14. Структура сп.

К. Цвайгерт і X. Кьотц у структурі порівняльного право­знавства виділяють вертикальне порівняльне право і горизон­тальне порівняльне право. Як вертикальне порівняльне право вони розглядають історію права, а як горизонтальне порівняльне право — порівняння сучасних правових систем»¹.

Більшість авторів виділяє структуру порівняльного право­знавства, що складається із Загальної і Особливої частин.

О.Ф. Скакун у структурному плані розглядає порівняльне правознавство як систему знань і, виходячи з принципу співвід­ношення загального, особливого і одиничного, пропонує наступну його структуру.

Загальне порівняльне правознавство (теорія правових систем) — предметом порівняння є правові системи в цілому, загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових явищ (законодавства, системи права, співвідношення права і закону, правовідношення, тлумачення, законодавчої тех­ніки і ін.).

Особливе (галузеве і внутрішньогалузеве) порівняльне правознавство — предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права — галузі: цивільне, кримінальне, адмі­ністративне право та інші; інститути права, їх конкретні норми, тобто все те, що входить у знання галузевої юридичної науки.

Спеціальне (предметне) порівняльне правознавство — пред­метом порівняння є спеціальні питання проблемного характеру: освіта юриста, стан підготовки працівника поліції (міліції), кон­ституційний контроль, правовий статус омбудсмана та ін.²

Загальна частина включає теоретичні основи порівняльного правознавства, а саме: історію його формування й еволюцію, його статус, предмет і об'єкт, а також методологію правових досліджень, визначення місця і ролі порівняльного правознавства в системі юридичних наук і вищої освіти, класифікацію пра­вових систем і т. ін. Його особлива частина складається з конкретних порівняльно-правових досліджень різних правових явищ — від порівняльного (синхронного або діахронного) аналізу окремих норм, що належать до різних правових систем, до про­блем порівняльно-правових досліджень усіх існуючих раніше і сучасних правових систем, а також порівняльно-правового вивчення окремих галузей права.

15. Понятийный аппарат сп.

Формування власного понятійно-категоріального апарату є однією з найважливіших проблем сучасного порівняльного право­знавства. Одна з центральних проблем полягає в тому, що порів­няльному правознавству, як і іншим правовим наукам, доводиться користуватися поняттями, запозиченими з інших дисциплін.

Систему понять і термінів, що складають понятійний апарат порівняльного правознавства, умовно можна розділити на де­кілька груп.

Перша група складається з понять, вироблених у рамках са­мого порівняльного правознавства..Компаративістика, Геоправовий простір — система стійких правових реалій і уявлень, що формуються на певній території в результаті співіс­нування, взаємодії і зіткнення різних правових культур, традицій і норм, ціннісних настанов. Правова акультурація.

Другу групу формують ті поняття, терміни і категорії, які розробляються в рамках загальної теорії держави і права та інших теоретичних наук. Розглянемо деякі з них. (правове традиции, законы, кодификация и т.д.). До цієї ж групи понятійного апарату порівняльного право­знавства можна віднести ті поняття і терміни, які розробляються в рамках філософії права.(правовая аксіологія, социальная ценность права).

До третьої групи понятійного апарату порівняльного право­знавства входять поняття, запозичені порівняльним право­знавством у галузевих юридичних наук.

Понятійний апарат порівняльного правознавства збагачується і за рахунок тих понять, термінів і категорій, які розробляються в рамках міжнародного права. Вони складають четверту групу понятійного апарату порівняльного правознавства.(гармонизация,унификация).