- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Основні методи політичного прогнозування.
Політичний прогноз ( у шир. сенсі) – розробка науково обґрунтованих суджень про ймовірні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому та про можливі шляхи та строки їх досягнення.
Методи здійснення політичного прогнозування – основні способи здійснення політичного прогнозування.
Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування – методи політичного прогнозування, засновані на інтуїції, фантазії, уяві, розумінні політичних явищ і процесів дослідниками.
Різновиди Інтуїтивно-логічних методів політичного прогнозування :
І. Метод аналогії: співставлення прогнозованого процесу зі схожим процесом, який вже мав місце в минулому, для одержання відповідних висновків про можливості протікання прогнозованого процесу.
ІІ. Сценарний метод ( метод складання сценаріїв, метод сценаріотехніки ) – створення описової картини розвитку подій і їх майбутнього стану.
ІІІ. Метод експертних оцінок:
· індивідуальне опитування;
· “круглий стіл”;
ІV. метод “Дельфі” ( різновид методу експерних оцінок ):
· опитування фахівців за допомогою анкет;
· обробка даних, створення єдиної аналітичного документу;
· ознайомлення експертів з документом;
· повторне анкетування;
V. Метод імітаційних ігор:
· визначення заданих правил для гри;
· створення команд учасників гри, котрі імітують певних суб’єктів;
· “програвання” командами певних ігрових ситуацій;
VІ. Метод “мозкового штурму” ( “брейнстормінгу” ).
Мозковий штурм – спосіб генерування нових ідей, одержання нових шляхів розвязання проблеми, розвитку ситуації в результаті творчості колективу фахівців.
Етапи методу:
1. Вільне генерування колективом фахівців ідей;
2. Аналіз іншою групою висловлених ідей з метою створення підсумкового документу;
VІІ. Метод синектики ( автор У. Гордон ).
Подібний до методу “мозкового штурму”, але, на відміну від нього, у методу синектики ідеї мають висуватися нефахівцями, осмислюючись ученими.
VІІІ. Метод ПАТТЕРН ( planning Assistance Through Technical Relevance Number – Допомога плануванню засобом відносних показників технічної оцінки ):
· ситуаційний аналіз;
· побудова “дерева цілей” ( схеми, що являє собою членування ідей на менші підідеї )
Отже, Політичне прогнозування визначає основні напрями розвитку політики, відображає сукупність зовнішніх і внутрішніх зв'язків, залежностей між різноманітними сферами політичного життя. Ґрунтується воно на принципах альтернативності, системності, безперервності, верифікації.
Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ).
Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”.
Структура політичного рішення ( за Бебиком ):
Постановка проблеми;
Збір інформації;
Виокремлення можливих альтернатив;
Добір конкретної альтернативи для розв’язання проблеми;
Етапи розробки та прийняття політичного рішення ( за Лассуеллом ):
Постановка проблеми та пошук інформації про неї;
Напрацювання рекомендацій – пошук альтернативних шляхів розв’язання проблеми;
Відбір найкращої альтернативи;
Попереднє переконання у правильності рішення;
Оцінка ефективності рішення;
Оновлення, перегляд або відміна рішення;
Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( за Саймоном ):
Інформаційна активність – дослідження вирішуваної проблеми;
Конструктивна діяльність (розробка намірів по вирішенню проблеми );
Альтернативна діяльність ( оцінка і вибір конкретного варіанту рішення );
Етапи розробки і прийняття політичного рішення як демократичного процесу:
- Виникнення та постановка проблеми;
- Обговорення проблеми;
- З’ясування всіх існуючих думок;
- Вибір методу прийняття рішень;
- Прийняття рішень;
Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( за Симоновим ):
- Оцінка ситуації;
- Виявлення проблеми;
- Постановка та розробка проблеми;
- Вибір мети та засобів її досягнення;
- Вибір методу прийняття рішень;
- Прийняття рішень;
Методи розробки і прийняття політичних рішень:
І. Індивідуальні;
ІІ. Колективні:
Метод упорядкування оцінок:
ієрархізація думок;
голосування за аспектами;
Метод компромісу;
Метод консенсусу;
Основні методи прийняття політичних рішень ( Ч. Ліндблюм – акцентування уваги на пізнавальному аспекті ):
Раціонально-універсальний ( кореневий ). Спрямований на ухвалення раціонального рішення, що базується на розумінні цінностей та цілей та на чітких процедурах. Виконавець має чітко дотримуватись на кожному з етапів прийняття рішень розроблених процедур. Метод передбачає наявність у розробників рішень об’єктивної інформації, а також їх неупереджене ставлення до проблеми.
Метод послідовних порівнянь ( “метод гілок” ). Полягає в ухваленні послідовних маленьких кроків для досягнення цілей з подальшим їх зіставленням, порівнянням з реальними потребами, настановами суспільних груп, політичних сил, тощо. Цей метод виходить з неможливості “робити політику раз і назавжди”, і тому пропонує постійне корегування політичного курсу.
Змішано-скануючий. Метод поєднує у собі два попередніх. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових моментів і менш детальне дослідження другорядних аспектів. Він сприяє адаптації політичної системи до швидкоплинної ситуації в поєднанні з необхідною гнучкістю процесу ухвалення рішень відповідно до конкретних умов.
Моделі прийняття політичних рішень ( на прикладі діяльності команд Президентів США ):
Конкурентна: свідоме збудження конкуренції, конфліктів серед найближчого оточення, з метою встановлення контролю над ними і здобуття користі від їх конкуренції. ( Ф. Д. Рузвельт ).
Формалістична: Президент вислуховує своїх радників, експертів, членів кабінету і оголошує своє рішення. ( Р. Ніксон, Д. Ейзенхауер, Р. Рейган ).
Колегіальна: передбачає активну участь радників, експертів, найближчого оточення Президента у прийнятті політичних рішень. ( Д. Кеннеді ).