Тема 1. Предмет і метод статистичної науки.

5. Статистика як наука.

6. Предмет статистичної науки.

7. Метод статистики.

8. Завдання статистики в умовах переходу до ринкової економіки.

1. Статистика як наука.

Термін «статистика» вживається в різноманітних значеннях. Під статистикою розуміється практична діяльність по збору, накопиченню, обробці й аналізу цифрових даних, що характеризують населення, економіку, культуру, освіту й інші явища в житті суспільства.

Статистикою також називають особливу науку, тобто галузь знань, що вивчає явища в житті суспільства з їхньої кількісної сторони. Статистика має багатовікову історію. Її виникнення і розвиток обумовлені суспільними потребами: підрахунок населення, худоби, облік земельних угідь, майна і тощо Найбільше ранні відомості про такі роботи в Китаї відносяться до XXIII в. до нашої ери. У Древньому Римі проводилися цензи (обліки) вільних громадян і їхнього майна.

В міру розвитку суспільного виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі збільшувалася потреба в статистичній інформації. Це розширило сферу діяльності статистики, вело до удосконалювання її прийомів і методів. Різноманітна практика обліково-статистичних робіт стала піддаватися теоретичним узагальненням. Почалося формування статистичної науки.

Вважається, що основи статистичної науки закладені англійським економістом У.Петті (1623-1687). У зв'язку з його роботами «Політична арифметика», «Різне про гроші» і ін. К.Маркс назвав їхнього автора «у деякому роді винахідником статистики». К.Маркс назвав їхнього автора «у деякому роді винахідником статистики». Послідовники У.Петті утворили науковий напрямок, що одержав назву «політична арифметика».

Основоположником іншого напрямку розвитку статистичної науки визнаний німецький учений Г.Конрінг (1606-1681), що розробив систему опису державного устрою. Його послідовник професор філософії і права Г.Ахенваль (1719-1772) вперше в Марбургському університеті (1746 р.) почав читати нову дисципліну, названу їм статистикою. Основним змістом цього курсу був опис політичного стану і визначних пам'яток держав. Державознавство знайшло відбиток і в ряді робіт М.В.Ломоносова (1711-1765), у яких розгляд питань населення, природних багатств, фінансів, торгівлі Росії ілюструвалося статистичними даними. Цей напрямок розвитку статистики одержав назву описового.

Декілька пізніше професор Геттингенського університету А.Шліцер (1736-1809) спростував погляди, що статистика повинна лише описувати політичний устрій держав. Предметом статистики, по А.Шліцеру, є все суспільство.

Подальший розвиток статистики здійснювалося багатьма вченими і практиками. Серед них слід зазначити бельгійського статистика А.Кетле (1796-1874), що вніс значний внесок у розробку теорії сталості статистичних показників.

Математичний напрямок у статистиці розвивалося в роботах Ф.Гальтона (1822-1911), К.Пірсона (1857-1936), В.Госсета (1876-1936), Р.Фішера (1890-1962), М.Мітчела (1874-1948) і ін. Так, К.Пірсон уніс значний внесок у розробку теорії кількісної оцінки зв'язку між явищами. В.Госсет, що писав під псевдонімом Стьюдента, розробив теорію, малої вибірки. Р.Фішер розвивав методи кількісного аналізу. М.Мітчелу належить ідея «економічного барометра».

Представники цього напрямку вважають основою статистики теорію ймовірностей, що складає одну з галузей прикладної математики.

У розвитку статистики значне місце належить представникам вітчизняної науки і практики. У епоху Петра I у роботах И.К.Кирилова (1689-1737) і В.Н.Татищева (1686-1750) статистика трактувалася переважно як описова наука. Але вже з другої половини XIX в. висувається пізнавальне значення статистики. Так, В.С.Порошин (1809-1868) у роботі «Критичне дослідження про основи статистики» підкреслював, що наука не може обмежитися лише одним описом. У книзі И.И.Срезневського (1812-1880) «Досвід про предмет і елементи статистики і політична економія» відзначена, що статистика в безодні випадків відшукує «нормальності».

Значний статистик Д.П.Журавський (1810-1856) у роботі «Про джерела і вжиток статистичних зведень» вважав статистику наукою про «категоричне числення». У роботах професора Петербурзьського політехнічного інституту А.А.Чупрова (1874-1926) статистика виступає як метод вивчення масових явищ природи і суспільства.

Професор Петербурзьського університету Ю.Э.Янсон (1835-1893) у роботі «Теорія статистики» назвав статистику суспільною наукою. Цього погляду на статистику притримувався значний економіст А.І.Чупров (1842-1908), що у роботі «Курс статистики» відзначав необхідність масового статистичного дослідження за допомогою методу кількісного спостереження великого числа чинників для того, щоб описати суспільні явища, помітити закони і визначити причини, їх що викликали.

У роботах відомого вченого А. А. Кауфмана (1874-1919) викладається погляд на статистику як «мистецтво виміру політичних і соціальних явищ».

Розвиток статистики в Росії тісною подобою пов'язан зі створеною після скасування кріпосного права земської статистики, що користувалася заслуженим авторитетом за об'єктивність і професіоналізм.

Досвід розвитку статистики при радянській владі узагальнювався в працях В.И.Хотимського, В.С.Немчинова, В.Н.Старовського, Б.С.Ястремського й інших учених.

Таким чином, історія розвитку статистики показує, що статистична наука склалася в результаті теоретичного узагальнення накопиченого людством передового досвіду обліково-статистичних робіт, обумовлених насамперед потребами управління життям суспільства.