- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
Сравнение как метод политического исследования является таким же древним, как и изучение политики. В истории политических учений до формирования современной политической науки (вторая половина XIX в.) интерес к сравнительному методу заметен в трудах Аристотеля, Полибия, Цицерона, Фомы Аквинского, Макиавелли, Монтескье, Токвиля, Конта, Спенсера, Милля. На современную сравнительную политологию значительное влияние оказали идеи Дюркгейма и Вебера.
Аристотель, сравнивая различные формы государства, использовал дихотомную методологию разделения на роды и виды, проводил различие между необходимыми и случайными критериями классификации, заложил основы морфологического вида сравнения. Аристотелевская традиция сравнительного анализа обнаруживается у Полибия, Цицерона, Фомы Аквинского. Никкола Макиавелли исследовал различные виды государств и форм правлений, подчиняя свое сравнение поиску адекватных условий проявления зависимостей между судьбой и доблестью государя. Шарль-Луи Монтескье проверял действие выведенных им законов в различных социально-культурных и природно-географических условиях, опираясь на дедуктивный метод. Импрессионистский характер сравнительной методологии Алексиса де Токвиля вызвал значительный интерес исследователей-компаративистов. Джон Стюарт Милль внес свой вклад в индуктивный метод сравнения наиболее похожих систем. Эмиль Дюркгейм считал, что сравнения заставляют ощутить нужду в эксперименте в социальных науках. Идеально-типическая методология Макса Вебера была направлена на поиск исторического своеобразия изучаемых явлений и процессов (Richter, 1969; Jones, 1994; Kalberg, 1994). Все эти методологические традиции по-разному воспроизводятся в современных сравнительных исследованиях, подвергаясь естественной модификации и развитию.
Этапы становлення ср.пол-ии (Сморгунов):
Становление сравнительной политологии как самостоятельной отрасли знания (вторая половина XIX в.); Складываются две основные традиции научной работы, так или иначе проявляющиеся затем на протяжении всей известной нам истории дисциплины.
Одна тяготеет к конструированию моделей и к тому, чтобы направлять поиск данных при сравнениях. Она конструктивна и активна по своим методологическим установкам. Другая более ориентирована на наличные эмпирические данные и на их обобщение. Она описательна и по контрасту с первой реактивна.
Эдвард Фримен «Сравнительная политика» 1873, М.М.Ковалевский «Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права» 1880, Фрэнсис Либе, Вудро Вильсон «Государство. Элементы исторической и практической политики» 1889, Джон Берджес «Политическая наука и сравнительное конституционное право» 1891.
Накопления потенциала, «традиционная сравнительная политология» (первая половина XX века); наряду с американской системой правления, элементами права и политической теорией, что было официально зафиксировано Американской ассоциацией политической науки в 1912 господствующим в сравнительной политологии остается «традиционный подход». Именно общая теория государственного управления имела непосредственное отношение к сравнительной политологии. На этом фоне практически незамеченным компаративистами остались два великих открытия основного инструмента сравнения — идеального типа Эмилем Дторкгеймом и Максом Вебером.
Доминирование позитивистско-описательного подхода привело как к игнорированию методологической проблематики, так и к обострению внутренних противоречий данного подхода, к его упрощению. Это вылилось в преувеличение институционально-юридического аспекта сравнений, нормативность «эмпирических» сравнительных построений, подчеркивание «образцовости» той или иной страны, специфического института, доминирование однолинейного евро-центричного прогрессизма. Брайс «Современные демократии» 1921.
Труды в области сравнительной политологии, а чаще всего одной его отрасли — сравнительного правления фактически сводились к так называемым конфигуративным исследованиям, то есть к описанию основных политических инстщутов некоторых ведущих стран мира, а затем этот материал объединялся под общим названием.
Во-первых, у исследователей-компаративистов отсутствовал глубокий интерес к теории в силу недоверия к так называемой нормативной политической теории, т.е. политической философии. Господствовало простое наблюдение и простое эмпирическое обобщение. Во-вторых, считалось, что высокий уровень теоретической абстракции не дает возможности осуществить эмпирическую проверку, и наоборот, теоретические абстракции в принципе не наблюдаемы. Существующие политические институты и нормы легко описывались уже сформированным языком норм. В-третьих, существовало убеждение о проблематичности формирования науки о политике, подверженной колебаниям и сильному влиянию субъективного фактора.
Ситуация начала изменяться уже в 30-е годы.- Арнольда Тойнби «Постижение истории», Герман Файнер «Теория и практика современного правления» 1932 г, Морис Дюверже «Политические партии» 1951,Кеннет Уиер «Федеративное правление» 1945 и «Современные конституции» 1951.
Важным фактором, благоприятствующим сравнительным исследованиям в США, стал мощный приток интеллектуальных сил из Европы накануне и во время Второй мировой войны. Отмечая значение научной иммиграции в США, Ханс Даальдер ссылается на имена Карла Дойча, Отто Кирхаймера, Пауля Лазарсфель-да, Ганса Моргентау, Франца Нойманна и Иозефа Шумпетера. В ходе формирования «целостной научной дисциплины» все отчетливей стало проясняться ее общетеоретическое значение для политологии в целом, для адекватного понимания не только отдельных аспектов политики, но и всего целостного политического феномена.