- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
Тенденція - міждисциплінарність в дослідженні політики ( біополітика – на основі етології – науки про поведінку тварин, напр.)
Напрямки:
Дослідження євроінтеграції. Дельфіна Деско Баум «ЄС як символічний замінник», Пітер Маартен, Паоло Граціано, «Європеїзація: новий дослідницький порядок денний»
Партисипітарна демократія – Р.Даль «Наскільки демократична американська конституція?» (2002), «Після золотого віку» (2005), « Стосовно політичної рівності» ( 2006). 2 види партисипітарної демократії: демократія «face to face», «демократія on-line».
Конфліктологія. В умовах мультикультуралізму особливо. Патрік Б’юкенен «На шляху загибелі» (консерватор про мультикультуралізм в США) – «м’яка безкровна революція» - мексиканці в Пд. Штатах. Клод Дергент «Католики проти мусульман: нові культурні і політичні суперечності» (2009)
Проблеми суверенітету та трансформації національних держав. Девід Хелд. Ентоні Мак Грю, Джонатан Паратон «Глобалні трансформації» (2002), С’юзан Стрендж «Дефектна держава».
Гендерні дослідження. Руйнування андрогенної картини світу. Софі Жако «Гендерний мейнстрім в політ.аналізі6 у напрямку нормалізації» (2009) – протистояння між жіноч. і чол.. політологією не госте вже, є діалог. Біатріс Даміан-Гал’ярд «Фемінізація процесу обробки політичної інформації: політика і журналістика» (2009).
Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
З кінця 20-х – початку 30-х років – Б. у психології. Програма біхевіоризму і сам термін були запропоновані Дж. Уотсоном: переключив увагу із суб’єктивного світу людини на поведінку; стимули і реакція – в якості аналізу. Із псих-гії Б. перейшов у соц.-гію. А.Ф.Бентлі – перший політолог-біхевіораліст (пол-ка – це арена боротьби груп інтересів; пол.-гія ->досл-ня пов-ки цих груп інт-сів у процесі бор-би за владу)
Напрямки (школи) Б в США:
1. Школа політ псих-гії (Мічиган. Ун-т): увага до 2-х аспектів: а) процес прий-тя політ рішень; б) вплив ЗМІ на динаміку масових вподобань. Каннемен, Бреді, Тверскі;
2. Школа політ соц.-ії (прикладні досл-ня Колумб ун-ту);
3. Школа політ економічна: політ пов-ка як раціон егоїст прагнення інд-да задов.-ти свої бажання та потреби. Даунс, Ерроу, Нортхаус.
3 Основні гіпотези б:
1) люд-ка пов-ка має спільні харак-ки;
2) ці харак-ки можуть бути виявлені емпірич шляхом;
3) на основі вивч-ня закон-тей пов-ки людини (Л) пол-лог може упр-ти пов-кою Л.
Предметом аналізу біхевіоралістів стала політична поведінка на індивідуальному та колективному рівнях (у групах, соціальних інститутах) та різні аспекти політичного процесу, пов’язані з нею: 1) голосування на виборах; 2) участь в інших формах політичної активності, у тому числі неконвенційних (демонстрації, страйки), лідерство; 3) діяльність груп інтересів, політичних партій, суб’єктів міжнародних відносин.
Основні положення біхевіоризму:
1. досл-ня пол.-ки здій-ся крізь призму зразків пов-ки дієвих осіб політ процесу (індивід та колект акторів) за певних політ обставин;
2. Наук цінність мають лише ті дані, що можуть бути отримані та перевірені шляхом спост-ня або кіл-них вимірювань (позитивістський принцип верифікації);
3. Справжню цінність мають не теор досл-ня, а емпір факти та кіл-ні виміри політ явищ;
4. Застос-ня методів інших наук, в т.ч. природничих і точних, до аналізу політ явищ;
5. Несумісність наук хар-ру досл-ня і цін-ної орієн-ції досл-ка;
6. Створ-ня т. зв. «чистої науки». Б. виступає під прапором «чистої науки». Його прихильники говорять про свою непричетність до конкретної політичної практики, про своє усунення від прийняття рішень (або від рекомендацій для прийняття рішень) стосовно насущних соціально-політичних питань.
Недоліки Б.:
1. Проблемність перевірки статистичних емпіричних даних;
2. Неможливість визначення психол-го значення пов-ки, яку спостерігає досл-к;
3. Обмеж-ня св.-ди досл-ка через відмову від інститут, істор, юрид підходів;
4. Відмова від аналізу сус-ва як єдиного цілого;
5. Утопічність вимоги «ціннісного нейтралітету».
Тому наприкінці 60-х років виник постбіхевіоризм як критика біхевіоризму. Д. Істон ввів термін «постбіхевіоральна революція» для позначення руху у напрямку від біхевіоризму.
Сутність «постбіхевіоральної революції»: полягає в неприйнятті такого політичного дослідження і вивчення, яке прагне перетворити вивчення політики, політичну науку в більш жорстку наукову дисципліну, яка базується на методології природничих та точних наук. Причини: біхевіоризм зосереджувався здебільшого на вивченні політичної поведінки і не міг вирішувати нагальних проблем сучасності: 1) забруднення навколишнього середовища, 2) етнічна, расова та соціальна нерівність; 3) ядерна загроза тощо. Також розчарування в методах викликала нездатність передбачити події в США – «контркультурна революція». Криза науки + супутник-шок, космос-шок = недовіра до влади.
2-6 серп 1969 – 65-й з’їзд Амер асоц-ї ПН – «Нова революція в ПН» (Істон):
1. Пол.-гія повинна змінити методи;
2. Треба повернутися до морально-аксіологічних критеріїв, до істор методу тощо.
Принципи:
1. Зміст повинен передувати методиці. Важливо якомога повніше відповідати нагальним сучасним потребам, аніж займатися софістикою відносно методів дослідження.
2. Відмова від надання виключного значення емпіричним методам дослідження. Біхевіоралізм несе в собі ідеологію емпіричного консерватизму.
3. Тісний зв’язок теорії з практикою. Біхевіоралістське дослідження втрачає зв’язок з реальністю. Його стрижнем є абстрагування та аналіз, і вони покликані скрити жорсткі реалії політики. Завдання постбіхевіоралістської революції полягає в тому, щоб зруйнувати її «бар’єри замовчування», які неминуче створив біхевіоралізм, і таким чином допомогти політичній науці осягнути реальні запити людства в період кризи.
4. Відмова від «ціннісного нейтралітету» досліджень політичної науки. Наука ніколи не може бути ціннісно-нейтральною. Тому для того щоб зрозуміти межі та можливості нашого знання, ми повинні знати про ціннісні передумови, на яких воно базується, а також про альтернативи, заради яких це знання може бути використано.
5. Відповідальність за «продукт» своєї наукової роботи. Представники політичної науки несуть відповідальність за всіх інтелектуалів. Історична роль інтелектуалів полягає в тому, щоб захищати гуманістичні цінності цивілізації. В цьому їх унікальне завдання і обов’язок. Інакше вони можуть стати просто техніками, ремісниками для часткового ремонту суспільства.
6. Активна участь в повсякденному політичному житті (боротьбі). Якщо у інтелектуалів є зобов’язання – максимально використовувати і реалізовувати свої знання, то організації інтелектуалів – професійні організації, в т.ч. політичні, а також університети не повинні перебувати осторонь повсякденної політичної боротьби, а брати в ній участь. Політизація професії так само неминуча, як і бажана. Все це спричинило суттєві зміни в структурі ПН – після П. пол.-гія розділ-ся на декілька шкіл.