- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Передмова
- •Програма навчальної дисципліни «історія україни»
- •Тема 1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2. Первісне суспільство на території України
- •Тема 3. Київська Русь. Галицько-Волинське князівство
- •Тема 4. Українські землі в литовсько-польську добу. Українська національна революція XVII ст.
- •Тема 5. Українська козацька держава (друга половина хvіі-хvш ст.)
- •Тема 6. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (XIX ст.)
- •Тема 7. Україна на початку XX ст. Українська революція 1917-1920 рр.
- •Тема 8. Соціально-економічний та соціально-політичний розвиток українських земель у 20-30-ті роки XX ст.
- •Тема 9. Україна напередодні та в роки Другої світової війни
- •Тема 10. Соціально-економічні та суспільно-політичні проноси в урср в 1950-1980-х рр.
- •Тема 11. Утворення та становлення незалежної України (1991-2006 рр.)
- •Матеріали до курсу «історія україни» найдавніше населення території україни
- •2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави
- •3. Праслов’яни, слов’яни та праукраїнці (ііі ст. До н. Е. – vіі ст. Н. Е.)
- •4. Охарактеризувати київську русь в період політичної єдності (80-і рр. Іх ст. – перша третина хіі ст.)
- •5. Галицько-волинська держава – спадкоємиця київської русі
- •6. Визволення україни з-під влади золотої орди та встановлення в ній удільного устрою династією ольгердовичів
- •7. Охарактеризівати соціально-економічне становище українських земель у складі польщі та литви (хіv – хvі ст.)
- •8. Охарактеризівати слобожанщини, галичини, північної буковини і криму в хіv – хvі століттях
- •9. Козацтво україни (середина хv-хvі ст.)
- •10. Боротьба українського козацтва проти турецько -татарських нападників та перші козацькі повстання проти польського свавілля
- •11. Дати характеристику конфесійній ситуації на українських землях у хіу-XVI ст.
- •12. Запорозька січ, кримське ханство і туреччина у першій половині xviі ст.
- •13. Козацько-селянські рухи в 20-30-х роках xviі ст.
- •14. Показати становище україна напередодні національно-визвольної революції хvіі ст.
- •15. Визвольний 1648 рік і створення нової української держави
- •16. Продовження війни за незалежність молодої республіки (1654-1660 рр.)
- •17. Показати соціально-економічні зміни в перший період національно-визвольної революції в україні середини xviі ст.
- •18. Визначення геополітичні вектори діяльності козацької старшини (1660-1676)
- •19. Відсіч турецько-татарської агресії і боротьба за визволення південних українськиї земель в останній чверті xviі ст.
- •20. Державний устрій і соціально-економічний розвиток в другій половині xviі ст.
- •21. Культура україни у xviі ст.
- •22. Становище україни наприкінці хvіі – на початку хvііі ст.
- •23. Україна в добу і.Мазепи. Діяльність уряду п. Орлика в екзилі
- •24. Показати посилення наступу царизму на права гетьманщини та поступову втрату її автономії
- •25. Нова запорозька січ 1734-1775 років. Задунайська січ та створення нових козацьких формувань наприкінці XVIII ст.
- •26. Феномен козацтва у вітчизняній історії
- •27. Показати історичну долю криму, північного причорномор’я, приазов’я, правобережної україни і західної волині
- •28. Охаректеризувати соціально-економічний розвиток та еволюція суспільно-політичної думки у хvііі ст.
- •29. Соціальні та національні рухи у хvііі ст.
- •30. Охарактеризувати культура україни у хvііі ст.
- •31. Охарактеризувати політико-адміністративний устрій, територія та населення україни у хіх ст.
- •32. Охарактеризувати соціально-економічний розвиток та соціальні протести на наддніпрянщині у першій половині хіх ст.
- •33. Україна і українці у війнах з наполеонівською францією
- •34. Національне відродження українського народу в першій половині хіх ст.
- •35. Масонські ложі та таємні радикальні дворянські гуртки на українських землях у першій чверті хіх ст.
- •36. Розкрити діяльність «південного товариства» в україні. Виокремити українське питання в програмних документах
- •37. Охарактеризувати суспільно-політичні рухи на наддніпрянщині у другій половині 20 – першійполовині 40-х років хіх ст.
- •38. Західноукраїнські землі в добу європейської «весни народів»
- •39. Кирило-мефодіївське товариство: створення, діяльність.
- •40. Українські землі в роки кримської війни
- •41. Селянська реформа 1861 р. Та її вплив на розвиток аграрного сектора.
- •42. Ліберально-буржуазні реформи 60-70-х років хіх ст.
- •43. Індустріалізація промисловості наддніпрянської україни в другій половині xіx ст.
- •44. Розвиток торгівлі на українських землях у другій половині хіх ст.
- •45. Громадівський рух наприкінці 50 – початку 60-х років хіх ст.
- •46. Українські громади наприкінці 60 – у 70-ті роки хіх ст.
- •47. Політизація громадівського руху наприкінці хіх ст.
- •48. Земський рух в політичному житті україни другої половини хіх ст.
- •49. Народники в україні. Пошириння марксизму.
- •50. Показати суспільно-політичну еволюцію національного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •51. Соціально-економічне становище україни на межі хіх-хх ст.
- •52. Українські партії наддніпрянщини: поява та діяльність
- •53. Українськім партії в австро-угорщині.
- •54. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •55. Українські землі в роки першої світової війни
- •56. Українська центральна рада: перший етап (березень-листопад 1917 р.).
- •57. Українська центральна рада: другий етап (листопад 1917 –квітень 1918 рр.).
- •58. Українська державність в умовах австро-німецької окупації: гетьманська держава п. Скоропадського.
- •59. Проголошення західноукраїнської народної республіки (зунр).
- •60. Проаналізуйте становище української народної республіки за доби директорії (грудень 1918 - грудень 1920 рр.).
- •61. Встановлення радянської влади на україні: політичний та соціально-економічний аспект.
- •62. Перехід до нової економічної політики. Голод 1921-1923 рр.
- •63. Україна і створення срср.
- •64. Колективізація сільського господарства в усрр: причини, хід, методи та наслідки.
- •65. Голодомор 1932-1933 рр.
- •66. Українізація, її суть та наслідки.
- •67. Західноукраїнські землі у складі польщі.
- •68. Українські землі у складі румунії.
- •69. Закарпаття у складі чехословаччини.
- •70. Українське питання напередодні та на початку другої світової війни.
- •71. Охарактеризувати початок німецько-радянської війни та розповісти про оборонні бої на території україни 1941 – 1942 рр.
- •72. Дати характеристику фашистському окупаційному режиму в україні.
- •73. Розкрити зміст боротьби оун – упа.
- •74. Показати визволення українських земель та визначити втрати україни за роки другої світової війни.
- •75. Дати оцінку соціально-економічному становищу україни в повоєнний період.
- •76. З’ясувати основні риси культури україни в умовах агонії сталінізму (іі половина 40-х – початок 50-х рр. Хх ст.)
- •77. Розкрити суть лібералізації суспільно-політичного життя в україні в добу м. Хрущова.
- •78. Охарактеризувати соціально-економічне становище в добу м. Хрущова.
- •79. Проаналізувати культурне життя в україні в іі половині 50-х – і половині 60-х рр. Хх ст.
- •80. Дати оцінку дисидентського руху в україні.
- •81. Охарактеризувати стан україни в період наростання кризи в суспільно-політичному житті (іі половина 60-х – і половина 80-х рр. Хх ст.).
- •82. Дати характеристику культурному життю доби «застою».
- •83. Пояснити сутність перебудовного процесу.
- •84. Показати піднесення національно-визвольного руху та визначити роль народного руху україни за перебудову.
- •85. Аргументовано пояснити сутність політичної структуризації українського суспільства.
- •86. Розкрити значення суверенізації урср та прослідкувати процес народження незалежної україни.
- •87. Охарактеризувати політичний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •88. Проаналізувати соціально-економічний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •89. Показати місце україни в системі міжнародних відносин на сучасному етапі.
- •90. Охарактеризувати культурний процес в сучасній україні.
- •91. Літописання в княжу добу.
- •92. Вплив козацтва на розвиток української історичної думки. Козацько-старшинські літописи.
- •93. Становлення української національної історичної науки (кінець хviii-хіх ст.).
- •94. Візантійські наративні джерела історії україни іх-хіv ст.
- •95. Писемні пам'ятки візантійських і західноєвропейських авторів про русь vі-хі ст.
- •96. Законодавчі акти литви, польщі та угорщини як джерела історії україни середини хіv – першої третини хvіі ст.
- •97. Автохтонні документальні джерела періоду української козацької держави «військо запорозьке».
- •98. Документи політичних партій і громадських організацій хіх – початку хх ст. Як джерела історії україни.
- •99. Законодавчі акти як джерела історії незалежної україни.
- •Матеріали до курсу «методика викладання історії україни»
- •1. Методика формування в учнів знань про історичні поняття
- •2. Методика формування в учнів знань про історичні терміни
- •3. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 5 класі
- •4. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 6-7 класах
- •5. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 8-9 класах
- •6. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 10-11 класах
- •7. Охарактеризувати зміст «програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Історія україни. Всесвітня історія»
- •8. Робота на уроці історії україни з історичними джерелами
- •9. Вивчення історичних персоналій в курсі «історія україни»
- •10. Охарактеризувати принципи викладання історії україни в школі
- •11. Назвати головні прийоми з раціонального використання текстових та ілюстративних компонентів підручника
- •12. Підготовка вчителя до уроку історії україни
- •13. Охарактеризувати етапи написання плану-конспекту
- •14. Формування навчальної, розвивальної та виховної мети на уроці історії україни
- •15. Вимоги до учнівського зошита з історії україни
- •16. Охарактеризувати обов’язкові компоненти аналізу проведеного уроку
- •17. Розкрити схему самоаналізу проведеного уроку
- •18. Охарактеризувати урок вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок та урок перевірки знань, вмінь та навичок
- •19. Охарактеризувати урок узагальнення та систематизації знань, вмінь і навичок та комбінований урок
- •20. Охарактеризувати форму уроку історії за методами навчальної діяльності
- •21. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
- •22. Дати характеристику простих інтерактивних методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії україни (на вибір)
- •23. Охарактеризувати інтерактивну технологію «робота в парах»
- •24. З′ясувати сутність інтерактивної технології «робота в малих групах»
- •25. Назвати види оцінювання знань, умінь та навичок учнів на уроці історії
- •26. Методика роботи з навчальними картинами на уроках історії україни
- •27. Методика роботи з картою на уроках історії україни
- •Контрольні питання з історії україни
- •Контрольні питання з методики викладання історії україни
- •Рекомендована література до курсу «історія україни»
- •Рекомендована література до курсу «методика викладання історії україни»
- •Навчальне видання
37. Охарактеризувати суспільно-політичні рухи на наддніпрянщині у другій половині 20 – першійполовині 40-х років хіх ст.
При утворенні Харківського університету ініціатори цієї справи були в полоні просвітницьких уявлень, що розум переможе невігластво, а поширення освіти буде сприяти політичним і соціальним перетворенням у суспільстві. З часу відкриття університету (1805 р.) він став осередком українства. 30-ті роки ХІХ ст. були відзначені виступом т.зв. «харківської трійці» – І. Срезневського, М. Костомарова, Андрія Метлинського, відомих діячів української літератури та історії.
На рубежі 30-40-х ХІХ ст. виник гурток харківських романтиків на чолі з М. Костомаровим. Гуртківці були віддані ідеї відродження української літератури та мови. Гурток харківських романтиків об’єднав представників слобідсько-української інтелігенції: викладачі університету, письменники, студенти, семінаристи. Їхня діяльність мала літературно-науковий характер. Вони видавали альманахи «Сніп» (1841 р.) та «Молодик» (1843 р.). Лідерами гуртка були І. Срезневський, М. Костомаров, А. Метлинський. У харківському університеті вивчали польську, сербську, чеську мови. А. Метлинський і М. Костомаров друкували українські переклади слов’янських джерел, чеських, польських, сербських народних пісень. Були встановлені наукові та культурно-громадські зв’язки Харкова з Прагою, яка виступала центром слов’янського руху, звідки прийшли ідеї всеслов’янської федерації.
Срезневський Ізмаїл Іванович (1.06.1812 – 9.02.1880 рр.) – визначний філолог-славіст, палеограф, етнограф, один із засновників університетського слов’янознавства. Народився у м. Ярославлі (Росія), упродовж 1826-1829 рр. навчався на етико-політичному відділенні філософського факультету Харківського університету. Його студентські роки проходили тоді, коли українське середовище було багатим на спомини про старовину, ще жива була епічна поезія бандуристів, малоросійські звичаї зберігалися не лише серед селян, але й в середовищі українського шляхетства. І. Срезневський був обізнаний з представниками «української школи» в польській літературі, із сербською літературою, творами В. Каразіна. І саме останній прищепив йому інтерес до історії слов’янства. У збірку «Запорожская старина» І. Срезневський друкував пам’ятки народної творчості та української минувшини.
Український патріотизм І. Срезневського гартувався в обороні ним української мови, що не поступилася іншим слов’янським. У фольклорі «вбачав багатюще джерело для майбутніх поетів». Зібрані на території Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній тексти українських народних пісень та дум Срезневський опублікував у трьох збірках «Запорожської старини» (1833-1838 рр.).
Костомаров Микола Іванович (4.05.1817 – 7.04.1885 рр.) – історик, етнограф, громадський діяч. Народився у с. Юрасівці Острогоського повіту Слобідсько-Української губернії, батько був поміщиком-росіянином, а мати – українською кріпачкою. Після вбивства селянами батька, вони з матір’ю позбулися великого спадку, здобувши за це волю. Спочатку навчався у Воронезькій гімназії, а у 1836 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Навчаючись в університеті, М. Костомаров захопився слов’янськими мовами. Свої перші літературні твори він писав українською мовою під псевдонімом «Ієремія Галка». У 1838 р. він опублікував трагедію «Сава Чалий», 1839 р. – «Українські балади», а в альманасі «Сніп» публікує трагедію «Переяславська ніч». М. Костомаров захоплювався українською народністю, літературою, фольклором, у пошуках матеріалів з історії української народності він сам бродив «по слободах і шинках».
У 1840 р. М. Костомаров розпочав підготовку до складання іспитів на ступінь магістра історичних наук, які успішно витримав і одержав дозвіл писати дисертацію. Першу дисертацію «про причини і характер унії в Західній Росії» він подав до захисту в 1841 р., але з огляду на протест церковної влади її було вилучено і знищено. У 1844 р. успішно захистив другу дисертацію. За вагомий науковий доробок рада Київського університету в 1864 р. присвоїла йому вчений ступінь доктора російської історії. Перший його твір «Сава Чалий, драматические сцены на южнорусском языке», був опубликований в 1838 р. у Харкові. Основні історичні дослідження присвячені вивченню історії українських земель ХVІ-ХVІІІ ст.
Одним із харківських романтиків був Адрій Метлинський (1814-1870 р.). Народився на Полтавщині, навчався в Харківському університеті, а потім працював університетським бібліотекарем. З 1843 р. став професором університету, а упродовж 1849-1854 рр. працював у Київському університеті. Потім знову повернувся до Харкова, і працював до своєї відставки у 1858 році.
Творча спадщина А. Метлинського проникнута любов’ю до рідного краю, інтересом до народного побуту. Опублікована ним збірка «Думи і пісні та ще дещо» (1939), а також збірник народних пісень «Народные южнорусские песни» і «Южный русский сборник» поєднують місцевий інтерес до української народності з впливами європейського романтизму. Для творчості А. Метлинського характерні сумні мотиви, туга за героїчним минулим козацької України.
Переходячи до питання про «вільнодумство» студентів і професорів Ніжинської гімназії вищих наук, варто підкреслити, що ще напередодні повстання декабристів у цей навчальний заклад проникали відомості про декабристів. Серед студентів поширювались волелюбні твори Вольтера, Байрона, Пушкіна, Грибоєдова, Рилєєва. До цього були причетні майбутні письменники Микола Гоголь-Яновський та Євген Гребінка. Проникненню визвольних ідей у гімназію сприяв її директор Іван Семенович Орлай.
Однією з головних причин вільнодумства було викладання професором Миколою Білоусовим студентам старших курсів у 1825-1827 рр. природного права, концепція якого була співзвучною ідеям декабристів. У лекціях цієї дисципліни державні закони, що обмежували природне право, оголошувалися несправедливими, проводилася думка, що кожна людина має право на недоторканість особи, вона не повинна бути предметом придбаних прав інших людей. Цим фактично заперечувались кріпосництво і самодержавство в Росії.
До вільнодумства були причетні й інші професори, які склали прогресивний гурток: Казимир Шапалинський обстоював матеріалізм у викладанні фізики; Іван Ландражин поширював серед студентів твори Вольтера, Гельвеція, Монтеск’є та ін. просвітителів; Федір Зінгер і Семен Андрущенко піддавали критиці релігію. Група підтримувала зв’язок з Василем Лукашевичем.
На прогресивних професорів з гімназії посипалися доноси і у 1830 р. в цю справу втрутилися жандарми та чиновники міністерства освіти. Прогресивні професори Ніжинської гімназії вищих наук були позбавлені посад і заслані, але відомості про їх вільнодумство поширювалися в Києві, Харкові, Полтаві, Одесі і дійшли аж до Москви і Петербурга.
Польське повстання 1830-1831 рр. мало національно-визвольний характер і було спрямоване проти Російської імперії. Розпочалося воно 29 листопада 1830 р. у Варшаві, охопило Королівство Польське і поширилось на землі Правобережної України та Білорусії. Воно вибухнуло на хвилі європейських революційних національних рухів, спрямованих проти домінування трьох абсолютиських імперій на континенті – Росії, Австрії, Прусії. Безпосередніми причинами повстання стало придушення дарованої царем Олександром І конституції Королівства Польського (1815 р.), придушення ліберальної польської опозиції і патріотичних організацій, запровадження цензури і репресивно-поліційних порядків. Приводом до початку повстання стало поширення чутки про відправку польського війська на придушення Липневої революції 1830 р. у Франції. 29 листопада 1830 р. група змовників із числа патріотично настроєної шляхти на чолі з Л. Набеляком і С. Гощинським у порозумінні з таємним військовим товариством у школі підхорунжих, очолюваним П. Висоцьким, напали на палац намісника великого князя Костянтина Павловича – Бельведер і казарми російських військ. Після захоплення міського арсеналу на бік змовників перейшли частини польських військ. Варшава опинилася у руках повсталих, але вони не створили нового уряду, а передали владу Адміністративній Раді Королівства. Деякі її представники (Ф. Любецький, А. Чарторийський) прагнули домовитись з царем Миколою І на засадах збереження автономії Королівства у складі імперії. 1 грудня 1830 р. демократичні кола польського населення утворили Патріотичне Товариство на чолі з Й. Лелевелем і М. Мохнацьким, яке вимагало від уряду проведення політики на здобуття незалежності Польщі й здійснення демократичних реформ. Патріотичне Товариство 25 січня 1831 р. провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм проголосити скинення Миколи І з польського престолу. Саме тоді з’явилося звернення до всіх гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!» Російський уряд кинув на придушення повстання значні військові сили. У лютому 1831 р. російські війська під командуванням фельдмаршала І. Дібіча почали наступ на Варшаву. Та в битвах під Сточком, Ваврем і Грохувом повстанці зупинили наступ російської армії.
Навесні 1831 р. вибухнули повстання польського населення у Литві, Білорусії і Правобережній Україні. Створені переважно із шляхти повстанські групи С. Ворцеля на Волині, К. Ружицького на Житомирщині, Колишка на Поділлі і Київщині були у квітні-травні 1831 р. розгромлені російськими військами. 26 травня 1831 р. головні польські сили під командуванням генерала Я. Скшинецького зазнали поразки у битві під Остроленкою. З цього часу повстання пішло на спад. Частина шляхти залишила країну, сейм не затвердив навіть дуже поміркованої реформи переводу селян на чинш, чим зумовив відхід частини селянства від повстання. Зусилля Патріотичного Товариства наштовхнулись на сильну протидію консервативних кіл в уряді, сеймі і війську. Національний уряд впав, а влада перейшла у руки генерала Я. Круковецького, який, проголосивши себе новим диктатором, розправився з організаторами заворушень варшавського населення і заборонив Патріотичне Товариство. А між тим, російські війська під командуванням фельдмаршала І. Паскевича підійшли до Варшави і розпочали штурм міста. 8 вересня 1831 р. Варшава капітулювала. Сейм, уряд та залишки польської армії перетнули кордони Австрії та Прусії, де були інтерновані. Вдавшись до репресій проти учасників повстання, царизм скасував Конституцію Королівства і більшість ознак автономії польських земель (сейм, армію, елементи державності).
Повстання мало свої наслідки і в Україні. Так як Кам’янецький ліцей поляки перетворили на центр революційної діяльності, царський уряд закрив цю високу школу, яка своїм рівнем наближалася до Віленського Університету. Так само уряд ліквідував ряд інших польських шкіл і на їх місце запровадив російські школи, російську мову в судах. На Правобережній Україні уряд конфіскував багато польських маєтків учасників повстання і роздав їх російським дворянам, тим самим забезпечуючи опору своїй владі. У 1834 р. був створений Київський університет, який, за задумом імперських ідеологів, мав «поширювати російську культуру і російську національність на спольщених землях Західної Росії». Було позбавлено маєтків і виведено із дворянського стану 64 тис. польських шляхтичів (хоча безпосередньо в повстанні брали участь лише 4 тис. осіб), закрито більшість католицьких костьолів, греко-католицьких церков і монастирів.