11. Назвати головні прийоми з раціонального використання текстових та ілюстративних компонентів підручника

Робота з текстом підручника – комплекс навчальних прийомів з раціонального використання текстових та ілюстративних компонентів підручника, головним з яких є:

- Пояснювальне, коментоване читання тексту (5-6 кл.)

• Переказ змісту параграфу, відповіді на запитання (5-9 кл.)

• Бесіда за текстом підручника (6-8 кл.)

• Підтвердження висновків уроку словами з тексту підручника (5-6 кл.)

• Записування власних імен і дат(6-11 кл.)

• Складання хронологічних і синхроністичних таблиць за текстом (5-9 кл.)

• Складання розповіді за ілюстраціями (5-9 кл.)

• Пояснення сюжету ілюстрацій (5-9 кл.)

• Добірка доказів до сформульованих висновків (5-9 кл.)

• Перемалювання ілюстрацій підручника у зошити (5-9 кл.)

• Порівняння двох текстів підручника (8-11 кл.)

• Складання різних видів плану параграфу і теми (6-11 кл.)

• Порівняння викладу фактів у підручнику з першоджерелами (10-11 кл.)

• Самостійне вивчення теми за матеріалом підручника (10-11 кл.)

• Підготовка рефератів за матеріалом підручника (10-11 кл.)

• Робота з термінами (5-11 кл.)

• Робота з словником та апаратом орієнтування у підручнику (5-11 кл.) Кінцева мета самостійної роботи над текстом підручників і посібників – узагальнити історичні факти, вміти робити висновки.

12. Підготовка вчителя до уроку історії україни

Підготовка вчителя до уроку є важливою частиною професійної діяльності вчителя. Саме тут він будує те підґрунтя, ту основу, від якої багато в чому залежить успіх уроку.

Традиційно виділяють такі етапи підготовки вчителя до уроку історії:

1. вивчення вчителем змісту уроку шляхом аналізу навчальної програми з історії, параграфу підручника, навчально-методичних посібників, науково-історичної літератури;

2. визначення зв'язків нового матеріалу уроку із раніше вивченим матеріалом з історії чи суміжних дисциплін, визначення місця даного матеріалу щодо всього курсу історії;

1. визначення мети уроку (освітньої, розвивальної, виховної);

3. спираючись на мету, проведення відбору обсягу матеріалу;

2. розчленування нового матеріалу на логічно закінчені питання;

4. визначення необхідних для проведення уроку наочних посібників, документального та роздаткового матеріалу тощо;

5. визначення колективних та індивідуальних форм роботи учнів на уроці;

3. визначення об'єму домашнього завдання;

9. розподіл часу на уроці;

10. корекція мети уроку;

11. відбір учнів для опитування на уроці;

12. апробація і аналіз уроку.

Підготовка вчителя до уроків починається ще до початку навчального року. До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою і здійснити розподіл матеріалу за уроками. Упродовж року програма та календарно-тематичне планування – обов’язкові науково- та навчально-методичні інформаційні джерела, якими користуватиметься вчитель.

13. Охарактеризувати етапи написання плану-конспекту

Написання плану-конспекту уроку передбачає певну послідовність дій.

На першому етапі обирається тема уроку. Тема визначається на основі програми. Наприклад: «Київська Русь за Володимира Мономаха та його сина» (7 клас), «Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі» (10 клас).

На другому етапі визначається мета уроку. Згідно з традиційними підходами, мета має три основних компоненти: навчальний, розвивальний, виховний.

На третьому етапі визначаються засоби навчання – обладнання уроку. Перелік засобів навчання включає основний інструментарій уроку: підручники, посібники, історичні карти, атласи, контурні карти, наочність, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання тощо. Наприклад, обладнання уроку: Мисан В. Вступ до історії України: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – С. 81-86; історична карта «Україна в ХІV – XV ст.»; історичний атлас (5 клас).

На четвертому етапі визначаються тип та форма уроку: тип – на основі дидактичної мети, а форма – за домінуючими методами навчання. Згідно класифікації, яку пропонують О.Пометун, Г.Фрейман, розрізняють такі уроки: засвоєння нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та застосування знань, умінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбіновані. Класифікація, запропонована В.Мисаном: вивчення нового матеріалу; формування умінь та навичок; перевірки знань, умінь та навичок (урок тематичної атестації); узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; комбіновані. Що ж до визначення форми уроку, то тут є декілька підходів. Один із них – визначення форми за допомогою домінуючих методів навчання: словесні, наочні, ігрові, словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові. Форму уроку можна визначати за видовою організацією або нетрадиційними формами: урок –дискусія, урок-суд, урок-прес-конференція, урок «Що? Де7 Коли?».

На п’ятому етапі відбувається планування ходу уроку. О.Пометун, Г.Фрейман пропонують такі обов’язкові структурні компоненти уроку, набір яких у кожному типі уроку буде різним.

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. 5. Вивчення нового матеріалу.

6. Осмислення нових знань і вмінь.

7. систематизація й узагальнення нових знань і вмінь.

8. Підбиття підсумків уроку.

8. Інструктаж з домашнього завдання.

10. Перевірка знань і вмінь. В.Мисан визначає три основні елементи уроку: підготовчий, основний, заключний. Незалежно від того, прихильником якої структури уроку є вчитель, варто пам’ятати, що хід самого уроку планується з обов’язковим дотриманням всіх його елементів.