Матеріали до курсу «методика викладання історії україни»

1. Методика формування в учнів знань про історичні поняття

Вивчення історії неможливо без засвоєння історичних понять і термінів.

Історичними поняттями називають ключові слова, у яких відображено головні, найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим завданням навчання історії в школі. Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступним етапом роботи є визначення місця історичного поняття в загально-історичному процесі та його зв’язок з іншими історичними поняттями. Процес навчання слід здійснювати з урахуванням вікових особливостей дітей.

За своєю класифікацією історичні поняття поділяються на: одиничні – діють протягом короткого історичного часу, в тій чи іншій країні (наприклад: Гетьманат, українізація, «застій»); особові – діють упродовж значного періоду, в одній країні чи групі країн (кріпосне право, соціалізм, тоталітаризм); загальні – діють в різних країнах в рамках певного суспільства (науково-технічна революція, монополія, світова війна); всеохопні – діють в різних суспільствах упродовж великого історичного періоду (класи, феодалізм, нація).

Вчителі історії в практичній діяльності використовують класифікацію історичних понять як за змістом, так і за ступенем узагальнення.

В методиці історичні поняття за змістом поділяються на такі групи:

● економічні поняття (про знаряддя праці, види господарського життя, економічні процеси, пов’язані зі створенням ринку, промисловими переворотами і т.д.);

● соціально-політичні поняття (про політичний устрій суспільства: форми правління, типи політичних режимів; про соціальні процеси: класи, соціальні верстви, класову боротьбу);

● ідеологічні поняття (про релігію, різні ідеї та ідеології: утопічний соціалізм, науковий комунізм, фашизм, тоталітаризм);

● історико-культурні поняття (про матеріальну духовну культуру).

При формуванні понять вчитель зобов’язаний дотримуватися таких правил:

● формування понять має відбуватися тільки при високому рівні знань;

● введення терміну в процес навчання повинно проходити з урахуванням віку дітей;

● систематизація фактів має відбуватися в логічній послідовності;

● нові поняття повинні бути пов’язані з відомими;

● складні поняття слід періодично повторювати;

● засвоєння понять відбувається активній самостійній роботі учнів.

2. Методика формування в учнів знань про історичні терміни

Робота з історичними термінами передбачає перш за все репродуктивні методи навчання: пояснення вчителем, запам’ятовування учнями, перевірка засвоєння одержаних знань. Під час пояснення нових термінів і понять доцільним є використання карток-інформаторів, на яких написанні визначення, та структурних схем.

Картки-інформатори дають можливість учням записати до словника нові терміни та їх визначення, вчителеві не витрачати час на диктування, а структурні схеми допомагають краще зрозуміти й засвоїти зміст історичного поняття.

Для перевірки засвоєння термінології можна використовувати такі форми:

Словниковий диктант: учням і за наявності часу пропонується написати визначення нових слів за темою.

Третій зайвий: із трьох понять вибрати два, які стосуються певного періоду історії України.

Історичний хокей: проводять за вивченою темою. Одна команда називає термін, друга дає визначення і, у свою чергу, називає інший термін т.д. Перемагає команда, яка дала найбільше правильних визначень.

Під час вивчення історичних понять дуже важливо використовувати пізнавальні можливості учнів, вчити їх порівнювати, робити висновки та узагальнення. Поштовхом для активної розумової праці виступають проблемні завдання: вчитель ставить перед учнями проблемну ситуацію, яка спонукає їх не тільки користуватися готовими завданнями, але й самостійно або під керівництвом вчителя здобувати нові знання.