97. Особенности правового развития государств постсоветского пространства.

Загальні напрями реформ, проголошених новими державами на пострадянському просторі, полягають у такому: ідеологічний і політичний плюралізм, соціально орієнтована ринкова еконо­міка, розширення прав і свобод особи та зміцнення їх гарантій тощо.

Процес реформування пострадянських правових систем від­бувається не тільки з урахуванням внутрішніх, але й зовнішніх чинників, коли ці держави стали повноправними суб'єктами між­народного права. їх прагнення включитися у світові інтеграційні процеси.

Одним із найважливіших напрямів розвитку законодавства пострадянських держав є його гармонізація з правом міжнародних економічних організацій, у межах яких функціонують норми і принципи міжнародного права, що забезпечують співпрацю в різних галузях економіки та роблять їх головними регуляторами економічних відносин (зокрема Всесвітня торгова організація, Шанхайська організація співпраці).

Прагнення деяких пострадянських держав включитися або наблизитися до Європейського Союзу також є головним чин­ником, що визначає напрям розвитку їх правових систем. По цьому шляху серйозні кроки зробили держави Балтії, що стали повно­правними членами Європейського Союзу.

Функціонування сучасної правової системи тісним чином пов’язане з механізмом держави, яка обумовлена, в першу чергу, реалізацією принципу розділення властей. Най­важливіша роль у цьому процесі відводиться ефективній неза­лежній судовій системі.

Правові системи пострадянських держав із переважаючим мусульманським населенням, де ісламське право має деклара­тивний характер, що реально не впливає на функціонування пра­вових систем цих держав, орієнтуються на романо-германське право. Це держави Середньої Азії — Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Туркменістан, а також Азербайджан.

98. Классификация постсоветских правовіх систем.

Правові системи держав Балтії, що зробили серйозні кроки у напрямі приєднання до романо-германського права. На основі сучасних критеріїв класифікації правових систем існують усі підстави, що дозволяють зарахувати їх до романо-германської правової сім'ї.

Правові системи держав, що орієнтуються на романо-гер-манське право, що включають в себе правові системи Росії, України, Молдови, Білорусі, Вірменії, Грузії, трансформуються у бік приєднання до романо-германського права. Незважаючи на те, що за своєю зовнішньою формою вони мало чим відрізня­ються від романо-германського права, існує багато причин, які не дозволяють однозначно віднести правові системи цих держав до вищезгаданої правової системи, зокрема сферу правової ідеології і пов'язану з нею правозастосовну діяльність та ін.

Правові системи пострадянських держав із переважаючим мусульманським населенням, де ісламське право має деклара­тивний характер, що реально не впливає на функціонування пра­вових систем цих держав, орієнтуються на романо-германське право. Це держави Середньої Азії — Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Туркменістан, а також Азербайджан.

Головним критерієм для їх об'єднання в окрему групу служить те, що переважна більшість населення цих держав сповідує іслам, а ісламське право, як право ісламської общини, може регулювати різні сторони життєдіяльності мусульман.