12. Функции сп.

Як відомо, функції будь-якої науки, у тому числі і порівняль­ного правознавства, відображають основні напрями, через які проявляється їх суть і зміст, а також необхідність їх існування.

Функції порівняльного правознавства можна умовно розділити на дві великі групи.

Теоретичні функції, Дані функції забезпечують теоретичне осмис­лення закономірностей походження й еволюції правових систем, що сприяє вивченню не тільки національного права, але й визна­ченню його місця в системі правових сімей (систем).

Практичні функції порівняльного правознавства направлені як на виконання конкретних завдань правової практики, що ви­никають перед різними правовими системами окремо, так і перед цілими правовими сім'ями. Реалізація цих функцій сприяє гармоні­зації й уніфікації правових норм національних правових систем, розробленню нормативно-правових актів з урахуванням зарубіж­ного досвіду та ін.

Гносеологічна функція виражається в тому, що будь-яка юри­дична наука направлена на пізнання навколишнього світу. Вона пізнає державу, право й інші державно-правові явища, отримує про них необхідні знання, пояснює їх із наукових позицій..

Методологічна функція порівняльного правознавства ви­ражається в тому, що в рамках даної науки напрацьовується великий методологічний потенціал, необхідний для проведення порівняльно-правових досліджень.

Інтеграційна функція зумовлена курсом держави або держав, міждержавних об'єднань на зближення правових систем за допомогою гармонізації націо­нальних законодавств і уніфікації правових норм.

Функція деідеологізації правових доктрин і теорій, направ­лених на вивчення правових систем, передбачає об'єктивний нау­ковий підхід до вивчення основних державно-правових явищ у рамках порівняльного правознавства і неупереджене ставлення до них залежно від політичних і ідеологічних поглядів та інте­ресів.

Виховна функція призводить до розвитку правосвідомості і правової культури, Реалізація даної функції сприяє шанобливому ставленню до «чужого» права, сприйняттю його нарівні з національним правом як складової правової панорами світу.

Освітня функція реалізується через викладання порівняльного правознавства як необхідного компоненту підготовки сучасних фахівців у різних галузях правової науки.

13. Место сп в системе гуманитарных и юридических наук.

порівняльне правознавство взаємодіє з галузями знань гуманітарного профілю, які в цілому забезпечують теоретичні основи функціонування громадського суспільства.

Перш за все, розглянемо взаємодію порівняльного право­знавства з філософією, що вивчає загальні закони розвитку при­роди, суспільства і людського мислення. Вона природним чином торкається питання формування і розвитку правової системи. У свою чергу, порівняльне правознавство при вивченні правової панорами світу широко використовує загальні закономірності їх розвитку і формування, вироблені філософією.

Політологія як галузь гуманітарних знань вивчає державу, право і правову систему як елементи, тісно пов'язані з політичною системою, і досліджує характер взаємин цих елементів з іншими суб'єктами політичного життя суспільства, тобто політологію ціка­вить, перш за все, структура влади і її взаємовідношення з правом. Проблема взаємовідношення влади і права займала і займає одне з центральних місць і в порівняльному правознавстві.

Не можна не згадати про взаємовідношення і взаємозалеж­ність порівняльного правознавства і соціології. Соціологія вивчає право і правову систему, перш за все, з погляду їх ролі в суспільному житті, забезпеченні взаємовідносин різних соціальних, професійних і інших груп населення. Спираючись на досягнення соціології взагалі і на конкретні соціологічні дослідження зокрема, порівняльне правознавство простежує ефективність функціонування і перспективи розвитку правових систем сучасності.

Порівняльне правознавство тісно пов'язане з культурологією, оскільки та вивчає такий незалежний рівень функціонування сус­пільства, як культура, призначення якої — дослідження зразків соціальної поведінки, а в контексті порівняльного правознавства — зразків, узятих із різних правових культур.

Найближче до порівняльного правознавства знаходиться теорія держави і права, з якою воно взаємодіє на різних рівнях. Одні правознавці вважають за можливе повністю охопити рамками теорії держави і права предмет порівняльного правознавства. Інші правознавці, з якими необхідно погодитися, уважають, що для загальної теорії держави і права важливий інший, вищий рі­вень абстракції, нормативної концентрації, коли в співвідношенні загального і особливого домінуючим є перший елемент.

Слід розмежовувати порівняльне правознавство від вивчення зарубіжного права. Порівняльне правознавство аналізує дві або більше правові системи шляхом зіставлення різних аспектів із метою виявлення спільних і відмінних властивостей. Зарубіжне ж право вивчає тільки одну зарубіжну правову систему, не порів­нюючи її з іншими правовими системами.

Заслуговує особливої уваги співвідношення порівняльного правознавства та історії держави і права. Порівняльне право­знавство та історія держави і права — загальнотеоретичні, узагальнювальні науки, що мають один об'єкт дослідження в цілому, але порівняльне правознавство не в такому ступені приділяє увагу хронології і деталізації подій, як історія держави і права.

Міжнародне публічне право, за своєю суттю, є надна­ціональною, глобальною системою права, такою, що активно взаємодіє з порівняльним правознавством. Для порівняльного правознавства як напряму досліджень дуже важлива міжна­родно-правова проблематика. Воно надає в розпорядження між­народного публічного права інструментарій, що дозволяє вивчити багато його науково-прикладних проблем.