22. Сравнительно – правовой метод – основной метод сравнительно-правовых исследований.

Порівняльно-правовий метод є основним методом у системі методології порівняльно-правових досліджень, який виступає як сукупність способів і прийомів виявлення, на основі порівняль­ного вивчення загальних і специфічних закономірностей, виник­нення, розвитку, функціонування різних правових систем.

На думку О.Ф. Скакун, порівняльно-правовий метод — це зіставлення однопорядкових юридичних понять, явищ, процесів і з'ясування між ними схожості і відмінності.

Порівняння, яке має місце всередині однієї правової системи, називається внутрішнім або внутрішньо-типовим порівнянням од­нотипних об'єктів усередині правових систем, а порівняння різних об'єктів, що належать різним правовим системам, називається зовнішнім або міжтиповим порівнянням.

Порівняльно-правове дослідження може проводитися за прин­ципом одночасності, тобто синхронно, або за принципом часової послідовності, тобто діахронно.

При використанні діахронного методу предметом дослідження виступає не сам об'єкт, а процес його розвитку, тобто вивчається послідовність станів.

Порівняння може також здійснюватися або у формі зістав­лення, або у формі протиставлення. При зіставному порівнянні кожен із порівнюваних об'єктів може бути одночасно і тим, що порівнюється, і тим, з чим порівнюється. Зіставлення, яке нази­вають ще контрастним, передбачає виділення одного об'єкта в статусі головного, який потім протиставляється решті всіх порів­нюваних об'єктів.

Порівняння різних державно-правових систем може проводи­тися на мікрорівні, тобто на рівні правових норм і інститутів, і на макрорівні — на рівні правових систем.

Серед інших способів порівняння виділяються такі:

• функціональне порівняння - передбачає порівняння функцій, що виконуються різними державно-правовими інститутами;

• нормативне порівняння, що передбачає суто юридичний аналіз і зіставлення схожих правових норм і законодавчих актів.

• проблемне порівняння, при якому порівнюються лише шляхи вирішення проблем у різних правових системах і можливість застосування цього рішення для даної національної правової системи;

• бінарне порівняння, суть якого полягає в тому, що порівняльно-правовому дослідженню часто піддається не безліч співіснуючих політичних і правових систем, а тільки дві паралельно існуючі системи, що розвиваються.

23. Методика сравнительно-правовых исследований.

Методика порівняльно-правових досліджень є сукупністю взаємопов'язаних етапів (стадій) і правил найбільш відповідного застосування порівняльно-правового та інших наукових методів і способів пізнання правових явищ з метою виявлення подібних і відмітних ознак, групування, класифікації цих явищ¹.

Найважливішою умовою проведення ефективного й результа­тивного порівняння є однорідність, однопорядковість і односистемність порівнюваних об'єктів.

Як відзначає Ю.О. Тихомиров, при проведенні порівняльно-пра­вового аналізу необхідно дотримуватися шести методологічних правил: 1) правовий вибір об'єктів порівняльного аналізу і ко­ректна постановка цілей; 2) проведення правового порівняння на різних рівнях із використанням методів системно-історичного, ло­гічного аналізу; 3) правильне визначення ознак порівнюваних пра­вових явищ, норм, інститутів і т.ін.; 4) виявлення ступеня схожості і відмінностей юридичних понять і термінів, використовуваних у правових системах, що зіставляються; 5) розроблення і за­стосування критеріїв оцінки схожості, відмінностей порівнюваних об'єктів; 6) визначення результатів порівняльно-правового аналізу і можливості їх використання в нормотворчій і правовій діяльності держави¹.