44. Современная правовая система Китая.

Сучасна правова система КНР є симбіозом стародавніх правових традицій і сучасного законодавства, заснованих, з одного боку, на старокитайських філософських і правових концепціях, а з іншого — на ідеях «соціалізму з китайською специфікою» та деяких при­нципах романо-германського права. Змішаний характер китай­ської правової системи ускладнився після приєднання в 1997 р. колишньої англійської колонії Гонконг (нині провінції Сянган) до Китаю. Згідно з китайсько-британськими угодами, Сянгану надано особливий правовий статус, згідно з яким він має власну зако­нодавчу, виконавчу і судову систему, і лише питання зовнішньої політики і оборони делегуються центральним державним органам Китаю.

Таким чином, правова система Китаю на сучасному етапі модернізована і своєю зовнішньою формою відображає романо-германську модель правового будівництва.

Проте правовий мен­талітет китайців, їхня правова свідомість і правова поведінка не вписуються в романо-германську модель та залишаються в рамках традиційної конфуціанської концепції праворозуміння, де нраву в процесах суспільного розвитку відводиться не головна, а допоміжна роль.

Причина цього очевидна і полягає в тому, що романо-германське право є продуктом західної цивілізації і роз­вивалося воно в рамках західної традиції права. Що стосується китайського права, то воно, як уже наголошувалося, має найдав­нішу історію і його формування й еволюція відбувалися в рамках тих історичних умов і в рамках тих філософських поглядів, які до­корінно відрізняються від західних. Сприйнята китайським правом структура романо-германського права, система його джерел, ко­дифікація, інші форми нормотворчої діяльності, а також юридична техніка, на ґрунті китайської дійсності справили великий вплив на розвиток китайського суспільства. Разом із тим, вони зазнали і східного впливу.

45. Источники современного права Китая.

Основним джерелом сучасного китайського права є закон. Сис­тему законодавства очолює конституція. Як уже наголошувалося, в Китаї існує багатий досвід конституційного будівництва.

Швидке зростання законодавчого масиву після прийняття Кон­ституції 1982 р. є відмітною рисою сучасної китайської правової системи. У ході реформ правотворчими органами різного рівня прийнято велику кількість різних законів.

Були прийняті такі кодифіковані акти, як Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільно-процесуальний, Лісовий і Водний кодекси.

Специфікою законотворчого процесу в Китаї є певний дуалізм у здійсненні законодавчих функцій. Згідно з Конституцією 1982 p., законодавча влада належить як Всекитайським зборам народних представників (ВЗНП), так і його Постійному комітету, що виконує в період між сесіями ВЗНП функції найвищого органу державної влади. Законодавчі функції ВЗНП - основоположних сфер життєдіяльності китайського суспільства і держави, зокрема внесення змін до конституції, прийняття законів, що регулюють кримінально-правові і цивільно-правові відносини, закони про де­ржавне будівництво та ін. Постійного комітету ВЗНП - направлені на регулювання поточних проблем, а також внесення незначних змін і доповнень до законів, прийнятих ВЗНП, що не можуть суперечити основним принципам цих законів.

Джерелом сучасного китайського права є і підзаконні акти, такі як ухвали Постійного комітету ВЗНП, ухвали і розпоря­дження Державної ради, а також інші акти органів державної влади і управління.

Важливими джерелами права залишаються традиції і звичаї, які беруть свій початок у конфуціанстві. Через історичні і со­ціальні причини вони впродовж тисячоліть займали значне місце в правовій системі Китаю.

Судова практика в Китаї не є джерелом права. Обов'язком судових органів є неухильне застосування законів.

Джерелом права є також міжнародні угоди і договори, ук­ладені КНР. У разі колізій між національними і міжнародними правовими нормами в КНР пріоритет віддається міжнародним договорам.