90. Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.

Глобаліза́ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі.

Глобалізація—це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації.

Глобалізація охоплює декілька процесів: інтернаціоналізація економіки; розвиток єдиної системи світового зв'язку; зміна чи послаблення функцій національної держави; активізація діяльності транснаціональних недержавних утворень етнічних діаспор, релігійних рухів, мафіозних угрупувань тощо. Вперше використав Левітт у статті 1983: злиття ринків окремих продуктів, які виробляються багатонаціональними корпораціями. Більш широкого значення надали представники Гарвардської школи бізнесу: Оме, 1990, Світ без кордонів: світова економіка визначається сьогодні взаємозалежністю 3 центрів ЄС, США та Японія, економічний націоналізм окремих держав втратив сенс, а головними акторами на економічній сцені стали глобальні фірми.

Процеси глобалізації вивчаються сьогодні у декількох аспектах, залежно від їх передумов:

1) власне цивілізаційних універсальному характері та загальній спрямованості цивілізаційного прогресу;

2) культурних схожості проблем людського буття та наявності глобальних проблем, які потребують для вирішення діалогу культур;

3) економічних створенні єдиної світової ринкової економіки та системи вільної торгівлі;

В технологічному аспекті глобалізація спричиняє техноглобалізм злиття нововведень та нових технологій у єдиний комплекс технічних знань; виникнення технологічних макросистем у сферах зв'язку, транспорту, виробництва; революцію телекомунікацій і створення Інтернету.

З політичної точки зору: завершення холодної війни, руйнування біполярної картини світу, посилення взаємозалежності країн, становлення нового міжнародного та світового порядків. Фр. Баді: 3 аспекти глобалізації, важливі для політики: 1) історичний процес, розвивається протягом багатьох століть; 2) гомогенізація світу, життя за єдиними принципами, прихильність єдиним цінностям, слідування єдиним звичаям і нормам поведінки; 3) визнання зростаючої взаємозалежності, головний наслідок: руйнування національного державного суверенітету внаслідок дії нових акторів міжнародних політичних процесів.

Канадський соціолог Пру: пояснення смислу глобалізації залежить від політичних властей, які створюють нинішній образ глобалізації. Дослідження політичного аспекту глобалізації існує у вигляді політичної глобалістики, увага якої на з'ясуванні ролі політичного у процесі адаптації людства до нових умов його існування; вивченні закономірностей формування політики глобальної безпеки, можливостей і засобів політичного регулювання процесів глобалізації.

Соціально-психологічний аспект: домінування т.зв суспільного неврозу, почуття незахищеності та загрози самобутності державним утворенням, групам населення внаслідок контактів із зовнішнім світом .

Дискусії проблема наслідків глобалізації. Охоплює низку питань:

1) хто виграє від глобалізації, тобто проблему поляризації прибутків та розподілу переваг;

2) щодо потенційної регіональної чи глобальної нестабільності через взаємозалежність національних економік на світовому рівні або ж виведення частини виробництва за межі країни - локальні економічні зрушення або кризи в одній країні можуть мати глобальні наслідки;

3) можливості переходу контролю над економікою окремих країн від урядів до найбільш сильних держав, багатонаціональних корпорацій чи міжнародних організацій, що тягне за собою загрозу крайнього націоналізму, ксенофобії, екстремізму;

4) використання глобалізації з метою виправдання провалів у національній політиці держав.

Вирішення окреслених питань вбачають у:

1) накладанні на країни, що отримують найбільшу користь від глобалізації, особливого податку з метою використання надходжень від нього для надання допомоги тим країнам, які програють від глобалізації; 2) використанні т.зв. податку Тобіна невеличкого податку на валютні операції, який має обмежити дестабілізуючі валютні спекуляції й одночасно стати джерелом фінансування міжнародних організацій;

3) чіткому розмежуванні повноважень національних урядів та їх лідерів, з одного боку, та міжнародних організацій та багатонаціональних корпорацій - з іншого.

Інформаційна революція – зміни інструментальної основи, засобів передачі та зберігання інформації, а також обсягу інформації, доступної активній частині населення.

А.І. Ракітов виділяє 5 інформаційних революцій:

1. перша – розпосюдження і впровадження в діяльність і свідомість людини мови;

2. друга – пов'язана з виникненням писемності;

3. третя – з виникненням книгодрукування. Зробила будь-яку інформацію, а особливо наукові знання продуктом масового споживання;

4. четверта – використання електричного обладнання, апаратури для пришвидшеного розповсюдження усіх видів інформації та знання;

5. п'ята – поначена такими рисами:

   1. створення надшвидкісних обчислювальних приладів – комп'ютерів;

   2. Створення, постійне наповнення і розширення величезних автоматизованих баз даних і знання;

   3. Створення і швидке зростання трансконтинентальних комунікаційних мереж;

Необхідно згадати і концепцію інформаційних революцій О. Тоффлера, який виділив 3 хвилі розвитку суспільства: аграрну (перехід до землеробства), індустріальну (перехід до класичного капіталізму), інформаційну ( перехід до суспільства, заснованому на знанні). Виділяє 3 інформаційні революції і класик теорії постіндустріалізму Д. Белл.

Основні характеристики постіндустріального чи інформаційного суспільства:

• провідна галузь економіки – сфера послуг (організація та управління, інформатика і телекомунікації)

• Головна цінність – використання нових інформаційних технологій (задоволення культурних та особистісних потреб)

• Професіональна структура: зростання значення інтелігенції, технічних працівників, вчених;

• Об'єкт організації – знання (практичні і теоретичні)

• Струтура економіки: нформаційноємні інноваційні галузі;

• Джерело вартості – інформації;

• Структура влади: аконодавча, виконавча, судова, влада інформації, влада інтелекту;

• Фактор влади еліти: освіта, кваліфікація, компетентність;

• Система освіти: інформаційна педагогіка, інноваційні технології, в тому числі нові інформаційні;

• Культура: загальна, професійна, інформаційна.

З інформаційної точки зору, наш світ стає все більш взаємозв'язаним. Він зменшується в об'ємі. Завдяки глобалізації скорочуються відстані. І поняття часу в інформаційному суспільстві дещо змінюється, змінюється його психологічне сприйняття – час стає більш динамічним.

Відбувається і суттєве ущільнення «соціального часу» - в одному й тому ж часовому інтервалі відбувається все більша кількість соціально значущих подій.

Перетворення науки в масову спеціальність, диференціація та інтеграція наук, розширення масштабів міждисциплінарних досліджень призвели до зростання значущочті знання і ще більшого потока інформації в суспільстві. Світова громада усвідомила, що інформаційні ресурси складають більшу частину національного багатства.