- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Проблема ефективності політичної влади.
Політична влада — це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.
Легітимність політичної влади – переконання підвладних і світового товариства у правомірності існуючої влади, її визнання.
Стабільну та ефективну владу, яка спроможна досягти соціально-економічного поступу, зрештою, визнають легітимною.
З легітимністю влади пов’язана проблема її ефективності. Ефективність влади – ступінь здійснення владою тих функцій, які покладає на неї більшість населення. Головним об’єктивним виявом ефективності – ступінь забезпечення прав і свобод громадян. Чим ефективніша влада – тим більшу підтримку населення вона має.
Легітимність влади, підтримка її населенням, збільшує ресурси влади, що забезпечує підвищення її ефективності.
Політологія / під. Ред. Сазонова Н.І.
Основні умови ефективної реалізації влади
У найзагальнішому значенні – ефективність реалізації влади – її результативність, тобто виконання тих функцій та очікувань, які покладені на неї більшість населення та в першу чергу найвпливовіша його частина – еліти.
В більш конкретному вираженні:
1. Характером забезпечення вищого права в суспільстві (права, свободи та суверенність людини)
2. Зміст головних функцій влади – безпосередній вплив на людей та речі (тоталітаризм) чи на суспільні відносини (правова держава), чи забезпечує держава вільний саморозвиток особи
3. Рівень моральної підтримки діючої влади, її легітимності.
Ефективність влади – величина змінювана. Вона залежить як від загальних соціокультурних умов розвитку суспільства та держави, так і від конкретних чинників:
Належність / відсутність матеріальних та моральних ресурсів влади
Ступінь демократичності влади (1. поділ влади 2. верховенство закону, а не особи 3. поєднання покори як силової ролі держави, так і свідомої покори з поваги перед законом)
Межі застосування влади (1. Обмеження влади осіб, для запобігання проявів егоїстичних інтересів 2. Свобода від надзору 3. обмеження компетенції носія влади).
Загальні чинники ефективності влади й політики:
Інформованість
Своєчасність
Узгодженість та високий рівень відгуку
Циганков А.П. Сучасні політичні режими: структура, типологія, динаміка
Ефективність влади – параметр, який часто розглядається як додатковий чи взаємодоповнюючий до легітимності та здатний стабілізувати систему навіть в умовах недостатньої легітимності.
Поняття ефективності вперше було запропоновано С. Ліпсетом («Політична людина. Соціальні основи політики», 1960). Згідно С. Ліпсета, стабільність влади визначається не одним (легітимність), а двома параметрами – легітимність та економічна ефективність. Він вважав, що сама легітимність влади може бути досягнута двома шляхами:
за рахунок передачі (преемственности) – традиційний тип легітимності (за М. Вебером)
за рахунок ефективності – економічна ефективність пов’язана з харизматичним типом легітимності (харизматичний лідер не зможе довго триматися при владі без економічних зрушень, ці зрушення – потреба харизматичного лідера).
Отже, ефективність – може бути джерелом легітимності, а також умовою зміни типів легітимності.
С. Ліпсет поділив політичні системи на 4 групи:
1. Легітимні, проте неефективні
4. Ефективні, проте нелегітимні
3. Поєднують як легітимність, так і ефективність
2. Втрачена легітимність та відсутній потенціал ефективності
На основі запропонованої схеми можна виокремити три ступені політичної стабільності-нестабільності суспільства:
Нестабільні, з втраченою легітимністю та ефективністю
Відносно стабільні-нестабільні (нестабільна рівновага), в яких відсутній один із компонентів
Стабільні (ефективність+стабільність).
Отже, політична стабільність влади виходить із двох компонентів – легітимності (визнаності її авторитету) та ефективності (здатність влади використовувати ресурси (матеріальні та духовно-психічні) з метою вирішення нагальних проблем.
Політологічний енциклопедичний словник
Ефективність політики (лат. виконання, дія) – властивість політичних дій, рішень та поведінки, що відображає міру приводити до бажаних наслідків. Ефективність залежить від критеріїв оцінювання. Ефективність політики – у першу чергу результативність здійснення політичної влади, ступінь всебічного використання нею своїх функцій у політичній системі та в суспільстві, реалізація очікувань громадян (легітимність?) і елітних груп, як найвпливовіших у суспільстві.
Ефективність політики з поєднанням легітимності влади – чинник стабільності політичної влади й політичного режиму. Взаємозв’язок ефективності й легітимності спричиняється тим, що будь-які типи легітимності влади визначаються сподіваннями населення на задоволення його потреб.
Деякі авторитарні режими з первісним дефіцитом легітимності поступово набули її саме за рахунок ефективності політики, досягненням через успішну економічну політику, зміцнення громадського порядку й підвищення рівня життя громадян.
Проте, не володіючи легітимністю, досягти ефективності політики внаслідок нестабільності.