46. Структура современного права Китая.

Структура сучасного права Китаю базується на галузевій класифікації, що свідчить про вплив романо-германського права. У його основу покладено також поділ права на приватне і пуб­лічне. Існують і розвиваються такі класичні галузі, як цивільне, сімейне, конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне та ін.

Сучасне китайське право не визнає дуалізму приватного права. Закони, що регулюють інс­титути цивільно-правових відносин, містять і норми торгового права.

Цивільні правові відносини регулюються не єдиним кодексом, а Основними положеннями цивільного права (ОГЩП) і регулюють майнові і особисті відносини.

Зобов'язальне право не містить норм про окремі види дого­ворів і зобов'язань. Разом із тим, установлюються такі умови договору, як якість, ціна, строки виконання.

Питання сімейно-правових відносин у Китаї не входять до системи регулювання цивільного права. Вони регулюються За­коном про шлюб.

Конституційне право КНР як галузь національного права має ряд особливостей. Перш за все, воно є галуззю соціалістичного права і пронизане відповідними ідеями. У конституційному праві знайшли віддзеркалення всі основні концепції і постулати со­ціалістичного «конституціоналізму»: керівна роль комуністичної партії, соціалістичне народовладдя, соціалістична законність, кла­сова боротьба тощо.

Проте в КНР відсутні норми адміністративного права.

За відсутності конкретних норм адміністративного права, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі управ­ління економікою, важливого значення в КНР набувають законо­давчі акти, що належать до сфери господарського права.

Головним джерелом адміністративного права є Конституція КНР, багато положень якої поки не отримали розвитку і офор­млення як певні норми адміністративного права.

Останніми роками проведення економічної реформи зумовило модернізацію галузі трудового права, відповідно до якої була оновлена система розподілу на роботу і закріплення робочих місць.

З 1979 р. значна увага приділяється нормативній базі в га­лузі охорони навколишнього середовища. У тому ж році було прийнято експериментальний Лісовий кодекс КНР і закон про охорону навколишнього середовища.

Що стосується кримінального і кримінально-процесуаль­ного права, то КК і КПК були прийняті в 1979 р. і набули чинності з 1 січня 1980 р.

47. Исторические етапі формирования и развития японського права.

Незважаючи на те, що формування сучасної правової системи Японії пов'язують з епохою Мейдзі (друга половина XIX ст.), величезний вплив на процес формування японського права впро­довж багатьох століть справляли китайське право і китайська правова культура.

Вплив китайської цивілізації на японську пояснюється тим, що в V ст. у Японії почала поширюватися китайська писем­ність, а через два століття — релігія буддизму.

Проте ще задовго до цього в Японії почали формуватися основи правового регулювання і державності. Наприкінці II ст. соціальна ієрархія в кланах японського суспільства почала перетворюва­тися на протодержавні інститути. Влада правителів, освячена релігійним авторитетом, стала спадковою. Влада глави об'єднання поступово була визнана загально­державною, і сам він здобув титул імператора як «небесного государя», що поєднав у собі світську і державну владу, пізніше — і судову.

До початку VII ст. у Японії панувало звичаєве право.

Письмове право в Японії з'явилося не шляхом трансфор­мації звичаєвого права, а на основі формування законодавства державно-адміністративного характеру, що регулює структуру і діяльність органів державного управління.

перші письмових пам'яток японського права - особливе місце займає ряд законодавчих актів: «Конституція Сетоку» та ін..

Адміністративні закони дійшли до наших днів повністю. ці закони були направлені на регулювання взаємин державної влади і керівників, прав і обов'язків осіб, залучених до адміністративної діяльності за рахунок і на користь держави, а також на зміст службових обов'язків, порядку про­ходження служби, виплат державної платні і ін.

В епоху сегунів Токугава (1603—1868) в Японії здійснюва­лася політика ізоляції від зовнішнього світу, яка була про­диктована міркуваннями японських правителів щодо збереження національної культури і національної гідності, зокрема через по­ширення християнства і посилення його впливу існувала небез­пека для державного ладу Японії.

Важливою правовою пам'яткою цього періоду є «Кодекс зі 100 статей». Цей кодекс створювався на основі поєднання звичаєвого права і законів, що існували раніше.

На початку XVIII ст. політика ізоляції послабилася, оскільки стало очевидним, що її продовження є серйозною перешкодою на шляху розвитку японського суспільства. Проривом на цьому шляху стало укладення договорів із провідними державами світу, такими як США, Англія, Росія та ін.

Глибокі зміни в японському суспільстві, що торкнулася всіх сфер життя пов'язані з епохою Мейдзі, яка почалася в 1868 р. Це виявилося, перш за все, у зміні соціальної структури суспіль­ства шляхом ліквідації формальних відмінностей між станами.

Становлення нової правової системи пов'язане з прийняттям в 1889 р. першої Конституції Японії, складеної за зразком Германської (Прусської) конституції.

Одночасно починається процес кодифікації, що, з одного боку, ослабляє вплив китайського права на японське, а з іншого — воно починає орієнтуватися на романо-германське право.

Процес кодифікації продовжився в 1907 р. прийняттям нового Кримінального кодексу, після цього пізніше Кримінально-проце­суального кодексу. Цивільно-процесуальний кодекс.

Черговий етап розвитку сучасної правової системи Японії пов'язаний із закінченням Другої світової війни. У 1946 р. було прийнято нову Конституцію Японії, яка набула чинності в 1947 р. З того часу зміни до неї не вносилися.