- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
Ровдо В. Сравнительная политология
В англоязычной традиции под Comparative Politics понимается обширная область исследований многообразных политических систем, которая входит составной частью в общую интегральную науку о политике (Political Science), объединяющую довольно большое количество относительно самостоятельных дисциплин, от государственного управления (Public Administration) до теории международных отношений.
Сморгунов Л.В. Сравнительная политология
Этапы становлення ср.пол-ии (Сморгунов):
1) становление сравнительной политологии как самостоятельной отрасли знания (вторая половина XIX в.);
2) этап накопления потенциала, «традиционная сравнительная политология» (первая половина XX века);
3) этап обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
4) этап кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
Сша и Западная Европа:
В 50-е гг. XX в. известные американские ученые Уолтер Ростоу и Сеймур Мартин Липсет пришли к выводу, что именно демократия является кульминацией процесса экономического роста и социального развития. Все страны, по их мнению, рано или поздно создадут демократические политические институты, когда для этого сложатся объективные экономические и социальные предпосылки. Параллельно американский социолог Талкот Парсонс разработал универсальную теорию социальной системы, а Габриэль Алмонд определил основные функции политической системы. Это позволило проводить сравнительные исследования политических систем, находящихся на разных стадиях развития.
Важную роль в процессе формирования сравнительной политологии сыграла разработка американскими социологами Дэвидом Аптером и Данквартом Растоу так называемой теории модернизации, определившей основные закономерности перехода человечества от традиционного общества к современному. Данная теория была дополнена американским политологом Сэмюэлом Хантингтоном в конце 60-х гг. концепцией политического развития и стабилизации систем Совокупность этих фундаментальных теорий дала возможность разработать строгие научные методы компаративного анализа, что позволило провести ряд эмпирических исследований в развивающихся странах. Полученные данные дополнили уже имеющиеся материалы сравнительных исследований развитых демократических и коммунистических государств.
Уже с конца 60-х годов сравнительная политология испытывает все большее воздействие новых методологических ориентаций, связанных с возрождением интереса к политической философии и критикой рациональных оснований науки. Примерно в это время развертывается критика бихевиорализма. Можно выделить несколько оснований этой критики. Во-первых, политическая наука, в целом и сравнительная политология, в частности, оказались невосприимчивыми к новым социальным и политическим переменам, которые так бурно выявились в конце 60-х – начале 70-х годов в виде контркультурных движений молодежи. Во-вторых, попытка создать на основе бихевиорализма и структурного функционализма политическую науку, лишенную ценностной нагрузки, фактически привела к господству лишь одной теоретической парадигмы, связанной с идеологией «буржуазного либерализма». В-третьих, оказалось, что бихевиоральная и структурно-функциональная методологии сравнительного анализа, ориентирующиеся на поиск закономерных связей и подобий, фактически вели к созданию такой картины политического мира, который лишался значительной доли уникальности и многообразия. В-четвертых, преобладание количественных методов анализа в сравнительной политологии хотя и создавало возможность для проверки гипотез, но одновременно приводило к их обеднению. Фактически путем статистической проверки утверждались зачастую либо довольно банальные истины, либо уже известные зависимости. В-пятых, хотя сравнительная политология и включала в свое поле зрения страны Азии, Африки и Латинской Америки, но сформированная телеологическая концепция зависимого развития вызывала протест как у западных компаративистов, так и у исследователей незападных стран.
В 70–80-е гг. ХХ в. сравнительная политология заняла прочне место среди других политических наук. Это выражалось в большом объеме публикаций по компаративистике, проведении ряда международных научных конференций, выходе в свет специализированных научных журналов, среди которых наиболее известными являються Comparative Political Studies (“Сравнительные политические исследования”) и Comparative Politics (“Сравнительная политология”).
В конце ХХ в. ученые, занимающиеся сравнительными политическими исследованиями, столкнулись с новыми вызовами. Международная ситуация в мире в очередной раз резко изменилась. Речь идет, прежде всего, о крахе коммунистической системы, победе демократических революций в странах Восточной Европы, распаде СССР и Югославии в 1991 г. и образовании новых независимых государств. Это привело к появлению нового научного направления: посткоммунистических исследований. Как отметил по этому поводу Джон Нейджл, профессор Сиракузского университета (США), “понятно какая система была разрушена, но не очень понятно, что грядет ей на смену”. С тех пор сравнительный анализ перехода к демократии различных стран планеты остается в центре внимания ведучих исследовательских центров и университетов.
Пристальное внимание современной компаративистики сконцентрировано также на изучении новых политических движений и партий в Западной Европе и Северной Америке, которые группируются вокруг так называемых постматериалистических ценностей.
На данном этапе развития ср.пол-ии, совершенствуется и расширяется сфера использования математических методов анализа (например, новое для сравнительной политологии использование булевой алгебры и проявившийся интерес к логике нечетких множеств), возрастает значение методов сравнения наиболее похожих и наиболее непохожих систем, уделяется особое внимание проблеме эквивалентности в сравнении, повышается роль такой переменной, как «время» и т.д. Следует отметить также и изменения тематики сравнительной политологии. В поле зрения на этом этапе попадают переходные процессы, конфликты, региональная интеграция, политический дискурс, новая политическая идентификации, политические финансы, коррупция, демократический аудит и т.д., относительно самостоятельными являются такие направления, как демократизация и транзитология. Современные сравнительные политические исследования опираются на достаточно автономные парадигмы или островки теории, лишенные того соединительного моста, которым в 60-е гг. выступала классическая парадигма развития. Однако это является скорее преимуществом, нежели недостатком сравнительной политологии. Дело в том, что плодотворность любого поиска истины зависит от многообразия способов, которые используются для ее достижения.
У посткомуністичному світі процес становлення порівняльної політології відбувався дещо складніше, враховуючи критику західного досвіду, відсутність теоретичних здобутків вітчизняних дослідників+відсутність пошуків проблематики, ідеологізоване мислення.
В Україні порівняльний(компаративний) метод набуває дедалі більшої популярності в рамках становлення вітчизняної школи порівняльної політології. На нинішньому етапі цю школу найповніше репрезентують наукові студії, здійснювані на базі Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Застосування цього методу дало змогу осягнути політичну систему сучасної України в її цілісності, показати трансформацію політичнихсистем у країнах СНД і Балтії, Центральної та Східної Європи порівняно з тим, як відбувається цей процес в Україні.