20. Охарактеризувати форму уроку історії за методами навчальної діяльності

Метод навчання і спосіб його реалізації визначає форму уроку. Використання методів навчання, їх поєднання є основою для класифікації уроків за формою:

1. Словесні (словесний метод та його прийоми [бесіда, розповідь] навчання визначають форму уроку): урок-розповідь, урок-бесіда, урок-спогад, урок-залік.

2. Наочні (переважає використання наочного та практичного методів навчання): урок-екскурсія, урок-дослідження за першоджерелами, кіно урок, телеурок, відео урок.

3. Ігрові (домінуючий метод – навчальна гра): урок-турнір, урок-мандрівка, урок-КВК,урок «Що? Де? Коли?», урок-вистава, урок-вікторина, урок-суд.

4. Якщо на уроці переважає кілька методів навчання, то форма уроку визначається їхнім поєднанням.

5. Словесно-наочні: урок-бесіда з використанням практичних завдань за першоджерелами, урок-розповідь з використанням практично-лабораторної роботи, урок-суд з елементами відеуроку, урок-дослідження з елементами розповіді.

6. Словесно-ігрові: урок-розповідь з елементами вистави, урок-вистава з елементами бесіди.

7. Наочно-ігрові: урок-гра з елементами екскурсії, урок-мандрівка з використанням завдань за першоджерелами, урок-екскурсія з елементами навчальної гри.

Вчитель може використовувати будь-яку типологію і класифікацію уроків за формою, однак він повинен чітко розрізняти, де йдеться про тип уроку, а де про форму, і не підміняти ці поняття одне одним.

21. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Перший рівень характеризується тим, що учні можуть:

• називати дати, головні факти, хронологічні межі періоду, основні риси подій та процеси, що відбувалися, історичних діячів;

• показувати на карті території та місця, пов’язані з тими чи іншими подіями та процесами.

Другий рівень характеризується тим, що учні вміють, відтворюючи інформацію вчителя чи іншого джерела:

• правильно застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни;

• описувати історичні події та явища у логічній та сюжетній послідовності;

• складати прості та складні синхроністичні таблиці.

Третій рівень характеризується тим, що учні вміють на основі власної перетворюючої діяльності:

• порівнювати явища та процеси, виділяючи спільне та відмінне, складати відповідні таблиці, діаграми, графіки тощо;

• характеризувати історичні явища та процеси за їх основними рисами та ознаками, діяльність видатних постатей.

Четвертий рівень характеризується тим, що учні можуть на основі самостійної перетворюючої і творчої діяльності:

• визначати причини, сутність, наслідки, тенденції, чинники, особливості і проблеми розвитку історичних явищ та процесів;

• аналізувати та узагальнювати різні точки зору, визначати та аргументувати власну позицію;

• здійснювати критичний аналіз історичної реальності, джерел інформації та аргументовано оцінювати їх.

22. Дати характеристику простих інтерактивних методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії україни (на вибір)

1. «Обговорення проблеми в загальному колі». Учні розташовуються колом. Весь клас обговорює різні аспекти запро­понованої проблеми. Обговорення триває до тих пір, поки є бажаючі ви­словитись. Учитель узагальнює висловлені ідеї. Орієнтовні проблеми для обговорення: «Який корисний досвід організації навчання в Києво-Могилянському колегіумі варто використовувати для розвитку освіти в сучасній Україні?», «Які запитання ви поставили б учасникам зустрічі ветеранів ОУН-УПА та Червоної армії?».

2. «Мікрофон». Учитель пропонує учням проблемне запитання. Вони беруть у руку «мікрофон» (ручку, олівець, пенал тощо) і передають його одне одному, по черзі висловлюючи свою думку. Говорить тільки той, хто отримав «мікрофон». Відповіді повинні бути лаконічними; вони не коментуються й не оцінюються. Орієнтовні проблеми для обговорення: «Що б ви записали в український літопис, якщо б жили у другій половині XVII ст.?», «Які проблемні питання ви підготували б для виступу на конференції «Кирило-Мефодіївське братство: історія та сучасність»?

3. «Мозковий штурм». Учитель чітко формулює питання, записує його на дошці і пропонує учням висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, що роз­криватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції (без зауважень і комен­тарів) записуються на дошці у порядку їх надходження. Наостанку від­бувається колективне обговорення та критична оцінка запропонованих версій. Орієнтовні проблеми для обговорення: «Терміни та поняття: русифікація, колективізація, тоталітаризм, роздробленість, «відлига», перебудова тощо». «Чому деякі історики називають І. Мазепу «вітчимом»України?»