- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Геополітична концепція євразійства.
Вихідним пунктом у розумінні геополітичної концепції євразійства можна вважати феномен російської ідеї, покликаної вирішити так звану "загадку Росії", яка, згідно з М. Бердяєвим, пов'язана з визначенням завдання та місця Росії у світі, а згідно зі В. Соловйовим, полягає у посередницькій ролі Росії стосовно Заходу і Сходу. Російська ідея, за словами В. Соловйова, має дати відповідь на питання про смисл існування Росії у світовій історії шляхом окреслення тієї "органічної функції"", яка покладена на цю країну в загальному житті людства. Зазначені смисл і функція російської ідеї Соловйов, М. Бердяєв, В. Іванов, Л.Карсавін та ін., полягають у тій особливій та визначальній ролі, яку Росія покликана відіграти в світі й від виконання якої залежить його майбутнє. М. Бердяєв з цього приводу пише, що Росія не може визначати себе, як Схід, і протиставляти себе Заходу. Росія, вважає М. Бердяєв, повинна усвідомлювати себе й Заходом, Схід-Заходом, об'єднувачем двох світів, а не їх роз'єднувачем.
П. Савицький - геграфічний чинник. Як географічний світ, Євразія, пише немовби "створена" для утворення єдиної держави, однак ця єдність реалізується лише в конкретному історичному процесі ствердження особливого світу євразійської.
Протистояти владі "океанічного світу" Росія може лише за умови створення господарського взаємодоповнення просторово суміжних областей континентального світу.
Савицький: з точки зору існуючої агрономії, значні простори російського степу можуть бути визначені як область „непозбутнього трипілля”. Це означ, що деякі частини російського степу взагалі ніколи не піддадуться землеробському заселенню і залишаться областями абсолютного скотарства.Загальнокультурне значення цього факту полягає у прищепленні російській етнографічній стихії степного початку, який треба перетворити на невід’ємну складову новітньої російської історії.
Політичне об’єднання Євразії має здійснюватися у спосіб культурного об’єднання, що має базуватися на тезі про синтез осілої і кочової стихій. Саме тому однобічному ототожненню російської культури зі слов’янською не варто протиставляти таке ж однобічне ототожнення її з туранською (кочова, степова) культурою.
Трубецькой – культурологічний фактор.
«Туранський елемент» є в рос.культурі, в рос крові. Росія, за версією євразійства, була історичною спадкоємницею імперії Чингісхана. Росіяни навіть на суто етнічному рівні не є винятково слов’янами, що дає підстави досить скептично ставитися до панславістських спекуляцій.
Єдиним спільнослов.елементом рос.культури є рос літературна мова.
Шляхами сполучення, пише М. Трубецькой, у Євразії історично слугували річки та степи. При цьому системи великих річок йдуть тут переважно у меридіональному напрямку, а система степу проходить через всю Євразію із заходу на схід. У світлі завдання державного об'єднання Євразії, зазначає М. Трубецькой, цей суто географічний факт означає, що народ, який володіє тією чи іншою річковою системою, панує лише над частиною Євразії, володіння ж системою степу забезпечує панування над усією Євразією загалом
Історично першою спробою об'єднання степу, а через нього і всієї Євразії, стала, за визнанням євразійців, імперія Чингізхана, якому, за словами М. Трубецького, належить велика й невідворотна за своєю привабливістю ідея "державного об'єднання усієї цієї частини світу. Саме ця ідея, на думку М. Трубецького, з часом була пов'язана з православ'ям й, отримавши християнсько-візантійське обґрунтування, успадкована Російською державою.
Остання тому є спадкоємицею монгольської держави не лише у відношенні території та деяких особливостей державного устрою - наприклад, організація поштових сполучень, а й за самими своїми ідейним замислом та державним ідеалом.
Тому Росія має вирішити два завдання.
Перше полягає у справжньому оволодінні степом, своєрідному його "замиренні" не стільки силовому, скільки передусім культурному та господарському.
Друге завдання формулюється у вигляді застереження для Росії, яка має уникати будь-яких спроб приєднати до себе країни, що не належать до географічного світу Євразії, окресленого Біло-морсько-Кавказькою, Західносибірською та Туркестанською рівнинами.
Сучасні євразійці: Цимбурський (помер), Панарін, Дугін.
Цимбурський. Європа-Росія Цимбурський: концепція Росії в Євразії передбачає інше тлумачення поняття Євразії, і пропонує новий погляд на стосунки між Євразією і Росією. Проблема г.п.-ї ідентичності Росії не може бути вирішена ані за допомогою Євразійства, ані за допомогою теорії Маккіндера. Проблема може бути вирішена за допомогою ідеї острівної ідентичності „паттерн-острову". На теоретичному рівні він розклад на 3 положення: Росія - це цілісна г.п.-на ніша Російського етносу; 2.Росія має величезні простори на Сх. які є важкими для освоєння;
З.Росія на Зх відокремлена від романс-германської Європи поясом народів і територій, які примикають до цієї корінної Європи, але не належать їй і утворюють так зв. території-протоки. До них належ: Сх Європа. Середня Азія (вторинна за часом), Кавказ. Фактично під Євразією потрібно розуміти велику дугу земель, яка простяг по периметру російської цивілізаційної платформи і існує вигляді великого лімітрофу, як трансрегіональної структури, складовими якої є: Сх Євр з Прикарпаттям і Придністров'ям, Закавказзя з Гірським Кавказом, Казахсько-середньоазіатський краї, зона проживання алтайських, тюрксько-монгольеьких народів, буддистів та ісламістів вздовж кордону між цивілізаційними платформами Росії і Китаю.