- •Периодизация истории сп.
- •Формирование идей сп в 19 в.
- •Сравнительное правоведение во второй половине XX в.
- •8. Развитие идей сп на постсоветском пространстве.
- •9. Понятие сп.
- •10. Объект сп.
- •11. Предмет сп.
- •12. Функции сп.
- •13. Место сп в системе гуманитарных и юридических наук.
- •14. Структура сп.
- •15. Понятийный аппарат сп.
- •16. Понятие и компоненты правовой системы.
- •18. Понятие методологи сравнительно-правовых исследований и её структура.
- •19. Концептуальные подходы в методологии сп-х исследований: понятие и основные виды.
- •20. Понятие методологических принципов сравнительно-правовых исследований и их разновидности.
- •21. Методы сп-х исследований.
- •22. Сравнительно – правовой метод – основной метод сравнительно-правовых исследований.
- •23. Методика сравнительно-правовых исследований.
- •24. Международные центры сп.
- •Французский центр сравнительного права
- •25. Множественность правовых систем.
- •26. Правовая система: понятие и компоненты.
- •27. Обзор классификации основних правових систем.
- •28. Характер правопонимания в разных национальных правовых системах.
- •29. Идеологизированные правовые семьи.
- •30. Сближение правовых систем в свете сп.
- •31. Соотношение публичного и частного права в различных правовых системах современности.
- •32. Значение доктрины в различных правових семьях. Поняття норми права в різних правових сімях.
- •33. Международное право и национальные правовые системы.
- •34. Понятие европейского права. Европейское право и право Европейского Союза.
- •35. Правовая аккультурация и её значение для сближения правовых систем. Закономерности и формы сближения правовых систем.
- •36. Формирование и эволюция африканского обычного права.
- •37. Африканское обычное право в колониальный период.
- •38. Формирование современных правових систем африканських государств.
- •39. Понятие и особенности африканського обачного права.
- •40. Структура аоп.
- •41. Источники современного аоп.
- •42. Философские основі китайського правопонимания.
- •43. Исторические етапі развития китайського права.
- •44. Современная правовая система Китая.
- •45. Источники современного права Китая.
- •46. Структура современного права Китая.
- •47. Исторические етапі формирования и развития японського права.
- •48. Специфика японського права.
- •49. Источники японского права.
- •50. Структура современного японского права.
- •51. Формирование и развитие иудейского права.
- •52. Источники иудейского права.
- •53. Правовая система Израиля: источники и структура.
- •54. Религиозно-философские основі индусского права.
- •55. Кастовая система как социальная основа индуизма и индусского права.
- •56. Индусское право в колониальный период.
- •57. Источники и структура индусского права.
- •58.Современная правовая система Индии.
- •59. Основные источники и структура «индийского» права.
- •60. История формирования и развития исламского права.
- •61. Особенности исламского права.
- •62. Источники исламского права.
- •63. Структура исламского права.
- •64. Исламская концепція прав человека.
- •65. Роль исламского права в формировании и функционировании правових систем исламских государств.
- •66. Особенности исламского судопроизводства.
- •67. История формирования и развития романо-германского права.
- •68. Возрождение изучения римского права и его рецепция.
- •69. Особенности романо-германского права.
- •70. Романское право и германское прав: понятие и соотношение.
- •71. Источники романо-германского права.
- •72. Структура романо-германского права.
- •73. Обязательственное право – центральній інститут в структуре романо-германского права.
- •74. Судебная система в странах романо-германского права.
- •75. Формирование и развитие английского общего права.
- •76. Специфика английского общего права.
- •77. Прецедент и другие источники английского общего права.
- •78. Структура английского общего права.
- •79. Доверительная собственность – центральный институт в структуре общего права.
- •80. Судебная система Англии.
- •81. Формирование и становление американського права.
- •82. Американский конституционализм.
- •83. Федеральное право и право штатов.
- •84. Источники американского права.
- •85. Структура американского права.
- •86. Особенности судебной системы сша.
- •87. История формирования и развития латиноамериканского права.
- •88. Латиноамериканское право как смешанный тип права.
- •89. Источники латиноамериканського права.
- •90. Структура латиноамериканського права.
- •91. Скандинавское право как разновидность смешанного права.
- •92. Формирование и становление скандинавського права.
- •93. Правовое сотрудничество скандинавских государств.
- •94. Источники скандинавського права.
- •95. Структура скандинавського права.
- •96. Место постсоветских правовіх систем на правовой карте мира.
- •97. Особенности правового развития государств постсоветского пространства.
- •98. Классификация постсоветских правовіх систем.
- •99. Источники права в постсоветских правовіх системах.
- •100. Структура права в постсоветских правовіх системах.
- •101. Судебные системы постсоветских государств.
89. Источники латиноамериканського права.
Як основні джерела права виступають закони, акти делегованого законодавства і підзаконні акти. Судова практика, звичай, доктрина і загальноправові принципи вважаються, відповідно, неосновними джерелами права. головним джерелом права є закон, що регулює основні сфери життя суспільства.
У системі законодавства конституційні норми займають чільне місце.
У всіх державах прийняті і діють писані конституції, серед яких найстарішою на латиноамериканському континенті є Конституція Болівії 1826 р.
У системі законодавства особливе місце займають кодекси, побудовані переважно на основі романо-германських моделей кодифікації. Першим кодексом, як уже наголошувалося, що проклав шлях кодифікації в державах Латинської Америки, був цивільний кодекс Чилі 1855 р.
У державах Латинської Америки поширено делеговане законодавство. Це зумовлено як президентською формою правління, так і існуванням на певних етапах історії цих держав диктаторських режимів, при яких багато функцій, що належали законодавчій владі, переходили до президентів і військових диктаторів.
Судова практика відіграє допоміжну роль у системі джерел права.
В Аргентині пленарні рішення апеляційних судів є обов'язковими для нижчих судових органів.
Характеризуючи звичай як джерело латиноамериканського права, необхідно звернути увагу на специфіку регулювання відносин із корінним населенням — індіанцями. Зокрема Конституція Бразилії 1988 р. визнає їхню соціальну організацію, звичаї, мови, вірування і традиції, а також первинне право на землю, традиційно ними займану. Індіанці, їх співтовариства і організації виступають законною стороною в суді при захисті своїх прав і інтересів.
Окрім вищеназваних джерел, особлива роль у цій системі належить міжнародно-правовим нормам. Так у Конституції Аргентини проголошується, що конституція, закони і договори з іноземними державами є вищими законами нації. Більше того, закріплюється пріоритет міжнародних договорів над законом1.
90. Структура латиноамериканського права.
Структура латиноамериканського права характеризується чіткою галузевою класифікацією.
Багато латиноамериканських держав давно вже мають кодифіковане законодавство, що регулює цивільно-правові відносини. Наприклад, як уже наголошувалося, першим цивільним кодексом на території Латинської Америки був Цивільний кодекс Чилі 1855 p., який став зразком для ухвалення аналогічних кодексів у латиноамериканських державах.
Правове регулювання сфери торгових відносин здійснюється самостійно. Під впливом французького законодавства в Латинській Америці ще до завоювання незалежності була сприйнята ідея поділу приватного права на цивільне і торгове. Дуалізм приватного права знайшов відображення в одному з перших торгових кодексів Латинської Америки — Торговому кодексі Бразилії 1850 р.
Але, Аргентина пішла по шляху об'єднання цивільного і торгового кодексів.
Конституційне право в державах Латинської Америки має багату історію, яка почалася після завоювання національної незалежності. Конституція Болівії 1826 р. закріплювала принцип поділу влад. Разом із законодавчою, виконавчою і судовою владою, вона виділяла «виборчу владу».
У всіх правових системах держав Латинської Америки особливе місце займає економічне законодавство, яке відображає особливий шлях економічного розвитку держав цього регіону. Найважливішим чинником, що визначає державну і економічну політику латиноамериканських держав, є пряма залежність латиноамериканської економіки від іноземного капіталу.
Сфера трудових відносин - регулювання міститься в конституціях, трудових кодексах і окремих законах. Тільки в перші десятиліття XX ст. у цих державах почалися розроблення окремих законів про працю. в Уругваї було запроваджено 8-годинний робочий день, мінімальну зарплату для сільськогосподарських працівників, пенсії через старість і т.ін.
У більшості інших латиноамериканських країн соціальне законодавство з'явилося тільки в 30-ті роки XX століття (у Болівії в 1924 p., Еквадорі в 1926 р. та ін.).
Адміністративне право – Перші конституції незалежних латиноамериканських держав, прийняті в 20-ті роки XIX ст., приділяли увагу багатьом адміністративним питанням, але, перш за все, регулювали роботу міністерств і визначали відповідальність міністрів.
Останнім часом особливе місце в структурі сучасного латиноамериканського права займають питання регулювання охорони навколишнього природного середовища. Наприклад, Конституція Бразилії встановлює такий основний принцип: кожна людина має право на баланс екологічного оточення, захист якого в рівній мірі повинен здійснюватися державними органами і громадським суспільством.
Регулювання кримінально-правових відносин – кримінальні кодекси держав Латинської Америки закріплювали формальну рівність громадян перед кримінальним законом, ураховувалася також відповідність тяжкості злочину і покарання, скасувалися найбільш варварські покарання феодальної епохи.