Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державний екзамен з історії України.doc
Скачиваний:
277
Добавлен:
07.02.2015
Размер:
2.53 Mб
Скачать

25. Назвати види оцінювання знань, умінь та навичок учнів на уроці історії

Тематичне оцінювання – визначення рівня навчальних досягнень з певної теми;

Тематичний бал – бал, що виставляється на підставі результатів опанування учнем матеріалу теми з урахуванням поточних оцінок;

Семестрове оцінювання – це визначення рівня навчальних досягнень учнів за результатами семестру;

Семестровий бал – бал, що виставляється на основі тематичних балів;

Скоригований семестровий бал – бал, що виставляється за результатами повторного семестрового оцінювання;

Річне оцінювання – це визначення рівня навчальних досягнень учнів за результатами навчального року;

Річний бал – бал, що виставляється на основі семестрових (скоригованих семестрових) балів;

Скоригований річний бал – бал, що виставляється в результаті повторного річного оцінювання;

Державна підсумкова атестація – форма контролю за відповідністю освітнього рівня випускників І, ІІ, ІІІ ступенів. Проводиться у 4-х, 9-х, 11 (12) класах;

Атестаційний бал – бал, що виставляється за результатами державної підсумкової атестації;

Скоригований атестаційний бал – бал, що виставляється за результатами повторної державної підсумкової атестації;

Підсумковий бал - бал, що виставляється на основі річного (скоригованого) балу, атестаційного (скоригованого) балу.

За 12-бальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів: 1-3 бали – знання (запам’ятовування попередньо вивченого матеріалу); 4-6 балів – розуміння (розуміння смислу вивченого матеріалу); 7-9 балів – застосування (вміння використати вивчений матеріал у нових ситуаціях); 10-12 балів – оцінювання (вміння визначити цінність), синтез (вміння створити ціле з частин), аналіз (вміння розчленити ціле на складові елементи).

26. Методика роботи з навчальними картинами на уроках історії україни

Навчальні картини підрозділяються на «подієві», типологічні, культурно-історичні і портрети. «Подієві» картини створюють уявлення про конкретні одиничні події. Найчастіше вони відтворюють вирішальні моменти в історії і вимагають сюжетної розповіді. Зміст картини включається в розповідь тоді, коли настає зображений на ній момент. Типологічні картини відтворюють багаторазово повторювані істо­ричні факти, події, типові для досліджуваної епохи. («Жниці» О. Сластіона, «Бій з білополяками» М. Самокиша). Культурно-історичні картини знайомлять учнів із предметами побуту, пам'ятниками матеріальної культури. На них можуть бути зображені пам'ятники архітектури й архітектурні стилі, побутові де­талі різних часів з їх особливостями, різні механізми і принципи їхньої роботи («Дальні печери» В. Непийпива, «Сільський краєвид» М. Маковського). Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів.

На уроці різні типи картин використовуються з різними цілями: як додаткове джерело знань чи зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстрування викладу чи розповіді з метою його закріплення, як джерело знань під час самостійної роботи чи дослідження учнів. Для розкрит­тя якого-небудь процесу демонструється відразу кілька картин, напри­клад щоб показати зміни стилів архітектурних пам'ятників у різні періоди історії. Як правило, дослідження змісту нової для учнів карти­ни посідає значне місце на уроці. Послідовність роботи з картиною на уроці:1) учитель відкриває чи вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису зображеного на ній; 2) дає учням якийсь час для сприйняття образу в цілому; 3) починаючи розповідь, указує місце і час події; 4) давши загальний опис обстановки, тла, на якому розгорнулася подія, зупиняється на головному; 5) виявляє деталі і елементи; 6) по закінченні робить загальний висновок, вказує істотні ознак явища.