63. Структура исламского права.

Щодо суспільних відносин, що входять до сфери регулювання галузей, які традиційно відносяться до приватного права, то в структурі ісламського права багато з них входить у правовий масив, що йменується «правом особистого статусу». Це питання шлюбу, розлучення, матеріального забезпечення сім'ї, відно­шення між батьками і дітьми, заповіту, опіки, піклування, обме­ження правоздатності та ін. Решта правових відносин, наприклад інститут права власності, інститут договору, інститут вакфа та ін., також входять до сфери приватного права, хоча і не включаються в даний правовий масив, проте мають безпосереднє відношення до нього.

Що стосується сфери публічного права, то в структурі іслам­ського права центральним є «право владних норм», яке зазвичай використовується для позначення галузі державного права. Навколо нього об'єднуються такі групи правових норм, як ісламське міжнародне право, ісламське військове право, ісламське деліктне право, ісламське трудове право та ін.

Сімейно-правові відносини регулюються нормами, об'єднаними н інститути шлюбу, розлучення, а також зобов'язання після роз­лучення.

Поняття шлюбу визначається як укладення договору між чо­ловіком і жінкою для створення сім'ї і формування здорового союзу і отримання задоволення один від одного. Обмеженого шлюбного віку не існує.

Спадкове право регулює питання, пов'язані з майновими пра­вами і обов'язками, що залишилися після померлого, у рамках якого визнається передача спадку двома шляхами — за заповітом і згідно із законом. Ісламське право не дає спадкодавцеві повної свободи при заповіті свого майна.

Цивільно-правові відносини регулюються в рамках таких пра­вових інститутів.

В ісламському праві власність розглядається як одна з ос­новних цінностей разом із релігією, людським життям, потомс­твом і розумом, без чого існування людини неможливе. Разом із тим, повне право власності на все, що існує у світі, належить тільки Аллаху (а через нього й усій ісламській общині). Людина виступає лише як довірчий власник наявних в його розпорядженні багатств і благ.

Інститут договірного права розглядає договір як угоду двох сторін, за допомогою якої вони беруть на себе взаємні зобов'язання з приводу певного предмета, що включає не тільки приватноправову, але й публічно-правову сфери.

Торгово-правові відносини регулюються нормами, в ос­нову яких покладено принцип свободи торгівлі, що передбачає невтручання з боку держави до даної сфери.

Ісламське міжнародне право складається із сукупності норм, що регулюють не тільки взаємини ісламських держав із неіслам-ськими, але й самих мусульман як індивідів із немусульманами.

Ісламське військове право складається із сукупності правових наказів, що містяться в основних джерелах ісламського права, а також розроблених ісламсько-правовою доктриною, що регулюють питання правил ведення війни і застосування військової сили ісламською державою як проти інших держав, так і всередині ісламської держави.

Земельно-правові від­носини регулюються нормами, що встановлюють право власності на землю, а також зрошування землі.

Трудові відносини регулюються нормами, направленими на організацію праці, в яких встановлено основні права й обов'язки працівників і працедавців.

Ісламське деліктне право направлене, перш за все, на запобі­гання відступам від норм, установлених ісламським правом, які кваліфікуються як порушення волі Аллаха.