- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Передмова
- •Програма навчальної дисципліни «історія україни»
- •Тема 1. Історія України як наука та навчальна дисципліна
- •Тема 2. Первісне суспільство на території України
- •Тема 3. Київська Русь. Галицько-Волинське князівство
- •Тема 4. Українські землі в литовсько-польську добу. Українська національна революція XVII ст.
- •Тема 5. Українська козацька держава (друга половина хvіі-хvш ст.)
- •Тема 6. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (XIX ст.)
- •Тема 7. Україна на початку XX ст. Українська революція 1917-1920 рр.
- •Тема 8. Соціально-економічний та соціально-політичний розвиток українських земель у 20-30-ті роки XX ст.
- •Тема 9. Україна напередодні та в роки Другої світової війни
- •Тема 10. Соціально-економічні та суспільно-політичні проноси в урср в 1950-1980-х рр.
- •Тема 11. Утворення та становлення незалежної України (1991-2006 рр.)
- •Матеріали до курсу «історія україни» найдавніше населення території україни
- •2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави
- •3. Праслов’яни, слов’яни та праукраїнці (ііі ст. До н. Е. – vіі ст. Н. Е.)
- •4. Охарактеризувати київську русь в період політичної єдності (80-і рр. Іх ст. – перша третина хіі ст.)
- •5. Галицько-волинська держава – спадкоємиця київської русі
- •6. Визволення україни з-під влади золотої орди та встановлення в ній удільного устрою династією ольгердовичів
- •7. Охарактеризівати соціально-економічне становище українських земель у складі польщі та литви (хіv – хvі ст.)
- •8. Охарактеризівати слобожанщини, галичини, північної буковини і криму в хіv – хvі століттях
- •9. Козацтво україни (середина хv-хvі ст.)
- •10. Боротьба українського козацтва проти турецько -татарських нападників та перші козацькі повстання проти польського свавілля
- •11. Дати характеристику конфесійній ситуації на українських землях у хіу-XVI ст.
- •12. Запорозька січ, кримське ханство і туреччина у першій половині xviі ст.
- •13. Козацько-селянські рухи в 20-30-х роках xviі ст.
- •14. Показати становище україна напередодні національно-визвольної революції хvіі ст.
- •15. Визвольний 1648 рік і створення нової української держави
- •16. Продовження війни за незалежність молодої республіки (1654-1660 рр.)
- •17. Показати соціально-економічні зміни в перший період національно-визвольної революції в україні середини xviі ст.
- •18. Визначення геополітичні вектори діяльності козацької старшини (1660-1676)
- •19. Відсіч турецько-татарської агресії і боротьба за визволення південних українськиї земель в останній чверті xviі ст.
- •20. Державний устрій і соціально-економічний розвиток в другій половині xviі ст.
- •21. Культура україни у xviі ст.
- •22. Становище україни наприкінці хvіі – на початку хvііі ст.
- •23. Україна в добу і.Мазепи. Діяльність уряду п. Орлика в екзилі
- •24. Показати посилення наступу царизму на права гетьманщини та поступову втрату її автономії
- •25. Нова запорозька січ 1734-1775 років. Задунайська січ та створення нових козацьких формувань наприкінці XVIII ст.
- •26. Феномен козацтва у вітчизняній історії
- •27. Показати історичну долю криму, північного причорномор’я, приазов’я, правобережної україни і західної волині
- •28. Охаректеризувати соціально-економічний розвиток та еволюція суспільно-політичної думки у хvііі ст.
- •29. Соціальні та національні рухи у хvііі ст.
- •30. Охарактеризувати культура україни у хvііі ст.
- •31. Охарактеризувати політико-адміністративний устрій, територія та населення україни у хіх ст.
- •32. Охарактеризувати соціально-економічний розвиток та соціальні протести на наддніпрянщині у першій половині хіх ст.
- •33. Україна і українці у війнах з наполеонівською францією
- •34. Національне відродження українського народу в першій половині хіх ст.
- •35. Масонські ложі та таємні радикальні дворянські гуртки на українських землях у першій чверті хіх ст.
- •36. Розкрити діяльність «південного товариства» в україні. Виокремити українське питання в програмних документах
- •37. Охарактеризувати суспільно-політичні рухи на наддніпрянщині у другій половині 20 – першійполовині 40-х років хіх ст.
- •38. Західноукраїнські землі в добу європейської «весни народів»
- •39. Кирило-мефодіївське товариство: створення, діяльність.
- •40. Українські землі в роки кримської війни
- •41. Селянська реформа 1861 р. Та її вплив на розвиток аграрного сектора.
- •42. Ліберально-буржуазні реформи 60-70-х років хіх ст.
- •43. Індустріалізація промисловості наддніпрянської україни в другій половині xіx ст.
- •44. Розвиток торгівлі на українських землях у другій половині хіх ст.
- •45. Громадівський рух наприкінці 50 – початку 60-х років хіх ст.
- •46. Українські громади наприкінці 60 – у 70-ті роки хіх ст.
- •47. Політизація громадівського руху наприкінці хіх ст.
- •48. Земський рух в політичному житті україни другої половини хіх ст.
- •49. Народники в україні. Пошириння марксизму.
- •50. Показати суспільно-політичну еволюцію національного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх ст.
- •51. Соціально-економічне становище україни на межі хіх-хх ст.
- •52. Українські партії наддніпрянщини: поява та діяльність
- •53. Українськім партії в австро-угорщині.
- •54. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •55. Українські землі в роки першої світової війни
- •56. Українська центральна рада: перший етап (березень-листопад 1917 р.).
- •57. Українська центральна рада: другий етап (листопад 1917 –квітень 1918 рр.).
- •58. Українська державність в умовах австро-німецької окупації: гетьманська держава п. Скоропадського.
- •59. Проголошення західноукраїнської народної республіки (зунр).
- •60. Проаналізуйте становище української народної республіки за доби директорії (грудень 1918 - грудень 1920 рр.).
- •61. Встановлення радянської влади на україні: політичний та соціально-економічний аспект.
- •62. Перехід до нової економічної політики. Голод 1921-1923 рр.
- •63. Україна і створення срср.
- •64. Колективізація сільського господарства в усрр: причини, хід, методи та наслідки.
- •65. Голодомор 1932-1933 рр.
- •66. Українізація, її суть та наслідки.
- •67. Західноукраїнські землі у складі польщі.
- •68. Українські землі у складі румунії.
- •69. Закарпаття у складі чехословаччини.
- •70. Українське питання напередодні та на початку другої світової війни.
- •71. Охарактеризувати початок німецько-радянської війни та розповісти про оборонні бої на території україни 1941 – 1942 рр.
- •72. Дати характеристику фашистському окупаційному режиму в україні.
- •73. Розкрити зміст боротьби оун – упа.
- •74. Показати визволення українських земель та визначити втрати україни за роки другої світової війни.
- •75. Дати оцінку соціально-економічному становищу україни в повоєнний період.
- •76. З’ясувати основні риси культури україни в умовах агонії сталінізму (іі половина 40-х – початок 50-х рр. Хх ст.)
- •77. Розкрити суть лібералізації суспільно-політичного життя в україні в добу м. Хрущова.
- •78. Охарактеризувати соціально-економічне становище в добу м. Хрущова.
- •79. Проаналізувати культурне життя в україні в іі половині 50-х – і половині 60-х рр. Хх ст.
- •80. Дати оцінку дисидентського руху в україні.
- •81. Охарактеризувати стан україни в період наростання кризи в суспільно-політичному житті (іі половина 60-х – і половина 80-х рр. Хх ст.).
- •82. Дати характеристику культурному життю доби «застою».
- •83. Пояснити сутність перебудовного процесу.
- •84. Показати піднесення національно-визвольного руху та визначити роль народного руху україни за перебудову.
- •85. Аргументовано пояснити сутність політичної структуризації українського суспільства.
- •86. Розкрити значення суверенізації урср та прослідкувати процес народження незалежної україни.
- •87. Охарактеризувати політичний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •88. Проаналізувати соціально-економічний розвиток україни на сучасному етапі (від 1991 р.).
- •89. Показати місце україни в системі міжнародних відносин на сучасному етапі.
- •90. Охарактеризувати культурний процес в сучасній україні.
- •91. Літописання в княжу добу.
- •92. Вплив козацтва на розвиток української історичної думки. Козацько-старшинські літописи.
- •93. Становлення української національної історичної науки (кінець хviii-хіх ст.).
- •94. Візантійські наративні джерела історії україни іх-хіv ст.
- •95. Писемні пам'ятки візантійських і західноєвропейських авторів про русь vі-хі ст.
- •96. Законодавчі акти литви, польщі та угорщини як джерела історії україни середини хіv – першої третини хvіі ст.
- •97. Автохтонні документальні джерела періоду української козацької держави «військо запорозьке».
- •98. Документи політичних партій і громадських організацій хіх – початку хх ст. Як джерела історії україни.
- •99. Законодавчі акти як джерела історії незалежної україни.
- •Матеріали до курсу «методика викладання історії україни»
- •1. Методика формування в учнів знань про історичні поняття
- •2. Методика формування в учнів знань про історичні терміни
- •3. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 5 класі
- •4. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 6-7 класах
- •5. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 8-9 класах
- •6. Дидактичні особливості викладання «історії україни» у 10-11 класах
- •7. Охарактеризувати зміст «програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Історія україни. Всесвітня історія»
- •8. Робота на уроці історії україни з історичними джерелами
- •9. Вивчення історичних персоналій в курсі «історія україни»
- •10. Охарактеризувати принципи викладання історії україни в школі
- •11. Назвати головні прийоми з раціонального використання текстових та ілюстративних компонентів підручника
- •12. Підготовка вчителя до уроку історії україни
- •13. Охарактеризувати етапи написання плану-конспекту
- •14. Формування навчальної, розвивальної та виховної мети на уроці історії україни
- •15. Вимоги до учнівського зошита з історії україни
- •16. Охарактеризувати обов’язкові компоненти аналізу проведеного уроку
- •17. Розкрити схему самоаналізу проведеного уроку
- •18. Охарактеризувати урок вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок та урок перевірки знань, вмінь та навичок
- •19. Охарактеризувати урок узагальнення та систематизації знань, вмінь і навичок та комбінований урок
- •20. Охарактеризувати форму уроку історії за методами навчальної діяльності
- •21. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
- •22. Дати характеристику простих інтерактивних методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії україни (на вибір)
- •23. Охарактеризувати інтерактивну технологію «робота в парах»
- •24. З′ясувати сутність інтерактивної технології «робота в малих групах»
- •25. Назвати види оцінювання знань, умінь та навичок учнів на уроці історії
- •26. Методика роботи з навчальними картинами на уроках історії україни
- •27. Методика роботи з картою на уроках історії україни
- •Контрольні питання з історії україни
- •Контрольні питання з методики викладання історії україни
- •Рекомендована література до курсу «історія україни»
- •Рекомендована література до курсу «методика викладання історії україни»
- •Навчальне видання
32. Охарактеризувати соціально-економічний розвиток та соціальні протести на наддніпрянщині у першій половині хіх ст.
В першій половині ХІХ ст. сільське господарство було головним сектором економіки, а стан аграрних відносин значною мірою визначив динаміку всього суспільного розвитку.
Стан сільського господарства в цей період визначала низька тенденцій. Серед них: домінування в аграрній сфері поміщицького землеволодіння, яке перебувало в кризовому стані; посилення експлуатації селянства, його майнова диференціація; застосування застарілих способів і засобів ведення господарства; поява в аграрному секторі надлишкової робочої сили; поступова руйнація натурального господарства та розвиток підприємництва.
В аграрній сфері переважало поміщицьке землеволодіння. У підросійських українських землях воно становило майже 75 % усієї землі. Незважаючи на таку значну концентрацію в руках поміщиків земельних угідь, їхні господарства деградували та занепадали, про що свідчило посилення експлуатації селян, низький рівень організації праці, технологічний застій, малоефективне екстенсивне господарювання. Виявом занепаду поміщицьких господарств було зростання заборгованості поміщиків державі, яка в першій половині ХІХ ст. становила понад 83 млн. крб. Унаслідок цього наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. під борговою заставою перебував майже кожен четвертий поміщицький маєток в Україні та кожен третій кріпак.
В означений період посилювалась експлуатація селянства. Селянство поділялось на дві основні групи – поміщицькі та державні селяни. Основними формами експлуатації селянства були відробіткова, грошова і натуральна ренти. Попри те, що закон 1797 р. офіційно встановлював 3-денну панщину, на практиці вона становила 4-6 днів на тиждень. Селяни-кріпаки відробляли і додаткові повинності та сплачували натуральний та грошовий оброки. Державні селяни хоч і вважалися вільними, але за користування землею вони виплачували державі грошову ренту, яка сягала 40 % селянських прибутків. Так як основна частина селянства була не в змозі сплачувати такі суми, зростали недоїмки, які на 1853 р. становили 68 млн. крб.
Гальмівною тенденцією був рутинний стан техніки та технологічно відстала традиційна система землеробства. У середині ХІХ ст. землю обробляли традиційними знаряддями праці, що й століття тому. Та навіть застарілого і малопродуктивного ременту не вистачало: у 1838 р. на 100 ревізьких душ припадало лише два плуги. Традиційними залишалися і системи обробітку землі: класичне трипілля на Правобережжі, перелогова система – на південних українських землях і поєднання цих двох систем – на Лівобережній України.
Рутинний стан техніки, традиційна система землеробства, низька організації праці та малоземелля були головними чинниками прогресуючого падіння врожайності. Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали ще й неврожайні роки. Так, з 1799 р. до 1856 р. у Східній Україні було 28 повсюдних і часткових неврожаїв, які спричинили голод та епідемії, розорення селянських господарств.
Упродовж першої половини ХІХ ст. відбувалися суттєві зрушення в аграрному секторі: поступова руйнація натурального господарства та еволюційний перехід у господарській діяльності до товарності та підприємництва. Характерною ознакою розвитку аграрних відносин була нерівномірність втягування поміщицьких господарств у товарне виробництво. Великі землеволодіння Півдня та Правобережжя при достатній кількості дармової кріпацької сили мали вагомий ринковий потенціал. Саме вони швидше пристосовувались до товарно-грошових відносин. Дрібні господарства Лівобережжя були менш пристосованими до ринкових відносин. Повільно втягувались в товарне виробництво і селянські господарства, що стимулювало процес поглиблення майнової диференціації селянства. За умов прогресуючого обезземелення формується заможна селянська верхівка, яка шляхом дрібного підприємництва, лихварства, чумакування, посередницької торгівлі накопичує капітали і стає готовою до крупної підприємницької діяльності.
Початок промислового перевороту, що мав місце в середині 30-х років, став своєрідним рубіконом між двома якісно відмінними етапами в розвитку вітчизняної промисловості. Суть цього перевороту полягала в поступовому переході від феодальної мануфактури до капіталістичної фабрики. У першій третині ХІХ ст. при наявності стимулюючої дії казенних замовлень (в першу чергу воєнного відомства) зростала кількість промислових підприємств. Якщо у 1793 р. в Україні без винокурень налічувалось 200 підприємств, то в 1830 р. їх налічувалось 649. Суттєвими були якісні зрушення. В першу чергу, це зростання ролі вільнонайманої праці.
Промисловий переворот на підросійських українських землях розпочався у 30-40-х роках ХІХ ст. Він ознаменував початок нового етапу розвитку промисловості, що тривав до скасування кріпацтва. В основі промислового перевороту лежав технічний переворот, суть якого полягала у заміні ручної праці машинною, широкому запровадженні у виробництво парових двигунів, удосконалених технологій. Відбувалося поступове витіснення кріпацької мануфактури капіталістичною фабрикою. Нові машини і технології вимагали якісно нової робочої сили – дисциплінованої, кваліфікованої, зацікавленої в наслідках праці. Цим критеріям закріпачені робітники не відповідали, а відтак зростала частка вільнонайманої праці. Так, у 1825 р. вона становила 25 %, а у 1861 р. – вже майже 74 %.
В означений період в українських землях виникали нові галузі промисловості – кам’яновугільна, машинобудівельна, цукрова та ін. Зрушення відбувалися і в розміщенні промислових підприємств та в складі їх власників. Так, якщо до середини 40-х років майже три чверті підприємств належали переважно поміщикам і були розташовані в селах та містечках, то надалі їх будували в містах, а підприємцями ставали купці, міщани та багаті селяни. Поступово формувалася спеціалізація районів на виробництві певної промислової продукції. Донбас перетворився на великий центр кам’яновугільної промисловості, а більшість українських земель дедалі більше спеціалізувались на виробництві цукру. Найбільшими бурякові плантації були на Правобережжі. У Полтавській та Чернігівській губерніях спеціалізувались на вирощуванні конопель та тютюну. На території Новоросії та Криму значного поширення набуло тонкорунне вівчарство.
Розвиток промисловості та сільського господарства зумовив подальше поглиблення суспільного поділу праці. Унаслідок цього в Україні розширювався внутрішній ринок, а також помітно зросли обсяги внутрішньої і зовнішньої торгівлі. До кінця 50-х років ХІХ ст. мережа українського ринку охоплювала 12 тис. ярмарків і базарів. Провідну роль у розвитку ярмаркової торгівлі відігравали купці, кількість яких упродовж 1816-1859 рр. збільшилася з 18,2 тис. до 104 тисяч. Купецтво України за національним складом було переважно російським, але поруч з ним з’явилися й українські капіталісти. Серед них помітно виокремлювалися брати Яхненки.
Перша половина ХІХ ст. була періодом визрівання глибокої суспільно-політичної кризи, що зумовила виникнення суспільних рухів, метою яких було знайти вихід із скрутного становища.
Посилення експлуатації селянства за умов занепаду феодально-кріпосницької системи призводило до протидії пригнічених народних мас. Форми цієї протидії були різноманітними: селянські скарги на поміщиків в урядові установи; відмова від панщини і оброку; непокора місцевим та центральним офіційним властям; самовільне формування органів місцевого самоврядування; псування панського реманенту; підпали поміщицьких маєтків; втечі у південні землі; збройний опір; масові повстання. Ці та інші вияви непокори складали зміст селянського руху, суть якого полягала в активній боротьбі проти пануючої феодально-кріпосницької системи.
Тільки у 1803 р. на Правобережжі відбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту. Іноді селянські виступи тривали досить довго. Так, мешканці с. Підвисокого Уманського повіту Київської губернії упродовж 1811-1826 років відмовлялися виконувати феодальні повинності. За досить приблизними підрахунками, з 1797 до 1825 р. в Україні відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. Хвилі селянських виступів були пов’язані з польським повстанням 1830-1831 рр. та голодом 1832-1833рр., що охопив Харківщину, Херсонщину, Чернігівщину.
Новою формою протесту була т. зв. Київська козаччина. Поштовхом до розгортання цього руху став царський маніфест від 29 січня 1855 року про створення державного ополчення. Після його обнародування поширилась чутка про те, що всі ополченці по закінченню воєнних дій на фронтах Кримської війни одержать волю. Київська козаччина була наймасовішим селянським рухом першої половини ХІХ ст., так як цей рух охопив більше 400 сіл, майже 180 тис. осіб.
Іншою формою масового народного руху був «Похід у Таврію за волею». Вступаючи у сутички з поліцейськими та військовими загонами, селяни Катеринославщини та Херсонщини вирушали до Криму. Тільки залучивши значні збройні формування, уряд зумів опанувати ситуацію та придушити цей масовий виступ, у якому брало участь понад 75 тис. осіб.
Широкого розмаху набув селянський рух під проводом Устима Кармелюка. Упродовж 23 років він очолював повстанський рух на Поділлі, у якому взяли участь майже 20 тис. осіб, що здійснили 1 тисячу нападів на поміщицькі маєтки.
Загалом упродовж 1826-1847 рр. в Україні відбулося 250 селянських виступів, а упродовж 1849-1854 рр. – вже 104. Ці дані свідчать, що селянський рух наростав та набирав розмаху, та через неорганізованість і локальність, він більше був свідченням поглиблення суспільно-політичної кризи в суспільстві, ніж реальною загрозою панівному режимові