притуплення, трохи нижче лінії плечового суглоба, у більшості тварин зліва в сьомому міжребір’ї, а справа – в шостому . При ексудативному плевриті через голку витікає ексудат – мутна або опалесцююча рідина, часто із згустками фібрину, червонувато –жовтого кольору, містить формені елементи крові ( багато лейкоцитів ). При грудній водянці через голку витікає транссудат – водяниста, прозора або злегка опалесцююча рідина жовтуватого кольору, в якій мало білка і лейкоцитів.

Лікування: гірчичники, банки, світлотерапія, діатермія, антибіотики, сульфаніламідні. При ексудативному плевриті призначають сульфаніламідні препарати, антибіотики, сечогінні, проносні, потогінні засоби. При тяжкому ексудативному плевриті, який супроводжується серцево – судинною недостатністю, гірчичники і банки не застосовують, щоб уникнути набряку легень.

Профілактика: покращити умови утримання, високоякісна годівля; попереджати дію на організм застудних факторів, підвищувати природну резистентність і своєчасно лікувати захворювання, які ускладнюються плевритом.

Самостійна робота : Оформити історію хвороби дихальної системи у дрібних тварин

Студенти повинні знати: симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб дихальної системи, принципи лікування і профілактику.

вміти: діагностувати, призначати лікування і проводити профілактику захворювань дихальної системи.

Завдання додому: повторити тему: “ Хвороби дихальної системи. ”

П.- 2 , с. 176 –180, 182 –187, 193 –213, 219 –222.

Інструктивна картка

навчальної практики № 13

з навчальної дисципліни

“ Внутрішні незаразні хвороби “

Тема : Діагностика, терапія і профілактика хвороб обміну речовин.

Робоче місце : господарство Білоцерківського району.

Тривалість заняття : 9 год., з них сам. робота - 3 год.

Мета. Набути навичок клінічних методів дос­лідження тварин, які застосовують для діагностики патології обміну речовин; освоїти методи терапії і профілактики патології обміну речовин у сільсько­господарських тварин.

Обладнання і матеріали: інструменти для перкусії і аускультації; лікарські речо­вини, прилади і інструменти для їх уведення.

Література