16. Понятие и компоненты правовой системы.

Правовая система – вся правовая жизнь, которая протекает в государстве.

Имеет сложную структуру: 1 – система права (структура построения правових норм). 2 – система законодательства. 3 – система права вне законодательства (доктрины и т.д.). 4 – правоприменение, правотворчество. 5 – правове принципы, концепции, теории.

Понятие ПС в рамках СП рассматривается в 2 аспектах: широком и узком.

В узком – это национальная правовая система (около 198-200 государства мира). В широком – совокупность национальных правових систем, объединённых на основе различных критериев (т.е. правове семи).

17. СП как учебная дисциплина.

Порівняльне правознавство як нав­чальна дисципліна надає відомості про стан науки порівняльного правознавства, її минуле і сьогодення, а також майбутнє.

Як відзначає К. Осакве, порівняльне правознавство руйнує правову ксенофобію у студентів, полегшує розуміння зарубіжних правових систем, сприяє вивченню і використанню власного національного права, підвищує культурний рівень студентів і, зрештою, зміцнює фундаментальність юридичної освіти.

вивчаючи порів­няльне правознавство в рамках навчальної дисципліни, можна розглянути не тільки еволюцію правових систем, але й об'єктивно визначити правову панораму сучасного світу.

Головне завдання порівняльного правознавства як навчальної дисципліни полягає в тому, щоб виявити інноваційні процеси в змісті і викладанні порівняльного правознавства, у визначенні найбільш ефективних шляхів їх оптимізації.

Викладання порівняльного правознавства як навчальної дис­ципліни виробляє у студентів навики проведення порівняльно-правових досліджень, таких необхідних як для розвитку правової науки, так і для здійснення правової практики.

У більшості робіт, присвячених порівняльному правознавству, що вивчаються в рамках навчальної дисципліни, традиційно теорія порівняльного правознавства викладається як Загальна частина, що включає вивчення статусу порівняльного правознавства, його предмет, методи, історію формування, його функції і місце в сис­темі юридичних наук, а також класифікацію основних правових систем; а Особлива частина включає конкретні правові сім'ї: ро-мано-германську правову сім'ю, сім'ю загального права, тради­ційно-релігійні правові сім'ї.

18. Понятие методологи сравнительно-правовых исследований и её структура.

Методология – это учение об организации теоретической и практической деятельности исследователя, позволяющая раскрыть предмет.

Современная методология юридической науки вообще и СП в частности выработала ряд методологических требований: 1 – отказ от идеологического и методологического монизма, использование плюралистического подхода. 2 – деидеологизация методологи. 3 – признание равного статуса при исследовании различных правових систем.

Структура: концептуальне подходы; методологические принципы; непосредственно конкретне методы; методика проведения исследований.

19. Концептуальные подходы в методологии сп-х исследований: понятие и основные виды.

Вони виступають як вузлові моменти в організації інтелектуального процесу пізнавальної діяльності і містять різно­манітні багатства змісту предмета дослідження. Концептуальні підходи (ідеї) належать до конкретного предмета, хоча вони народжуються поза теорією даного предмета¹.

У структурі методології порівняльно-правових досліджень до­цільно виділити цілий ряд концептуальних підходів, зокрема — цивілізаційний, герменевтичний, аксіологічний і антропологічний.

цивілізаційний підхід, згідно з яким центральною категорією виступає цивілізація.(правовая система формируется в рамках определённой цивилизации).

Таким чином, цивілізацію можна визначити як соціально-істо­ричну структуру усталених спільнот, які характеризуються ідео­логічними, релігійними, культурними, морально-етичними особ­ливостями формування, що відображають перехід людства від варварства до нового, більш упорядкованого рівня розвитку.

Герменевтика розуміється як наука про правила тлумачення, породжена необхідністю роз'яснення і конкретизації священних текстів, творів поетів, письменників, філософів, учених, заснована на процесі інтерпретації на стику мови і життєвого досвіду. Помогает связать старые тексты с новыми.

Аксіологія включає вивчення ціннісних аспектів наукових дис­циплін, а в більш широкому розумінні — всього спектру соціальної, художньої й релігійної практики, людської цивілізації та куль­тури в цілому'. Аксіологічний підхід дозволяє розмірковувати про різні типи праворозуміння в рамках різних правових систем залежно від того, яка реальна роль права в житті різних суспільств.

Що стосується юридичної антропології, яку називають ще антропологією права, то вона є науковою і навчальною дисципліною, що вивчає процеси юридизації людського буття, зумовлені конкретними історичними типами цивілізацій. Юридична антропологія допомагає відкинути власні націо­нальні упередження на користь сприйняття інших суспільств з їхнім способом життя.