- •Периодизация истории сп.
- •Формирование идей сп в 19 в.
- •Сравнительное правоведение во второй половине XX в.
- •8. Развитие идей сп на постсоветском пространстве.
- •9. Понятие сп.
- •10. Объект сп.
- •11. Предмет сп.
- •12. Функции сп.
- •13. Место сп в системе гуманитарных и юридических наук.
- •14. Структура сп.
- •15. Понятийный аппарат сп.
- •16. Понятие и компоненты правовой системы.
- •18. Понятие методологи сравнительно-правовых исследований и её структура.
- •19. Концептуальные подходы в методологии сп-х исследований: понятие и основные виды.
- •20. Понятие методологических принципов сравнительно-правовых исследований и их разновидности.
- •21. Методы сп-х исследований.
- •22. Сравнительно – правовой метод – основной метод сравнительно-правовых исследований.
- •23. Методика сравнительно-правовых исследований.
- •24. Международные центры сп.
- •Французский центр сравнительного права
- •25. Множественность правовых систем.
- •26. Правовая система: понятие и компоненты.
- •27. Обзор классификации основних правових систем.
- •28. Характер правопонимания в разных национальных правовых системах.
- •29. Идеологизированные правовые семьи.
- •30. Сближение правовых систем в свете сп.
- •31. Соотношение публичного и частного права в различных правовых системах современности.
- •32. Значение доктрины в различных правових семьях. Поняття норми права в різних правових сімях.
- •33. Международное право и национальные правовые системы.
- •34. Понятие европейского права. Европейское право и право Европейского Союза.
- •35. Правовая аккультурация и её значение для сближения правовых систем. Закономерности и формы сближения правовых систем.
- •36. Формирование и эволюция африканского обычного права.
- •37. Африканское обычное право в колониальный период.
- •38. Формирование современных правових систем африканських государств.
- •39. Понятие и особенности африканського обачного права.
- •40. Структура аоп.
- •41. Источники современного аоп.
- •42. Философские основі китайського правопонимания.
- •43. Исторические етапі развития китайського права.
- •44. Современная правовая система Китая.
- •45. Источники современного права Китая.
- •46. Структура современного права Китая.
- •47. Исторические етапі формирования и развития японського права.
- •48. Специфика японського права.
- •49. Источники японского права.
- •50. Структура современного японского права.
- •51. Формирование и развитие иудейского права.
- •52. Источники иудейского права.
- •53. Правовая система Израиля: источники и структура.
- •54. Религиозно-философские основі индусского права.
- •55. Кастовая система как социальная основа индуизма и индусского права.
- •56. Индусское право в колониальный период.
- •57. Источники и структура индусского права.
- •58.Современная правовая система Индии.
- •59. Основные источники и структура «индийского» права.
- •60. История формирования и развития исламского права.
- •61. Особенности исламского права.
- •62. Источники исламского права.
- •63. Структура исламского права.
- •64. Исламская концепція прав человека.
- •65. Роль исламского права в формировании и функционировании правових систем исламских государств.
- •66. Особенности исламского судопроизводства.
- •67. История формирования и развития романо-германского права.
- •68. Возрождение изучения римского права и его рецепция.
- •69. Особенности романо-германского права.
- •70. Романское право и германское прав: понятие и соотношение.
- •71. Источники романо-германского права.
- •72. Структура романо-германского права.
- •73. Обязательственное право – центральній інститут в структуре романо-германского права.
- •74. Судебная система в странах романо-германского права.
- •75. Формирование и развитие английского общего права.
- •76. Специфика английского общего права.
- •77. Прецедент и другие источники английского общего права.
- •78. Структура английского общего права.
- •79. Доверительная собственность – центральный институт в структуре общего права.
- •80. Судебная система Англии.
- •81. Формирование и становление американського права.
- •82. Американский конституционализм.
- •83. Федеральное право и право штатов.
- •84. Источники американского права.
- •85. Структура американского права.
- •86. Особенности судебной системы сша.
- •87. История формирования и развития латиноамериканского права.
- •88. Латиноамериканское право как смешанный тип права.
- •89. Источники латиноамериканського права.
- •90. Структура латиноамериканського права.
- •91. Скандинавское право как разновидность смешанного права.
- •92. Формирование и становление скандинавського права.
- •93. Правовое сотрудничество скандинавских государств.
- •94. Источники скандинавського права.
- •95. Структура скандинавського права.
- •96. Место постсоветских правовіх систем на правовой карте мира.
- •97. Особенности правового развития государств постсоветского пространства.
- •98. Классификация постсоветских правовіх систем.
- •99. Источники права в постсоветских правовіх системах.
- •100. Структура права в постсоветских правовіх системах.
- •101. Судебные системы постсоветских государств.
50. Структура современного японского права.
Для неї характерна галузева класифікація, тобто регулювання правових відносин по галузях. Виділяється цивільне, торгове, конституційне, адміністративне, трудове право, право соціального забезпечення, кримінальне, кримінально-процесуальне право та ін.
Структура японського права визнає поділ права на публічне і приватне, що зумовлено сприйняттям японським правом традицій романо-германського права. До галузей публічного права належать конституційне, адміністративне, кримінальне, процесуальне право та ін., до приватного — цивільне, торгове та ін. Проте даний поділ для японського права не має великого практичного значення. Крім того, з'явилися нові галузі, які не укладаються в рамки подібного традиційного розділення права, — це трудове, господарське право та ін.
Для японського права характерний дуалізм приватного права, що виражається в тому, що через рік після прийняття Цивільного кодексу був прийнятий Торговий кодекс.
Цивільно-правові відносини в Японії як і раніше регулюються Цивільним кодексом, прийнятим ще в 1898 p., хоча до нього було внесено велику кількість змін, а також законами, що регулюють різні цивільно-правові інститути.
Сімейно-правові відносини регулюються, як уже наголошувалося, цивільним законодавством.
Конституційне право Японії склалося, перш за все, на основі прийняття двох конституцій — Конституції Мейдзі 1889 р. і чинної Конституції 1946 р.
Трудові відносини почали регулюватися, в основному, після прийняття Конституції 1946 p., яка містить цілий ряд нових положень, що регулюють трудові відносини. У 1947 р. було прийнято закон про трудові стандарти, який встановив певні стандарти щодо умов праці.
Особливе місце в структурі сучасного японського права займає законодавство, яке регулює охорону навколишнього середовища. Першим таким законодавчим актом був закон про забруднення промисловими відходами 1958 р.
У контексті модернізації японського права під впливом правової системи США в 1948 р. було прийнято новий КПК, також було прийнято закон про судовий устрій і Закон про адвокатуру 1949 р.
Так, починаючи з 1999 p., було прийнято нормативно-правові акти, що стали основою інформаційно-телекомунікаційного суспільства та сформували окрему галузь японського законодавства — інформаційне право.
51. Формирование и развитие иудейского права.
Походження іудейського права пов'язане з формуванням іудаїзму як релігії, яка є попередником християнства і ісламу. Воно повністю базується на іудаїзмі. Іудаїзм виник на початку II тис. до н.е. серед давньосемітських племен Месопотамії і став національною релігією євреїв.
Ідейна основа іудаїзму ґрунтується на ідеї, згідно з якою розділ роду встановлює особистий зв'язок (заповіт) з Богом своїх батьків — покровителем роду.
розвиток іудаїзму й іудейського права пов'язаний з появою найважливішої пам'ятки релігії і права Талмуда — зібрання догматичних, релігійно-етичних і правових положень іудаїзму, що склалися в II ст. до н.е. — VI ст. н.е. (найповніший Вавілонський Талмуд містить 613 настанов (систему приписів).
Період VI—XVIII ст.ст. йменується равіністичним. Розселення євреїв по країнах світу в XVII—XVIII ст. призвело до утворення великої кількості єврейських общин. Вони володіли внутрішньою автономією і очолювалися рабинами (від давн.-євр. «рабі» — «мій вчитель»).
Наступний період історії іудаїзму й іудейського права як його складової частини почався наприкінці XVIII ст. Він пов'язаний з подіями, що відбувалися в Європі, а саме з Великою Французькою революцією, яка проголосила свободу віросповідання, що сприяло руйнуванню ізоляції іудейських общин, на які поширили свою дію юридичні акти про свободу віросповідання, завдяки чому європейські євреї почали користуватися правами нарівні з європейцями.
У 1897 р. відбувся І Всесвітній сіоністський конгрес, що проходив у Швейцарії, на якому було створено Всесвітню сіоністську організацію.
Таким чином, необхідно відзначити, що розвиток іудаїзму, починаючи з XIX ст. і по теперішній час, відбувається під впливом різних напрямів єврейської думки, іноді протилежних.
Перш за все, це пов'язано з течією, відомою як реформований іудаїзм, що склалася на Заході. Суть даної течії полягає в тому, що після знищення релігійної дискримінації частина євреїв почала втрачати зв'язок із традиційним єврейством, але одночасно бажаючи залишатися членами іудейської общини. Це зумовило ряд серйозних змін, що торкнулися історичних традицій іудаїзму, зокрема заміну івриту місцевою мовою, заміну суботи на неділю, рівність статі, використання в синагозі органу і хору і т. ін.
Іншою важливою течією є сіонізм, який виступає проти повної асиміляції євреїв і підкреслює особливу роль єврейської нації. У сіоністів поняття «єврейський народ» займає центральне місце в іудаїзмі.
Найважливіший етап у розвитку іудаїзму й іудейського права пов'язаний зі створенням Держави Ізраїль на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1948 р. про скасування англійського мандата на Палестину і про створення на її території двох незалежних держав — єврейської і арабської.