60. История формирования и развития исламского права.

перший етап — зародження і початковий період розвитку ісламського права (VII ст.);другий етап — доктринальне розроблення ісламського права в період становлення Арабського халіфату (VII—XII ст.) третій етап — розвиток ісламського права в епоху Османського халіфату (кінець XIII — перша половина XX ст.); четвертий етап — розвиток ісламського права в сучасний період (друга половина XX ст. — наші дні).

Виникнення ісламу пов'язане з життєдіяльністю Пророка Му-хаммада (570—632), Визнання Мухаммада як Пророка і посланника Аллаха є одним із двох неодмінних символів ісламської віри, а саме віра в те, що «немає ніякого божества, окрім Аллаха» і «Му-хаммад є Пророком і посланником Аллаха». Основні положення ісламу як віри, філософії і як системи права містяться у висловах Мухаммада, що є божественними одкровеннями. Становлення ісламського права пов'язане з появою основопо­ложних джерел ісламської релігії, які одночасно є і джерелами іс­ламського права. Божественні одкровення, передані людям через Пророка Мухаммада, пізніше були зібрані і складені в Коран. Основні положення Корану доходили до мусульман в усній формі — заповідях, що регулювали багато питань їх життя і віри, тому вчинки і слова Мухаммада і його сподвижників приймалися як коментарі до Корану. Ці коментарі сформували друге за значу­щістю джерело ісламського права — Суни.

Другий етап історії ісламського права — це період його доктринального розроблення в епоху становлення Арабського халіфату (VII—XIII ст.). Він пов'язаний з подальшим поширенням ісламу і розвитком ісламського права. У результаті склалася над­національна імперія, що отримала назву Арабський халіфат, ос­новою якої стала єдина релігія — іслам, також були створені нові адміністративна, податкова, військова і судова системи. В історії Арабського халіфату виділяють два періоди: дамаський, або пе­ріод правління династії Омейядів (661—750), і багдадський, або період правління династії Аббасидів (750—1258).

Третій етап розвитку ісламського права охоплює подальшу його еволюцію в період існування Османського халіфату (кінець XIII — перша половина XX ст.). За достатньо короткий період з часу свого заснування, коли імперія Османа була невеликою державою, і до середини XV ст. вона стала наймогутнішою державою світу. У XV ст. відбулася наступна хвиля ісламської експансії, що виявилася в тому, що Османська імперія розбила Візантійську імперію, підкорила Константинополь (1453 р.) і встановила панування ісламу в Пінденно-Східній Європі. Іслам отримав подальше визнання і п Азії. Декілька століть у початковому періоді Османська імперія та ісламське право перебувало в застійному стані, проте в другій полонині XIX ст. починається період ісламської реформації. Ці реформи були зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. До внутрішніх чинників можна віднести зміни в еко­номічній сфері ісламського суспільства під наростаючим впливом західноєвропейських держав. До зовнішніх чинників можна віднести тиск західних держав, що виявився в розширенні договірних відносин між підданими Османської імперії і інозем­цями.

Четвертий етап у розвитку ісламського права (друга поло­вина XX ст. — теперішній час) характеризується посиленням тенденцій часткового повернення правових систем деяких ісламських держав до традиційних витоків і посиленням впливу ісламу на правову ідеологію, правову культуру, правову свідо­мість громадян цих держав.